Східно-Прусська операція 1914 року — наступальна операція російської армії проти Німеччини на початку Першої світової війни з 17 серпня по 15 вересня 1914 року, завершилася нищівною поразкою російської армії.
Бойовий склад сторін
Російська армія Північно-Західний фронт (командувач Жилінський Яків Григорович, начальник штабу Орановський Володимир Алоїзійович)
1-ша Армія — командувач Ренненкампф Павло Карлович, начальник штабу Мілеант Гавриїл Георгійович, генерал-квартирмейстер Байов Костянтин Костянтинович II АК — начальник Шейдеман, Сергій Михайлович 26-та піхотна дивізія — начальник Порецький, Олександр Миколайович 43-тя піхотна дивізія — начальник Слюсаренко Володимир Олексійович 76-та піхотна дивізія 72-га піхотна дивізія (з 27 серпня) Донський 31-й козачий полк (6 сотень) III АК — начальник Єпанчин Микола Олексійович, начальник штабу Чагін, Володимир Олександрович 25-та піхотна дивізія — начальник Булгаков, Павло Ілліч 27-ма піхотна дивізія — начальник Адаріді, Август-Карл-Михайло Михайлович Донський 34-й козачий полк Донська 19-та окрема козача сотня IV АК — начальник Алієв, Еріс-Хан Султан-Гірей, начальник штабу Десін, Костянтин Миколайович 30-та піхотна дивізія — начальник Колянковський, Едуард Аркадійович 40-ва піхотна дивізія — начальник Короткевич, Микола Миколайович 57-ма піхотна дивізія Донський 44-й козачий полк Донська 26-та окрема козача сотня XX АК — начальник Смірнов Володимир Васильович (генерал), начальник штабу Шемякін, Костянтин Якович 28-ма піхотна дивізія — начальник Лашкевич, Микола Олексійович 29-та піхотна дивізія — начальник Розеншильд фон Павліна, Анатолій Миколайович 54-та піхотна дивізія (з 9 вересня) Донський 46-й козачий полк Донська 25-та окрема козача сотня 73-тя артилерійська бригада зі складу 73-ї піхотної дивізії XXVI АК (з вересня) — начальник Гернгросс, Олександр Олексійович 53-тя піхотна дивізія 56-та піхотна дивізія Кавалерія 1-ша гвардійська кавалерійська дивізія — начальник Казнаков, Микола Миколайович 2-га гвардійська кавалерійська дивізія — начальник Раух, Георгій Оттонович 1-ша кавалерійська дивізія — начальник Гурко, Василь Йосипович 2-га кавалерійська дивізія — начальник Нахічеванський Хан Гуссейн 3-тя кавалерійська дивізія — начальник Бельгард, Володимир Карлович 5-та стрілецька бригада — командир Шрейдер, Петро Дмитрович 1-ша окрема кавалерійська бригада — командир Орановський Микола Алоїзійович 2-га Армія — командувач Самсонов Олександр Васильович, начальник штабу Постовський Петро Іванович (з 19 серпня), генерал-квартирмейстер Філімонов Микола Григорович I АК — начальник Артамонов Леонід Костянтинович (27 серпня замінений Душкевич, Олександр Олександрович), начальник штабу Ловцов, Сергій Петрович 22-га піхотна дивізія — начальник Душкевич, Олександр Олександрович Виборзький 85-й піхотний полк — командир Фрейман, Карл Володимирович Вільманстрандський 86-й піхотний полк Нейшлотский 87-й піхотний полк Петровський 88-й піхотний полк 24-та піхотна дивізія — начальник Рещіков, Микола Петрович Іркутський 93-й піхотний полк — командир Копитінський, Юліан Юліанович Єнісейський 94-й піхотний полк Красноярський 95-й піхотний полк — командир Лохвицький, Микола Олександрович Омський 96-й піхотний полк Донський 35-й козачий полк VI АК — начальник Благовєщенський Олександр Олександрович, начальник штабу Некрашевич Георгій Михайлович 4-та піхотна дивізія — начальник Комаров, Микола Миколайович Білозерський 13-й піхотний полк — командир Дженеєв, Дмитро Дмитрович Олонецький 14-й піхотний полк — командир Шевельов, Володимир Георгієвич Шліссельбурзький 15-й піхотний полк — Командир Арапов, Микола Іванович Ладозький 16-й піхотний полк — командир Микулін, Олександр Володимирович 16-та піхотна дивізія — начальник Ріхтер, Гвідо Казимирович Володимирський 61-й піхотний полк Суздальський 62-й піхотний полк — командир Голіцинський, Олександр Миколайович Углицький шістдесят третій піхотний полк Казанський 64-й піхотний полк — командир Іванов, Олександр Михайлович Донський 22-й козачий полк XIII АК — начальник Клюєв Микола Олексійович (генерал), начальник штабу Пестич Євген Филимонович 1-ша піхотна дивізія — начальник Угрюмов Андрій Олександрович Невський 1-й піхотний полк — командир Первушин, Михайло Григорович Софійський 2-й піхотний полк — командир Григоров, Олександр Михайлович Нарвський 3-й піхотний полк — командир Загнеєв, Микола Григорович Копорський 4-й піхотний полк 36-та піхотна дивізія — начальник Преженцов Олександр Богданович Можайський 141-й піхотний полк Звенигородський 142-й піхотний полк — командир Венецький, Георгій Миколайович Дорогобужский 143-й піхотний полк — командир Кабанов, Володимир Васильович Каширський 144-й піхотний полк — командир Каховський, Борис Всеволодович Загін прикордонної варти (4 сотні) Донський 40-й козачий полк (з 29 серпня) XV АК — начальник Мартос Микола Миколайович, начальник штабу Мачуговський, Микола Іванович 6-та піхотна дивізія — начальник Торклус Федір-Емілій-Карл Іванович Муромський 21-й піхотний полк Нижньогородський 22-й піхотний полк — командир Мейпаріані Захар Олександрович Низовський 23-ї піхотної полк — командир Данилов Дмитро Євграфович Симбірський 24-й піхотний полк — Соколовський, Андрій Францевич 8-ма піхотна дивізія — начальник Фітінгоф Євген Емільович Чернігівський 29-й піхотний полк — командир Алексєєв Олександр Павлович Полтавський 30-й піхотний полк — командир Гаврилиця Михайло Іванович Алексопольскій 31-й піхотний полк — командир Лебедєв Олександр Іванович Кременчуцький 32-й піхотний полк — командир Ратко Василь Олександрович Оренбурзький 2-й козачий полк (4 сотні) XXIII АК — начальник Кондратович Купріян Антонович, начальник штабу Нордгейм, Вільгельм-Карл Касперович 3-тя гвардійська піхотна дивізія — начальник Сіреліус, Леонід Отто Оттович Литовський лейбгвардії полк — командир Шільдбах, Костянтин Костянтинович Кексгольмський лейбгвардії полк — командир Малиновський Олександр Михайлович Санкт-Петербурзький лейбгвардії полк Волинський лейбгвардії полк — командир Геруа, Олександр Володимирович 2-га піхотна дивізія — начальник Мінгін, Йосип Феліксович Калузький 5-й піхотний полк — командир Зінов'єв, Микола Петрович Лібавський 6-й піхотний полк — командир Глобачев, Микола Іванович Ревельський 7-й піхотний полк — командир Манулевич-Мейдан-Куті Михайло Олександрович Естляндським 8-й піхотний полк — командир Раупах, Герман Максиміліанович 1-ша стрілецька бригада — командир Васильєв, Володимир Михайлович 2-га польова важка артилерійська бригада Кавалерія 4-та кавалерійська дивізія — начальник Толпиго, Антон Олександрович Новотроїцький-Катеринославський 4-й драгунський полк Харківський 4-го уланський полк Маріупольський 4-й гусарський полк Донський 4-й козачий полк 6-та кавалерійська дивізія — начальник Рооп Володимир Христофорович Глухівський 6-й драгунський полк Волинський 6-й уланський полк Клястицький 6-й гусарський полк Донський 6-й козачий полк 15-та кавалерійська дивізія — начальник Любомиров Павло Петрович Переяславський 15-й драгунський полк Татарський 15-й уланський полк Український 15-й гусарський полк Уральський 2-й козачий полк
Слід також відзначити, що в силу дуже суперечливих наказів Ставки і Північно-Західного фронту, структура 2 армії постійно змінювалася, мало того, існувала невизначеність у підпорядкуванні окремих сполук. Так, наприклад, I АК Артамонова з 21 серпня наказом Ставки був підпорядкований 2 армії, однак цей наказ не був трансльований штабом Північно-Західного фронту.
Німецька армія 8-ма армія (командувач генерал-полковник Максимілиан фон Прітвіц-унд-Гаффрон, з 23 серпня 1914 командування замінено на: командувач Пауль фон Гінденбург, начальник штабу Еріх фон Людендорф, генерал-квартирмейстер Хоффман)
1-й АК (командувач Герман фон Франсуа) 1-ша піхотна дивізія 2-га піхотна дивізія. 1-й резервний АК (командувач фон Бєлов) 1-ша резервна піхотна дивізія 36-та резервна піхотна дивізія 17-й АК (командувач Август фон Макензен) 35-та піхотна дивізія 36-та піхотна дивізія 20 АК (командувач генерал Шольц) 37-ма піхотна дивізія 41-ша піхотна дивізія 3 резервна дивізія 1 ландверна дивізія 6-я ландверна бригада 70-я ландверна бригада 1-ша кавалерійська дивізія
Планування та підготовка операції
Як Антанта, так і Центральні держави готувалися до нетривалої війні, бо вважалося, що сучасні держави не можуть витримати напруги тривалої війни. Генеральні штаби планували рішучі наступальні операції, вважаючи, що результати перших боїв визначать результат війни. Німецький план війни наказував розгром Франції за шість-вісім тижнів, а потім перенесення удару на схід і розгром Росії. При розгортанні військ Німеччина зосередила на заході 79 % своїх сил, а проти Росії 21 %. Франко-російська військова конвенція та протокол наради начальників генеральних штабів генералів Жоффрей і Жилінського в 1913 році ставили завдання уникнути розгрому Франції і змусити Німеччину вести боротьбу одночасно на двох театрах військових дій. Для цього Росія обіцяла почати негайний наступ проти Німеччини до 15-го дня мобілізації. Російські мобілізаційні розклади № 19 і № 20 наказували Північно-Західному і Південно-Західному фронтам перехід в наступ і перенесення війни на територію відповідно Німеччини і Австро-Угорщини. Напрям головного удару проти Німеччини — від Нарева на Алленштейн — було визначено ще у 1912 році на переговорах Жилінського та Жоффрей. На оперативно-стратегічній грі, проведеної російським військовим міністерством і генштабом у квітні 1914 року, відпрацьовувалось вторгнення в Східну Пруссію силами двох армій Північно-Західного фронту зі сходу і півдня. Передбачалося, що «кліщі», які зімкнуться, приведуть до розгрому німецької армії, усунувши загрозу флангового удару при наступі на головному напрямку через Познань на Берлін з Варшавського виступу.
У Північно-Західний фронт (командувач — генерал Я. Г. Жилінський) входили 1-ша армія (командувач — генерал П. К. Ренненкампф), розгорнута на схід від Східної Пруссії (Неманська), і 2-га армія (командувач — генерал А. В. Самсонов), дислокована на південь від Східної Пруссії (Наревського). У 1-шу армію входили 6,5 піхотних і 5,5 кавалерійських дивізій при 492 гарматах, в 2-гу армію — 12,5 піхотних і 3 кавалерійські дивізії при 720 гарматах. Всього у двох арміях було понад 250 тисяч бійців.
У директиві від 13 серпня Верховний головнокомандувач російської армії великий князь Микола Миколайович поставив перед Північно-Західним фронтом завдання перейти в наступ і завдати поразки противнику. Відповідну директиву командуючим арміями направив в той же день генерал Жилінський. 1-й армії пропонувалося виступити 14 серпня, перейти кордон 17 серпня, обійти Мазурські озера з півночі і відрізати німців від Кенігсберга. 2-га армія повинна була виступити 16 серпня, перейти кордон 19 серпня, обійти Мазурські озера з заходу, і не допустити відходу німецьких військ за Віслу.
Дислокована у Східній Пруссії 8-ма німецька армія включала три армійських і один резервний корпус, дві резервні дивізії, одну кавалерійську дивізію, одну ландверну дивізію, три ландверних бригади, дві фортечні ерзацбригади, 9,5 ерзацландверних батальйонів, всього 14,5 піхотних (4, 5 ландверних) і одну кавалерійську дивізії або 173 тисячі бійців. За різними даними, число гармат у 8-ї армії визначається в 774 (без фортечних) — 1044 (з фортечними) гармат. Начальник німецького Генерального штабу фельдмаршал Мольтке у директиві від 6 серпня вимагав від командувача 8-ю армією генерала М. Прітвіца виграти час до перекидання військ з французького театру бойових дій та утримувати Нижню Віслу. Генерал Прітвіц вирішив спочатку зупинити наступ Неманської армії і направив на схід 8 дивізій, прикрившись від Наревської армії 4 дивізіями і зайнявши півтора дивізіями озерні дефіле.