Зені́тний кулеме́т або зені́тна кулеме́тна устано́вка (ЗКУ) — автоматична зброя, що складається з одного або декількох (зазвичай 2—4) кулеметів, що змонтованих на спеціальному станку і мають загальні механізми наведення і прицільні пристосування для стрільби по повітряній цілі.
Вперше з'явилася за часів Першої світової війни. Призначений для ППО сухопутних військ і кораблів, може застосовуватися також для боротьби з легкоброньованими наземними і надводними цілями. ЗПУ перебувають на озброєнні зенітних підрозділів сухопутних військ, деяких танків та інших бойових машин. Кулемети та кулеметні установки транспортуються на двовісних лафетах за автомобілем, або безпосередньо встановлені на автомобілі.
Калібр — 12,7—14,5 мм, дальність похилої стрільби до 2,5 тис. м, швидкострільність одного ствола 500—600 пострілів на 1 хв., вертикальний кут обстрілу — до 90°, горизонтальний — 360°.
Стрільба ведеться в основному бронебійно-запальними кулями на коротких зупинках і в русі; маса куль 45—65 г, початкова швидкість 900—1000 м/сек.
Див. також Зенітна гармата Самохідна артилерійська установка Повітряна ціль Загороджувальний вогонь Авіаційний кулемет
Література
Латухин А. Н. Современная артиллерия. М., 1970.
Посилання ОРУЖИЕ II Мировой Войны — артиллерия (ЗЕНИТНАЯ)