Мовний пуризм, або лінгвістичний протекціонізм (також чистомовство) — нормативний напрям у літературній мовній політиці, скерований на усунення синкретизму граматичних елементів, запозичених слів та інших неорганічних іншомовних елементів (етранжизмів), головним чином у лексиці, словотворенні й синтаксисі, та заміну їх неологізмами чи народномовними конструкціями.
Мовний пуризм часто з'являється як протидія мовному занепаду і є проявом небажаної подібності з іншими мовами. Така небажана подібність нерідко з'являється із сусідніми мовами, чиї носії є культурно чи політично домінуючими. Абстрактний ідеал може цитувати логіку, ясність, чи граматику «класичних» мов. Мовний пуризм часто представляють як консервативний, як «захист» мови від «агресії» інших мов, чи як «збереження» національного духу, але часто він є інновативним в описі нового стандарту.
Мовний пуризм не треба плутати з терміном «відродження мови».
Джерела пуризму
Пуризм притаманний суспільствам, що змагаються з чужими культурно-мовними нашаруваннями в добу національного відродження і пошуків національної самобутності. Надмірний пуризм збіднює стилістичне багатство мовиЛітературознавча енциклопедія. У 2 т. / Автор-укладач Ю. Ковалів. — К.: Академія, 2007. — Т. 2. — С. 298. й утворює зайві лексичні дублети, поглиблюючи різницю між розмовною й літературною мовою.Явище пуризму, зокрема, властиве для всіх країн, які виходять з-під впливів імперій та інших потужних впливів чужорідних культур. Прикладом є і сучасна історія української мови, суттєво видозміненої у часи зросійщення упродовж середини XX ст.
Надзвичайно потужний рух на очищення мови від іншомовних слів спостерігався у Франції наприкінці XX ст., коли десятки інформаційних каналів і сотні спеціальних статей присвячували свої матеріали темі чистоти французької мови, зокрема від впливів англійських термінів.
Українська мова Від навали полонізмів українська літературна мова XVII-XVIII століть вдавалася до церковно-слов'янізмів, а в XIX-XX сторіччях до (зокрема термінологічних) неологізмів і кальок з німецької й чеської (чи польської) мов у Галичині, подібно як і від русизмів у 1920-их роках в УРСР.
Пуризм пропагував журнал «Рідна мова» (редактор І. Огієнко), a також «кутки мови» у газетах і журналах, у Канаді журнал «Слово на сторожі» (видавався з 1964 року у Вінніпезі за редакцією Я. Рудницького).
Пуризм у радянській Україні
Серед прихильників концепції пуризму в радянській Україні — Євген Тимченко, Олена Курило, С. Смеречинський, Микола Сулима, Агатангел Кримський. З іншого боку, в українських мовознавчих колах відома й критика надмірного пуризму, наприклад, О. Н. Синявський писав: «Велетенський розмах… українізації не міг не породити й специфічних ухилів та викривлень саме в українській мові. Свого часу навалою навалили були всілякі мовні варваризми, без найменшої користі захаращуючи мову зайвиною, непотребом. У боротьбі з цим виявився другий ухил, в своїй основі не менш шкідливий, як і перший. Це тенденція „українізувати“ українську мову. Справді-бо, як назвати досить поширені тепер намагання прищеплювати українській мові все таке, що не властиве російській чи польській мові, обминати все спільне з ними, і тим, з одного боку, подекуди калічити мову, а з другого,— зводити її на ступінь селянського примітиву? … Привід до такого калічення дають деякі теоретики мови, що в етнографічних матеріалах добачають альфу й омегу української мови, а в мові М. Вовчка — вершок стилістичних досягнень і можливостей»Синявський О. Норми української літературної мови.— X. ; Κ., 1931.— С. 5-6.
Деяке відродження дуже поміркованого пуризму (під рубрикою «культура мови») спостерігається в журналі «Українська мова в школі» та в збірниках «Про культуру мови» (Київ 1964), «Питання мовної культури» (від 1967 щорічно).
Пуризм в незалежній Україні Після набуття Україною незалежності розпочався період поступового відродження і культури, і мови, і культури мови. Було перевидано багато забутих загалом видань, зокрема, словникової спадщини, яка базувалася на питомо українській основі. Зокрема, було перевидано словники Бориса Грінченка, Григорія Голоскевича.
Набули надзвичайної популярності і словники спеціальної термінології. Так, Інститут зоології НАН України 2005 року перевидав зоологічні словники 1927—1928 роківШарлемань М., Татарко К. Словник зоологічної номенклатури. Частина II. Назви хребетних тварин. Mammalia — Reptilia — Amphibia — Pisces.— Київ: Держ. вид-во України. (факсимільне перевидання: Словник зоологічної номенклатури (1927—1928). — Київ: Наук. думка, 2005), які стали основою більшості сучасних зведень, зокрема, щодо птахів фауни України (Фесенко, Бокотей, 2007), щодо амфібій (Писанець, 2007)Писанець Є. Земноводні України (посібник для визначення амфібій України та суміжних країн). — Київ: Видавництво Раєвського, 2007. — 192 с. тощо.
Обговорюється і проблема поширеності в українській конструкцій з пасивом і дієсловами на -ся, що розглядається рядом мовознавців як небажаний наслідок впливу російської літературної мови. З іншого боку, твердження що пасив не характерний для живої (усно-розмовної і фольклорної) мови українців, може бути застосоване й щодо народного мовлення інших споріднених мов, отже подібний синтаксис стосується не власне національно-мовних аспектів української мови, а її соціальних аспектів (бувши тривалий час мовою простого народу, українська не мала можливості повноцінного розвитку в діловому, науковому, конфесійному стилях)Тараненко О. О. Дієслово в контексті сучасних тенденцій до перегляду нормативних засад української літературної мови // Мовознавство.— 2006.— № 2-3.— С. 62-66..
Одним з проявів чистомовства у сучасній Україні є інтернет-спільнота «Словотвір», яка добирає українські відповідники іншомовним словам. На сайті зібрано понад 9 тис. запозичених слів і понад 56 тис. українських відповідників.
Прихильником українського чистомовства у кулінарії є відомий український шеф-кухар Євген Клопотенко. На своїй сторінці в Instagram та TikTok Євген пропонує вживати українське «юшка» замість французького «суп», українське «товчанка» — французького «пюре», українське «підлива» — французького «соус» і подібне.
Інші мови
Англійська мова
Французька мова Навіть такій розвиненій і комунікативно потужній мові, як французька, не вдається уникнути англомовного тиску. Відомий філолог Р. Етьємбль у спеціальному дослідженні показав, що цей тиск набуває загрозливих обсягів. Характерна назва розвідки — «Чи розмовляєте ви франглійською?» (тобто суржиком французької та англійської мов). Дошкульно висміявши цю «мову», Р. Етьємбль висунув програму боротьби із зайвими англіцизмами. Серед суб'єк тивних причин їх поширення лінгвісти називають снобізм, примхи авторів, бажання створити в тексті відповідну «атмосферу». Лунають заклики послідовно заміняти англіцизми питомими термінами, а якщо ті вже закріпилися,— офранцужувати їх у вимові та правописі. Ці заклики підтримував свого часу президент Ш. де Голль: «У національних інтересах, аби наші вчені, послуговуючись французькою мовою, зважали на те, що вона має лишатися собою». Посібники з культури мови вміщують списки англіцизмів із французькими відповідниками, наприклад:
Р. Етьємбль та інші філологи закликали захистити чистоту мови на законодавчому рівні. Уряд відгукнувся, видавши 1972 р. декрет № 72-12 «Про збагачення французької мови», що передбачав створення комісії для розбудови питомої термінології, а 1975 р.— закон № 75 «Про використання французької мови», який забороняв державним і недержавним установам послуговуватися чужими словами (в діловодстві, рекламі, назвах товарів тощо), якщо є відповідні французькі. 1994 р. прийнято новий «Закон про використання французької мови» (закон Тубона), за порушення якого накладався штраф від 5 тис. франків (для фізичних осіб) до 25 тис. франків (для юридичних). Заснований 1984 р. Генеральний комісаріат французької мови стежить за дотриманням згаданих постанов, перевіряє термінологічні системи, стимулює перекладацьку роботу.
Удосконаленням і захистом мови опікується також Французька академія, яка видає «Словник французької мови» — взірець нормативності й чистоти. Нове запозичення дістає прав громадянства лише тоді, коли його включено до цього словника. Крім того, Академія укладає або схвалює термінологічні словники й бюлетені, що обмежують уживання англіцизмів і наводять офіційно рекомендовані (чи обов'язкові) питомі відповідники. У такий спосіб закріпилося чимало власних термінів:
У Франції (країні давніх демократичних традицій) ці адміністративні заходи сприймають не як наступ на свободу слова, а як турботу про престиж мови, зміцнення її світових позицій, як складову частину міжнародного руху франкофонів. Загалом мовна політика країни є стрункою і послідовною, широка підтримка громадськості зумовила її успішне втілення. Досвід Франції засвідчив, що цілеспрямований і динамічний вплив на термінологію дає позитивні наслідки, а закон про захист французької мови став зразком для інших країн.Селігей П. О. Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі // Мовознавство. — 2008. — № 1. — С. 52-53.
Грецька мова
Сучасна новогрецька мова, зазначає Η. Ф. Клименко, доволі вимоглива до чужих слів. Культурні діячі, науковці, лексикографи свідомо дбають про обмеження кількості запозичень, намагаючись замінити їх питомими неологізмами, що відповідають нормам і духові мови. Європеїзми в новогрецький мові витісняються питомими назвами: η αντένα «антена» → η κεραία, το πλαφόν «плафон» — η οροφή, το ντιζάινερ «дизайнер» — ο σχεδιαστής. Це саме стосується й науково-технічної термінології: το αμαρτιζέρ «амортизатор» — о μειωτής, το αξελερατέρ «акселератор» -> о επιταχυντήρας, το βουλκανιζατέρ «вулканізатор» -> ο λαστιχοκολλητής. Власні відповідники активно замінюють запозичення в економічній термінології: το λίζινγκ «лізинг» — о χρησιδανεισμός, о μάνατζερ «менеджер» → о διαχειριστής, το μάρκετ «ринок» → η αγορά, το βουτζέτ «бюджет» — ο προϋπολογισμός, το περφόρμανς «інвестиція» — η επίδοσηСелігей П. О. Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі // Мовознавство. — 2008. — № 1. — С. 53..
Німецька мова У добу абсолютизму (XVII—XVIII ст.) країна перебувала під сильним культурним впливом Франції. Як реакція на її мовну гегемонію зароджується місцевий пуризм, що намагається усунути з німецької мови чужі нашарування. Саме тоді поряд із романізмами Kompanie, Qualität, konstatieren, Moment, Armee, Autor виникають Gesellschaft, Eigenschaft, feststellen, Augenblick, Heer, Verfasser тощо. На початку XIX ст. розгорнуту програму очищення й збагачення німецького лексикону висуває мовознавець і видавець И. Г. Кампе. Усі чужі слова, що не закріпилися міцно в народній мові, він пропонував онімечувати, для чого уклав «Словник для пояснення й онімечення накинутих нашій мові чужих слів» (1801; 11 тис. одиниць). Чимало слів, утворених Й. Г. Кампе на противагу запозиченням, широко вживані в сучасній мові:
Після проголошення Німецької імперії (1871 р.) розгортається політика національного єднання, закономірна складова частина якої — мовне єднання. Пуристичні погляди обстоює «Загальнонімецька мовна спілка», яка висуває гасло «Жодного чужого слова для того, що можна так само добре висловити німецькою». Пуризм незмінно підтримує уряд країни, міністерства адміністративним порядком прищеплюють у своїх галузях питому термінологію. Так, залізничне відомство упровадило близько тисячі назв (серед них Fahrkarte замість Billet, Bahnsteig замість Perron, Abtail замість Coupé, Schaffner замість Konduktor). Те саме зроблено у військовій, поштовій, банківській, юридичній, газетній, мистецькій сферах. Закріпилася традиція називати нові технічні винаходи власними новотворами: