Василь Єрмолайович Нижник (, село Вільня Київської губернії, тепер Коростишівського району Житомирської області — , місто Київ) — український радянський партійний діяч, 2-й секретар Вінницького обкому КП(б)У, секретар Президії Верховної Ради Української РСР. Депутат Верховної Ради УРСР 2—4-го скликань.
Біографія Народився в селянській родині. Закінчив Інститут народної освіти.
З 1923 до 1926 року працював учителем історії Ружинської неповної середньої школи Бердичівського округу.
У 1926 році — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Ружинського районного комітету ЛКСМУ Бердичівського округу.
З 1926 до 1927 року працював учителем історії Ружинської неповної середньої школи Бердичівського округу.
Член ВКП(б) з травня 1927 року.
У 1927 році — політичний інспектор Ружинського районного виконавчого комітету.
З 1927 до 1928 року знову працював учителем історії Ружинської неповної середньої школи Бердичівського округу.
У 1928—1929 роках — завідувач відділу культури і пропаганди Ружинського районного комітету КП(б)У Бердичівського округу.
У 1929 році завідував курсами секретарів сільських рад у місті Бердичеві.
З 1929 до 1933 року працював директором семирічної (середньої) школи села Очеретня Плисківського району.
У 1933—1935 роках — завідувач Плисківського районного відділу народної освіти Київської області.
У 1935—1938 роках — завідувач відділу пропаганди і агітації Плисківського районного комітету КП(б)У Київської (з 1937 року — Вінницької) області.
У 1938 році — інструктор відділу пропаганди і агітації Вінницького обласного комітету КП(б)У.
У 1938—1939 роках — помічник секретаря Вінницького обласного комітету КП(б)У.
У 1939 році — заступник завідувача відділу пропаганди і агітації Вінницького обласного комітету КП(б)У.
У січні 1940 — липні 1941року — секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У з пропаганди.
Учасник німецько-радянської війни. У 1941—1942 роках — комісар польового будівництва, начальник політичного відділу 48-го армійського польового військово-будівельного управління 5-ї саперної армії.
З березня 1942 року — інструктор відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б)У.
У листопаді 1942 — 1943 року — начальник політичного відділу Українського штабу партизанського руху. У 1943 році — секретар Вінницького підпільного обкому Компартії України. У 1943—1944 роках — комісар партизанської кавалерійської бригади імені Леніна у Вінницькій області.
У квітні 1944 — серпні 1945 року — секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У з пропаганди та агітації.
У серпні 1945 — квітні 1947 року — 2-й секретар Вінницького обласного комітету Компартії України.
6 березня 1947 — 29 березня 1955 року — секретар Президії Верховної Ради Української РСР.
У 1955—1972 роках — завідувач відділу з питань адміністративно-територіального поділу (з питань роботи Рад) Президії Верховної Ради Української РСР.
З 1972 року — персональний пенсіонер союзного значення у Києві. Член Комісії у справах колишніх партизанів Великої вітчизняної війни 1941—1945 років при Президії Верховної Ради Української РСР.
Звання старший політрук
Нагороди два ордени Трудового Червоного Прапора орден Богдана Хмельницького 1-го ст. (7.08.1944) орден Червоної Зірки (5.01.1944) орден «Знак Пошани» (1942) медаль «За трудову доблесть» (21.02.1942) медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медалі Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (.12.1963)
Див. також Радянські партизани
Посилання Довідник з історії Компартії та Радянського Союзу
Література газета «Радянська Україна» — 1977 р. — 15 квітня.