Лі́тин — селище в Україні, Вінницького району Вінницької області. Адміністративний центр Літинської селищної громади.
Загальні дані Літин розташований біля річки Згар. Площа містечка становить 680 га.
У Літині проживає (2-а пол. 2000-х рр.) 6817 осіб, серед них: 1790 пенсіонерів; 54 інвалідів Другої Світової війни; 106 солдатських вдів; 56 багатодітних сімей.
Загальний житловий фонд (2-а пол. 2000-х рр.) становить 42 багатоквартирних будинків, або майже 700 квартир та 2400 індивідуальних житлових будинків.
Тут розташована Літинська виправна колонія (№ 123).
Історія
Походження назви Достовірним фактом можна вважати походження назви «Літин» від корня «літ», який складає основу географічної назви «Літва», що означає «Заболочена країна». У 1972 році районна газета «Радянське життя» опублікувала серію статей про древній Літин. Через рік до редакції завітав житель с. Боркова, пенсіонер-колгоспник Степан Захарович Валігура. Він переповів таку легенду:
Перші згадки Перші згадки про Літин датуються кінцем XIV ст. В Національному історичному архіві Білорусі знайшли пергаментний документ — грамоту князя Федора Коріятовича, володаря Поділля — від 20 червня 1391 року. В ній йдеться про те, що Костянтин і Федір Коріатовичі дарять в «отчину и дидичну» Сокілець і інші привілеї своєму вірному слузі Гриньку:
Іншою згадкою про Літин є грамота великого князя Свидригайла Ольгердовича від 21 травня 1431, яка встановлювала межі володінь панів Микулинських і КмитівГрамоти великих князів литовських з 1390 по 1569 рік / Під редакцією В.Антоновича та К.Козловського. — К., 1868. — X + II + 166 с. . Землі по ліву сторону від річки Кулиги, згідно з цим документом, належать Микулинським, а по праву, з Літином — є майном брацлавського землянина Кмити.
У складі ВКЛ На початку XVI ст. поселення вважалось торговельним і ремісничим центром. У 1511 році навіть була затверджена Літинська міра продажу хліба. Через Літин проходив торговий шлях «Київ-Львів». На острові, утвореним річкою Згаром та її притокою Шмигавкою, було споруджено укріплений замок. 29 березня 1566 року Філон Кміта подільські маєтки, у тому числі й Літин, за дозволом короля S. 751 через їх віддаленість до місця державної служби поміняв на Чорнобиль. Відтак, з 1566 Літин належав до особистого домену Великих князів Литовських і став центром староства.
У складі Речі Посполитої У 1578 містечко отримало магдебурзьке право.
30 вересня 1604 в містечку зупинялося українсько-польське військо, яке 20 червня 1605 року захопило Москву.Похід на Москву / П. Блавацький. — Київ: Видавець Корбуш, 2020. — 208 с. ISBN 978-966-2955-49-1
Під час Визвольної війни (1648—1657) у 1648 Літин зайняли загони Максима Кривоноса, після чого поселення стало сотенним містечком Брацлавського полку. У листопаді 1653 гетьман Богдан Хмельницький приймав послів від татарського хана у Літині.
У складі Російської імперії Після другого поділу Речі Посполитої (1793) Літин відійшло до Російської імперії, а в серпні 1797 став адміністративним центром Літинського повіту Подільської губернії. Щороку в ньому відбувалось до 4-х ярмарків.
Історія міста XIX ст. тісно пов'язана з іменем народного месника Устима Кармелюка. У 1814, 1822—23, 1827, 1830—32 рр. він був за ґратами Літинської в'язниці, чекаючи на страту (вже у 2-й пол. ХХ ст. в одному з приміщень буцегарні розмістився Літинський краєзнавчий музей імені Устима Кармалюка). Очоливши повстання тюремних в'язнів, у 1827 народний герой здійснив втечу.
У 1896 році в Літині було 11162 мешканців (5433 чоловіки та 5729 жінок), з їхнього числа юдеїв — 5040, православних — 3846, розкольників — 1135 (поповців — 385, безпоповців — 750), католиків — 880, протестантів — 162, представників інших вірувань — 99; за становим розподілом дворян у містечку налічувалось 410 осіб, представників духовного стану — 49, почесних громадян та купців — 686, міщан — 8 977, селян — 545, військових — 371, інших — 124. За статистикою того ж року в Літині були 3 православні церкви, 1 костел, 2 розкольницьких молитовних будинки і аж 4 синагоги та єврейських молитовних будинків. Загалом житлових будинків тоді налічувалось — 930, із них кам'яниць лише 12. Соціальну сферу в містечку представляли 2-класне міське чоловіче училище і 1 жіноче училище, а також лікарня, аптека, млин, 2 цегельних заводи та 1 шкіряний.
Національно-визвольні змагання 1917—1921 років Восени 1919 року до Літина прибуває сотник із залогою Української Галицької Армії Омелян Колодницький, за короткий час не лише у місті, але й в повіті запанували порядок і спокій, населення на знак вдячності відкриває своїм коштом стрілецьку лічницю на 200 місць, де організувало догляд за хворими та пораненими. Відповіддю на відклик галицької залоги до командарма — генерала Мирона Тарнавського — прибула делегація містян з Літина. Згодом Осип Левицький писав про їхнє звернення: «Ми тільки й зазнали спокою за час перебування цеї команди», — заявляли вони й просили залишити О. Колодницького зі стрільцями, адже, відзначали літинці, «це рішає про життя наше, наших жінок і дітей».
У 1921, уже коли в окрузі закріпилася більшовицька влада, довкола Літина активно діяв український повстанський загін отамана Орла. 1 травня разом із повстанцями з Київщини без втрат захопили місто (де перебувало до 400 більшовиків) на одну ніч, аби визволити з тюрми одного з київців — поручника Красоту. При цьому повстанці розгромили ЧК, пошту, ревком, райвідділ міліції, в'язницю, а також військкомат, де перебував охоронний батальйон зі 120 червоноармійців, та здобули 20 конейГальчевський Яків. Проти червоних окупантів // Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2011. — 360 с..
Радянська влада Від березня 1923 Літин став центром однойменного району Вінницького округу.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 90 жителів міста.
З 17 липня 1941 по 20 березня 1944 — Літин був під нацистською окупацією. У роки Другої світової війни діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї.
В січні 1967 відбулося відновлення статусу Літина як райцентру і початок нового функціонування Літинського району. За повоєнний час у містечку збудовані нові житлові будинки, об'єкти промислового і соціального призначення.
Населення
Динаміка населення містечка
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська666295.42 %російська3014.32 %білоруська60.09 %вірменська60.09 %румунська40.06 %грецька10.01 %інші/не вказали10.01 %Усього6971100 %
Економіка: промисловість, транспорт і торгівля На території смт Літина розвивається промисловість, транспортна галузь.
Всього в Літині зареєстровано 453 підприємства, фірм, організацій, товариств. Основними бюджетонаповнювачами є: ВАТ «Літинський молочний завод», на якому працює 463 ос.; ТОВ «Літинський м'ясокомбінат» — 131 ос.; ТОВ ВП «Маріо» — 140 ос. ТОВ «Поділля» -
Через Літин проходить траса Вінниця — Хмельницький () як частина автошляху міжнародного значення Умань — Краківець, Лісабон-Пекін. Північну частину району перетинає залізниця, на якій розташована станція Уладівка (протяжність — 9 км).
У селищі працюють 42 об'єкти торгівлі, 2 ринки, підприємства побутового обслуговування.
У 2014 р. бюджет Літина становив 6,87 млн грн.
Соціальна сфера
На території Літина функціонують наступні заклади соціальної сфери (медицини і освіти, у тому числі позашкільної): центральна районна лікарня РайСЕС, 5 аптек і аптечний кіоск 2 загальноосвітніх школи І-ІІІ ст. два дитячих садочки ДЮСШ, ЦДЮТ, музична школа Університет культури Районний Будинок культури
У смт Літині газифіковано ЦРЛ, школи, дитячі садки, заклади культури і спорту, установи, підприємства, організації. Природним газом користується значна кількість мешканців містечка.
Культура
У Літині функціонують різноманітні заклади культури, культурно-мистецькі об'єднання, творчі колективи.
Осередком культурного життя Літина (і всього району) є районний будинок культури. Функціонують бібліотеки, у тому числі центральна районна та дитяча, при освітніх закладах тощо.
В Літині функціонує громадська культурно-наукова організація Подільський народний університет КультуриВеб-сторінка Подільського народного університету Культури. Гордістю містечка і району є Літинський краєзнавчий музей імені Устима Кармалюка.
Працює районний кінотеатр. Улюбленим місцем відпочинку містян є Парк культури та відпочинку.
У містечку збереглися каземати старої в'язниці (пам'ятка XVIII—XIX ст.); встановлено низку пам'ятників, пам'ятних знаків і меморіалів — меморіал воїнам ДСВ ; меморіал загиблих у війні в Афганістані та пам'ятний знак жертвам голодоморів і політичних репресій (за незалежності України).
Відомі люди
Народилися Бертьє Давид Соломонович — заслужений професор та заслужений діяч мистецтв УРСР, Микола Битинський (*1893 — †1972) — мистецький критик, маляр, графік, геральдист, поет, педагог. Гусєв Сергій Олексійович — український науковець, історик, дослідник трипільської культури, кандидат історичних наук, доцент. Замоцний Христофор Тимофійович (14.11.1917 р.) — поет, пісняр, автор збірки віршів «Скорботна Літиніада», у яку ввійшов гімн смт Літин. Маркушевський Петро Трохимович (1919—2001) — літературознавець, фольклорист. Мельничук Лідія Семенівна (1955—2005) — український історик. С. Слободянюк-Подолян (*1876 — †1932) — український живописець. Шаламай Анатолій Севастянович (* 1944) — кандидат хімічних наук, заступник генерального директора з науки ЗАТ «НВЦ Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2001). Шепель Яків Матвійович — повстанський отаман на Літинщині, полковник Армії УНР. Собко Сергій Станіславович (* 1984) — військовий діяч, бригадний герерал, герой України (2015). Дозірчий Дмитро Леонідович (* 1997) старший лейтенант, командир танкової роти 59 ОМПБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022).
Літинські старости Александер Суходольскі — тесть Миколая Дідушицького (помер 1682)Dzieduszyccy (01) Міхал Сьвідзінський — радомський каштелян, син Станіслава Ян Каз. Красінський — підскарбій великий короннийNiesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 2 — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — 761 s. — S. 699. N. Стшалковський гербу Правдич — чоловік Катажини Фредро Александер Стшалковський — син попередньогоNiesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — 820 s. — S. 223—224.
Галерея
Виноски
Джерела і посилання
Офіційний сайт Літинської селищної ради http://lityn-selrada.com.ua/ Літин — Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.) Офіційний сайт Літинської районної ради та районної державної адміністрації Літин // , стор. 201 Соціально-економічний паспорт Літинського району на офіційному веб-сайті Вінницької ОДА ЛІТИН ПУБЛІЧНИЙ ShtetLinks: LITIN
Погода в Літині Літин з висоти пташиного польоту (фото 2014 року) Відео (Надія Тимчишина)