В економіці суспільне благо, також соціальне благо, колективне благо () - це благо, яке є як невиключним, так і неконкурентним, оскільки люди не можуть бути виключені з використання або можуть отримати користь, не сплативши їх, і де використання однією особою не зменшує доступність для інших або благо може бути використане одночасно більш ніж однією людиною. На відміну від загального блага, такого як запаси дикої риби в океані, що є невиключним, але певною мірою конкурентим, оскільки якщо буде виловлено забагато риби, її запаси будуть виснажені.

Суспільні блага включають знання, офіційну статистику, національну безпеку, загальну мову (мови), системи контролю затоплення, маяки та вуличне освітлення. Громадські блага, які доступні всюди, іноді називають глобальними суспільними благами. Прикладами такого суспільного блага як знання, є обізнаність про здоров'я чоловіків, жінок та молоді, екологічні проблеми, збереження біорізноманіття, обмін та інтерпретація сучасної історії з культурним лексиконом, зокрема про заповідні пам’ятки та пам’ятки культурної спадщини, популярні та розважальні туристичні пам’ятки, бібліотеки та університети.

Багато суспільних благ іноді можуть бути предметом надмірного використання, що призводить до негативних зовнішніх ефектів (екстерналій), що впливають на всіх користувачів; наприклад, забруднення повітря та затори. Проблеми з громадськими благами часто тісно пов'язані з проблемою безбілетника, коли люди, які не платять за благо, можуть отримувати доступ до нього. Таким чином, товар може бути недостатньо виробленим, надто використаним чи деградованим. Суспільні блага можуть також ставати обмеженими у доступі, а потім можуть вважатися клубними благами. Механізми виключення включають платні дороги, ціни на затори та платне телебачення з кодованим сигналом, який можна розшифрувати лише платним абонентам.

В літературі точиться чимала дискусія про те, як виміряти значення проблем суспільних благ в економіці та визначити найкращі засоби захисту.

Термінологія, типи благ Пола А. Самуельсона зазвичай вважають першим економістом, який розробив теорію суспільних благ (The theory of public goods). У своїй класичні роботі 1954 року «Чиста теорія державних витрат» () він визначив суспільне благо або, як він назвав його в роботі, «благо колективного споживання» () таким чином:

Це властивість благ стала відомою як неконкурентність блага (non-rivalry). Чисте суспільне благо (pure public good) виявляє другу властивість, яку називають не виключенням (non-excludability), тобто неможливістю виключити будь-яку людину з процесу споживання блага.

Однак багато благ можуть задовольняти двом умовам суспільного блага (неконкурентність та невиключення) лише певною мірою або лише певний час. Ці товари відомі як нечисті суспільні блага (impure public goods).

Протилежністю суспільного блага є приватне благо (private good), яке не має цих властивостей. Наприклад, буханець хліба - це приватне благо; його власник може виключити інших людей від його споживання, і як тільки він буде спожитий, він не може бути використаний іншими.

Блага, які є конкурентними, але невиключеними, іноді називають ресурсом загального пулу (common-pool resource). Такі блага мають спільне коріння з суспільними благами: дзеркалом проблеми суспільних благ у цій справі є «трагедія общин» (tragedy of the commons). Наприклад, настільки важко застосувати обмеження на глибоководну риболовлю, що світові рибні запаси можна розглядати як ресурс, що не виключається, але такий, що є кінцевим і таким, який зменшується.

Матриця визначення ВиключеніНе виключеніКонкурентніПриватні блага їжа, одяг, автомобіліРесурси загального пулу запаси риби, вугілля, деревиниНеконкурентніКлубні блага кінотеатри, приватні парковки, супутникове ТБСуспільні блага ефірне ТБ, повітря, система національної безпеки Елінор Остром запропонувала додаткові зміни до класифікації благ, щоб визначити принципові відмінності, які впливають на стимули, з якими стикаються особи:

Заміна терміну "суперництво у споживанні" ("rivalry of consumption") на "віднімання використання" ("subtractability of use"). Концептуалізація віднімання використання та виключення може змінюватися від низького до високого, а не характеризувати їх як наявні, так і відсутні. Відверто додавання дуже важливого четвертого виду благ - загальних ресурсів, що розділяє атрибут віднімання з приватними благами та труднощі виключення із суспільними благами. Ліси, водні системи, рибне господарство та глобальна атмосфера - це загальнодоступні ресурси, що мають величезне значення для виживання людей на цій Землі. Зміна назви "клубного блага" на "платне благо", оскільки багато благ, які мають ці характеристики, надаються як невеликими громадськими, так і приватними асоціаціями.

Погляд Австрійської школи економіки на суспільні блага Економісти Австрійської школи мають специфічний і глибоко критичний погляд на концепцію суспільних благ (public goods), яка в мейнстримній економічній теорії часто використовується як головне інтелектуальне виправдання державного втручання та існування «держави загального добробуту».

З погляду прибічників Австрійської школи економіки, теорія суспільних благ містить серйозні методологічні помилки, а ринкові механізми спроможні забезпечувати більшість таких благ значно ефективніше, ніж бюрократичний апарат.

Основні положення австрійського підходу до суспільних благ:

1. Суворе розмежування справжніх і «псевдосуспільних» благ

У класичній економіці суспільні блага визначаються за двома ознаками:

Спільність споживання (надання блага одному автоматично робить його доступним для інших). Невиключність (неможливо або вкрай важко закрити доступ до блага тим, хто за нього не платить, що породжує проблему «пасажирів без квитків» або «халявників»).

Економісти Австрійської школи наголошують, що справжніх суспільних благ існує вкрай мало (наприклад, національна оборона чи боротьба з комахами). Вони критикують тенденцію урядів безпідставно зараховувати до цієї категорії широкий спектр звичайних приватних благ. Такі сфери, як медицина, освіта, вивіз сміття, пошта, електропостачання та навіть парки, не є суспільними благами, оскільки в них легко встановити плату за споживання та обмежити доступ для тих, хто не платить. Державне фінансування цих послуг є політичним вибором, а не економічною необхідністю.

2. Динамічний підхід проти статичного (проблема виробництва)

Австрійці вважають, що традиційне обґрунтування надання послуг державою сформульоване у статичних термінах, які припускають, що блага вже якимось чином існують. Натомість реальний світ є динамічним, де блага не дані згори, а мають бути вироблені.

Головне питання полягає в тому, яка система найкраще координує процес виробництва:

Ринкова система, яка використовує підприємницький пошук, конкуренцію та цінові сигнали для виявлення реальних потреб споживачів. Державна монополія, яка позбавлена реальних ринкових сигналів, не має стимулів до ефективності й керується політизованим процесом прийняття рішень під впливом груп особливих інтересів.

3. Руйнування міфу про «провали ринку» на класичних прикладах

Австрійські теоретики піддали нищівній критиці класичні приклади суспільних благ, які нібито не можуть бути створені приватним сектором:

Пол Самуельсон та інші економісти десятиліттями доводили в підручниках, що маяки є чистим суспільним благом, яке мусить фінансувати держава, бо приватний бізнес не знайде це прибутковим. Проте історичні дослідження доводять, що у XIX столітті на узбережжі Англії більшість маяків успішно функціонували як приватні підприємства, які збирали плату з кораблів у портах. Теоретичний аргумент про те, що садівники отримують безкоштовне запилення від бджіл, а бджолярі не мають стимулу координувати з ними роботу, також виявився кабінетною вигадкою. На практиці бджолярі та власники садів завжди успішно укладали приватні контракти на взаємовигідній основі.

4. Приховані витрати та деформація інформації

Коли держава бере на себе функцію надання суспільних благ за рахунок обов'язкового оподаткування, виникають дві фундаментальні проблеми:

Втрата економічної інформації: На ринку споживачі, витрачаючи власні гроші, сигналізують про цінність блага. Коли благо фінансується з бюджету, покупці не несуть безпосередніх витрат і не розкривають інформацію про свої справжні вигоди, а чиновники змушені спиратися лише на припущення та політичні інтереси. Ілюзія «безкоштовності»: Терміни на кшталт «безкоштовна освіта» або «безкоштовна медицина» є оманливими. Держава не усуває витрати на обмежені ресурси (працю вчителів, будівлі, матеріали), а лише примусово перерозподіляє їх через податки, знижуючи загальну ефективність їх використання.

5. Альтернатива державній монополії

Фрідріх Гаєк наголошувавГаєк Ф. А. Конституція свободи / Фрідріх А. Гаєк ; пер. з англ. М. Олійник, А. Королишина. – Львів : Літопис, 2002. – 501 с. – ISBN 966-7007-44-7: навіть якщо існують легітимні сфери, де ринок не може безпосередньо продати послугу індивідуальному покупцеві (наприклад, окремі міські зручності чи інфраструктура), це не означає, що держава повинна володіти монополією на їх надання.

Замість створення унітарних бюрократичних ієрархій, австрійці пропонують:

Створення максимально можливої кількості незалежних та конкурентних центрів для задоволення цих потреб. Розділення фінансування та управління: держава може надавати адресну фінансову допомогу, але самі послуги мають надаватися конкурентними приватними структурами (наприклад, через систему ваучерів в освіті, де батьки самі обирають найкращу приватну школу для дитини). Повернення до інститутів громадянського суспільства (благодійні організації, церкви, каси взаємодопомоги), які історично успішно вирішували проблеми бідності, освіти та медицини, доки не були витіснені розширенням патерналістської держави.

З погляду Австрійської школи, більшість так званих «суспільних благ» є звичайними приватними благами, які можуть і мають надаватися конкурентним ринком. Намагання держави монополізувати їх виробництво веде до економічного хаосу, неефективності та поступового знищення індивідуальної свободиМизес Л. фон. Человеческая деятельность: Трактат по экономической теории / Людвиг фон Мизес ; пер. с англ. А. В. Куряева. – 2-е испр. изд. – Челябинск : Социум, 2005. – 878 с.Мизес Л. фон. The Quotable Mises / Ludwig von Mises. – Auburn, Ala. : Ludwig von Mises Institute, 2005. – 433 p.Ротбард М. Анатомия государства / Мюррей Ротбард. – Auburn, Ala. : Ludwig von Mises Institute, 2009. – 55 с. – ISBN 978-1-933550-48-0

Див. також

Блага Клубні блага Маяк в економічній теорії Проблема безбілетника Трагедія спільного

Зноски