Павло́ Анато́лійович Судопла́тов (; ) — керівник радянських закордонних диверсійних спецслужб. Брав участь у розробці та виконанні гучних політичних убивств опонентів сталінського режиму та радянської влади. Убивця першого керівника ОУН Євгена Коновальця та організатор убивства Лева Троцького.

Ініціатор поєднання легальної дії Об'єднаного державного політичного управління при Раді Народних Комісарів СРСР та НКВС з РПЦ Московської Патріархії, причетний до «Декларації» патріарха московського Сергія Страгородського.

Біографія Народився рокуДата народження — згідно з записом про народження та хрещення Павла Судоплатова в метричній книзі Олександро-Невського кафедрального собору міста Мелітополя (Державний архів Запорізької області. Ф. 5593. Оп. 1. Спр. 189. Арк. 33зв–34.). У багатьох джерелах зазначено помилкову дату народження — року. За свідченням Андрія Судоплатова, його батько не знав точної дати свого народження та святкував день народження в умовну дату — 7 липня. (Судоплатов Андрей. Тайная жизнь генерала Судоплатова. Правда и вымыслы о моем отце. Книга первая. Москва, 1998. ). Дату народження 7 липня 1907 року —також зазначено на надгробку Павла Судоплатова. в Мелітополі (Таврійська губернія, Російська імперія, нині Запорізької області, Україна) в родині міщанина з Павлограда Анатолія Йосиповича Судоплатова та Хіонії Терентіївни, православних. Хрещеними батьками виступили Микола Іванович Захарі та Олександра Олексіївна, дружина міщанина з Харкова Петра Івановича Луїцького. За свідченням Судоплатова, його батько був мельником. Вважав себе українцем«Так, до 1992 року Україна не була повністю незалежною державою, але я, як і раніше, вважаю себе українцем — одним із тих, хто в якійсь мірі сприяв створенню того положення, яке вона набула в рамках Радянського Союзу» (Павел Судоплатов. Спецоперации. Лубянка и Кремль. 1930—1950 годы) .

З 14 років служив у системі ВНК-ДПУ. Був шифрувальником особливого відділу, молодшим оперпрацівником апарату ДПУ УСРР.

1927 року — працівник секретного відділу ДПУ УСРР в Харкові. Тоді познайомився з білоруською єврейкою Еммою Кагановою — працівницею ДПУ, секретаркою Менделя Хатаєвича — одного зі співвиконавців Голодомору 1932—1933 років. З нею одружився 1928-го.Володимир Косик. Спецоперації НКВД-КГБ проти ОУН… С. 25. З 1933 року служив в апараті ОДПУ СРСР; до Москви його взяв Всеволод БалицькийУ книзі — Баліцкий.Там само. С. 25. З 1941 — заступник начальника зовнішньої розвідки НКВС СРСР. На початку радянсько-німецької війни 1941—1945 років Особливу групу при Наркомі внутрішніх справ СРСРНаказ НКВС СРСР № 00882 від 5 липня 1941 року., яка мала здійснювати терор та диверсії в тилу противника. 3 жовтня 1941 року Особливу групу було перетворено на 2-й відділ НКВС СРСРНаказ НКВС СРСР № 001435 від 3 жовтня 1941 року., а 18 січня 1942 року 2-й відділ було перетворено на 4-те Управління НКВС СРСРНаказ НКВС СРСР № 00145 від 18 січня 1942 року.. З 1944 року — начальник групи (пізніше — відділу) «С», яка провадила агентурне добування й узагальнення матеріалів з атомної проблематики.

Відповідальний за проведення кількох важливих акцій терору щодо політичних опонентів Йосифа Сталіна та противників радянської влади. Безпосередньо причетний до вбивства Євгена Коновальця (1938), учасник замаху на Лева Троцького, організатор вбивств Олександра Шумського (1946), єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії Теодора Ромжі та Романа Шухевича (1950). Одним із головних напрямів його діяльності була боротьба з українським націоналістичним рухом.

1953 року, як співробітника Лаврентія Берії, Судоплатова заарештовано й засуджено, впродовж 1953—1968 він перебував в ув'язненні. Щоб уникнути смертного вироку у своїй справі, під час допитів майстерно імітував шизофренію. Був звинувачений в організації вбивств і створенні лабораторії сильнодіюєчої отрути — для ліквідації противників Берії.

У серпні 1991 року звернувся до ЦК КПРС з проханням поновлення в партії, в якому писав: «Коли для партії настали важкі часи, я хочу бути разом із нею».

Після реабілітації 1992 почав давати інтерв'ю, написав спогади «Записки небажаного свідка», в яких зізнався у своїй терористичній діяльності. За важливістю матеріалів про функціонування сталінського режиму й радянської системи спогади Судоплатова історики ставлять в один ряд із мемуарами Микити Хрущова.

Помер 24 вересня 1996 року в Москві.

Кар'єра Старший лейтенант державної безпеки (30.12.1936) Капітан державної безпеки (від 25.09.1938 р.); Майор державної безпеки (від 14.03.1940 р.); Старший майор державної безпеки (від 8.08.1941 р.); Комісар державної безпеки 3-го рангу (від 14.02.1943 р.); Генерал-лейтенант (від 9.07.1945 р.).

Нагороди орден Леніна; три ордени Червоного Прапора; орден Суворова 2-го ступеня; орден Вітчизняної війни 1-го ступеня; два Ордени Червоної Зірки; знак «Заслужений працівник НКВС»; та різні медалі.

Був позбавлений усіх нагород і військового звання як засуджений судом Постановою Ради Міністрів СРСР від 17 жовтня 1958 року. У 1998 році Президент РФ Єльцим підписав Указ про відновлення військового звання генерал-лейтенанта Судоплатову посмертно у зв'язку з його реабілітацією«Руководители Внешней разведки страны» // журнал «Родина». — 2010 г. — № 12..

Скандал з білбордом У 2018 році мешканці Запоріжжя обурилися встановленому у Хортицькому районі білборда на честь 111-річчя з дня народження Судоплатова. Справою зайнялося СБУ.

Твори Судоплатов П. А. // «Спецоперации. Лубянка и Кремль 1930—1950 годы». — г. Москва: изд. «ОЛМА-ПРЕСС», 1997 г. — ISBN 5-87322-726-8 Судоплатов П. А. // «Разные дни тайной войны и дипломатии. 1941 год». — г. Москва: изд. «ОЛМА-ПРЕСС», 2005 г. — ISBN 5-224-04960-1 Судоплатов П. А. // «Победа в тайной войне. 1941—1945 годы». — г. Москва: изд. «ОЛМА-ПРЕСС», 2005 г. — ISBN 5-224-05345-5 Судоплатов П. А. // «Разведка и Кремль. Записки нежелательного свидетеля». — г. Москва: изд. «Гея», 1996 г. — ISBN 5-85589-024-4

Примітки

Джерела Symon Petliura, Yevhen Konivalets, Stepan Bandera -Three Leaders of Ukrainian Liberation Movement murdered by the Order of Moscow Ukrainian Publishers Limited. 237, Liverpool Road, London, United Kingdom. (audiobook).

Володимир Косик. Спецоперації НКВД-КГБ проти ОУН: боротьба Москви проти українського націоналізму 1933—1943. Дослідження методів боротьби.— Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2009.— 160 с., іл. ISBN 978-966-1633-15-4 Подкур Р. Ю., Шаповал Ю. І. Судоплатов Павло Анатолійович // Судоплатов А. П. // «Тайная жизнь генерала Судоплатова». Кн. 1 и 2. — Москва: изд. «ОЛМА-ПРЕСС», 1998 г. — ISBN 5-224-00136-6 Петров В. Н. // «Кто руководил органами госбезопасности. 1941—1954». — Москва: изд. «Звенья», 2010 г. — С. 825—826. Anatoli Sudoplatov, Pavel Sudoplatov, Leona P. Schecter, Jerrold L. Schecter. // Special Tasks. 576 pages. Publisher: Back Bay Books; Updated edition (June 1, 1995) — ISBN 0-316-82115-2; ISBN 978-0-316-82115-5 Незручні ветерани. Як карали переможців Гітлера

Посилання

Биография на сайте Службы внешней разведки Памятник Судоплатову Павлу Анатольевичу