Франц Ксаверій Бонн (; 4 лютого 1882, Брюгге, Бельгія — 21 листопада 1941, Сант-Дірфілд, США) — український дипломат бельгійського походження, священник УГКЦ, капелан УГА, чернець, Згромадження Найсвятішого Ізбавителя, заступник міністра закордонних справ Західноукраїнської Народної Республіки.
Життєпис
Народився у місті Брюґґе-Брюж в Бельгії. За походженням фламандець, бельгійський громадянин.
У серпні 1901 року — вступив до монашого Згромадження Редемптористів. 29 вересня 1903 року — зложив чернечі обіти. 29 вересня 1908 року — був рукоположений у Священство, став священником-місіонером. У той час в Канаді вже був монастир редемптористів у Східному обряді.
У вересні 1911 року — приїхав до Галичини, в Крехівському монастирі Василіян у Крехові вивчав українську мову й візантійський обряд Східної Католицької Церкви (разом з іншим бельгійцем — о. Францом Пвасоном, який приїхав у кінці 1911 р.). З осені 1912 року служив у м. Дрогобич, а з грудня 1912 року до квітня 1913 року в с. Сілець Беньків (нині с. Сілець).
21 серпня 1913 року в с. Унів було засновано першу спільноту редемптористів східного обряду у Галичині. Всі місіонери прибули із Бельгії. Серед них і отець Бонн. В березні 1914 року переїхав до Тернополя став сотрудником пароха о. Володимира Громницького.
Під час першої світової війни служив на Тернопільщині та виступав проти насильницького впровадження московського православ'я російською окупаційною владою з російським архиєпископом Євлогієм Георгієвським. У 1917 році — генеральний вікарій східної частини львівської митрополії, до якої входили Броди, Зборів, Збараж, Тернопіль, Сколе.
У 1918 року був польовим духівником при Українській Галицькій Армії, а згодом був членом українських делегацій для переговорів з місіями Антанти в Галичині, перекладач на переговорах. Його було інтернували румунські окупанти, але після звільнення він прибув до Кам'янця-Подільського.
У січні 1919 року після від'їзду на Паризьку конференцію посла УНР у Ватикан графа Михайла Тишкевича, у листопаді того року направлений був урядом Західноукраїнської Народної Республіки, та очолив дипломатичну місію Директорії УНР у Ватикані. Завданням України до нього було: домогтися призначення в УНР дипломатичного представника Папи Римського (він виконав 16 лютого 1920 року); одержати від Італійського Червоного Хреста допомогу санітарно-медичного характеру для скривавленої та безпомічної напівтифозної української армії; дістати через інтервенцію Апостольського уряду санітарну допомогу для 80 тисяч полонених українців, колишніх вояків австро-угорська армія утримувані в трьох концтаборах Італії; інформувати Вселенський уряд і акредитованих у Святому Престолі представників інших держав про становище в Україні; відкрити в Римі центр дослідів і навчання під назвою «Академія України».
Він виконував обов'язки голови дипломатичної місії, домігся матеріальної допомоги й моральної підтримки від Папи Римського Бенедикта XV. Мав офіційний статус у місії як радник (до 1 листопада 1921 року). Зі спогадів українського історика й дипломата Дорошенко Дмитра Івановича:
2 березня 1921 року під тиском зі сторони польських політиків та єпископату був змушений залишити Згромадження.
У 1921 році почав служити священником серед української діаспори у Пенсільванії (м. Палмертон, м. Філядельфія та інші у США).
Помер 21 листопада 1941 року у м. Сант-Дірфілд, США.
Вшанування пам'яті У місті Львів є вулиця Франца Ксаверія Бонна.
Нагороди Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (Україна, 23 серпня 2019, посмертно) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, розвиток міждержавного співробітництва, плідну громадську діяльність
Примітки
Джерела
о. Франц Ксаверій Бонн (1882-1941) [Текст] : [український дипломат бельгійського походження, священник УГКЦ, капелан, чернець, Згромадження Найсвятішого Ізбавителя; під час Першої світової війни служив на Тернопільщині] / О. Кравченюк // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина : Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 544-547. — (Священники). Лебедович І. Полеві духівники Української Галицької Армії. — Вінніпег, 1963. Хома І., «Апостольський Престол і Україна 1919—1922». — Рим, 1987. Шкарб'юк П. Спогади француза з Квебеку отця Жана // Вісник Львівського університету (Серія журналістики). — Вип. 28. — 2006. —
Посилання Бонн Франц Ксаверій // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — С. 42. Дипломатичний корпус УНР Бонн (Bonn) Франц Ксаверій, сайт «Ізборник» «о. Франц К. Бонн», сайт «Інформаційний портал капеланського служіння». «БОНН Франц Ксаверій», сайт «Інститут історії України Національної академії наук України». Український патріот з династії Габсбургів