CODOH - Committee for Open Debate on the Holocaust — Комітет відкритої дискусії з Голокосту. Заснований у 1987 році каліфорнієцем Бредлі Смітом (), колишнім директором Інституту перегляду історії та Марком ВеберомStephen E Atkins. Holocaust Denial as an International Movement / 320 pages, Publisher: Praeger (April 30, 2009), ISBN 0313345384. Спонсором CODOH був , підприємець з Небраски, якому належить ідея газетної кампанії Комітету.
CODOH є одним з основних розповсюджувачів літератури із ревізіонізму Голокосту в Сполучених Штатах Америки. CODOH раніше розшифровувався як Комітет відкритої дискусії з Голокосту, але потім назва була змінена на Комітет з відкритого обговорення історії Голокосту.
Історія
Комітет відкритої дискусії з Голокосту (CODOH) і його голова Бредлі Сміт здобули загальнонаціональну популярність в кінці 1991 і початку 1992 років в результаті успішного розміщення реклами, що закликає до відкритої дискусії з питання Голокосту, в студентських газетах кількох великих університетів СШАSmith Steps Up CODOH Ad Campaign . Оголошення про лекції ревізіоністів, розміщалися на правах реклами в університетській пресі , шапка тексту оголошень була приблизно наступною: «Історія Голокосту: що в ній не так? Тема для широкої дискусії». Оплачена інформація про лекції CODOH з'явилася в них на видних місцях, тому багато тисяч молодих людей прочитали цю інформацію, почалися дебати всередині університетів, які почасти вихлюпнулись в ті ж університетські багатотиражки, а почасти і в найбільші центральні газети СШАОтрицание отрицания или Битва под Аушвицем .
Всього такі оголошення про діскусії з Голокосту опублікували близько 70 газет коледжів та університетівHolocaust Denial: Committee for Open Debate on the Holocaust, але на початку та в середині 1990-х років CODOH продовжує регулярно відправляє тексти оголошень редакторам газет кампусів. Всі ці оголошення передруковані на сайті CODOH Інтернеті.
В першому ж оголошенні Сміта з ознаками довгого есе викладено позиції ревізіоністів, такого як Марк Вебер, щодо "міфу єврейського мила". В перших широко опублікованих оголошеннях Сміт заявив, що "цифра в 6 мільйонів єврейських смертей безвідповідальне перебільшення, ... і не існувало газових камер у будь-якому таборі в Європі, яка була під німецьким контролем". В цьому оголошенні далі зазначено, що "мета "підрахунків Голокосту", в тому щоб заручитися симпатією світу - і політичної та фінансової підтримки для єврейських потреб, особливо для утворення Держави [Ізраїль]." В іншому раннєму оголошенні CODOH стверджував, що "Меморіальний музей Голокосту США без будь-яких переконливих доказів демонструє вбивства в газових камерах яких не було".
Засмучений високою вартістю цих довгих оголошень, Сміт незабаром зрозумів, можливості Інтернету. Він почав розміщувати невеличкі, недорогі оголошення в шкільних газетах, в яких лише вказує вебсайт CODOH і адреси електронної пошти. Мало того, що ці оголошення коштувати менше грошей, вони також привертали увагу читачів до коротких гасел - "Ігноруй поліції думок" і "Судіть самі".
Реакція ЗМІ
Навіть опоненти ревізіоністів Голокосту визнають, що у цілому ж «кампусна» кампанія CODOH не просто досягла своєї мети, але й перевершила її. По-перше, майже половина університетів не закрила перед ним свої двері, по-друге, значною частиною студентства, викладачів і навіть управлінців вона була сприйнята з чималим натхненням, і, по третє, ревізіоністами вперше зацікавилося телебачення США. Полеміка, що розгорілася в результаті цих оголошень, досягла свого піку в 1994 році, коли Бредлі Сміту вдалося просунути тему ревізіонізму Голокосту у випуски новин найбільших американських телеканалів. 20 березня 1994 року програма новин "60 хвилин" на каналі "Сі-Бі-Ес" CBS присвятила ревізіонізму Голокосту окремий сюжет. Потім Сміт, разом з єврейським ревізіоністом Девідом Коулом, взяв участь в шоу Філа Донаг'юMark Weber, "60 Minutes" takes aim at Holocaust revisionism, "Journal of Historical Review" 14(3) (1994) pp. 16-20; Mark Weber, Greg Raven, Bradley Smith's "Campus Project" generates nationwide publicity for Holocaust revisionism, "Journal of Historical Review" 14(4) (1994), pp. 18-24..
Щоденна американська газета "New York Times" надрукувала передовицю про рекламну кампанію CODOH і різні реакції на неї в студентських газетах, в якій констатувало: "Заперечення Голокосту може бути колосальною несправедливістю. Однак вимоги про те, щоб його обговорення йшло лише в строго встановлених рамках, можуть бути ще більшою несправедливістю по відношенню до пам'яті жертв" .
Інша американська газета "Вашингтон пост" писала: «Але ідея про те, що боротися з цими оголошеннями треба шляхом заборони - погана стратегія. За іронією долі, фраза на самому початку оголошення, по суті справедлива: "Учнів потрібно заохочувати вивчати історію Голокосту так само, як їх заохочують вивчати будь-яку іншу історичну подію"»
Сайт
Комітет відкритих дискусій з Голокосту має власний Інтернет-портал http://www.codoh.com/, який об'єднує: Бібліотеку ревізіоністської літератури, про яку на сайті повідомляється, що вона "включає сотні ключових документів, в тому числі книги-твори з фонду Гермара Рудольфа, кіно-і відео-класику, таку як One Third of the Holocaust, і сотні інших книг, есе, фотографій з кожного аспекту Голокосту для он-лайн шукачів істини з усього світу". Відкритий форум ревізіоністів для дебатів про Голокост, CODOH Watch - Блогосферу для контроверсій Голокосту, Блог Бредлі Сміта, Персональну сторінку ревізіоніста Голокосту доктора Артура Бутца Книжковий інтернет-магазин ревізіоністської літератури, Елі Візель проти світу - "сайт, присвячений викриттю неправдивих свідчень одного з найвідоміших з тих, хто вижив".
Одним з девізів сайту є слова Вольтера "Я не згоден з тим, що ви говорите, але я буду захищати до смерті ваше право сказати це".
CODOH вебсайт сьогодні містить величезну кількість інформації із ревізіонізму Голокосту. Відвідувачі сайту можуть шукати будь-який з більш ніж 1000 окремих документів за допомогою будь-якого з восьми сайту пошукових інструментів, таких як індекс статей за темою і хронологічний список надходжень.
Одне ім'я з доказами
У 2008 році CODOH звернувся до Організації Об'єднаних Націй та до ЗМІ Нью-Йорку з проханням надати ім'я однієї людини з доказами, що вона була отруєна газом в Освенцімі . Ця акція, яка була названа «Одне ім'я з доказами» () на сайті розглядається як «Проект ЮНЕСКО» () . Бредлі Сміт від імені CODOH стверджує, що з цим "простим і щирим" проханням він раніше звертався до авторитетних вчених та активістів Голокосту, але більше ніж 2.000 американських вчених і дослідників - від Дебори Ліпштадт до Алана Дершовіца, до яких звертались, не відповіли на це питання. Бредлі Сміт з цим питанням звернувся також до директора Центру перспективних досліджень Голокосту Меморіального музею Голокосту в США доктора Пола Шапіро, щоб він забезпчив доказами ім'я однієї людини - однієї з мільйонів, яка була убита в газовій камері в Освенцімі, але той не відповів.
До звернення додається адреса електронної пошти, на яку можна надати докази.
Примітки
Посилання Martin Frost. Holocaust denial Fighting Holocaust Denial in Campus Newspaper Advertisements ЭВОЛЮЦИЯ ЦИФР ХОЛОКОСТА
Див. також Ревізіонізм Голокосту Інститут Аделаїди