Апо́стол (, (койне) означає «посланий», «посланник», «посланець») — у Новому Заповіті звання дванадцяти найближчих послідовників, учнів Ісуса Христа. У ранньому християнстві термін позначав бродячих проповідників християнства.
У Новому Завіті є два основні значення терміна «апостол». У найширшому, загальному розумінні, будь-яка людина, котра може бути посланою Богом через Церкву з певним завданням, незалежно від того, керуватиме вона чи ні (порівняйте Фил. 2:25), може підпадати під визначення терміна «апостол». Це широке значення походить від взаємозв'язку між іменником «апостол» та дієслова грецької мови «посилати».
Проте в Новому Завіті слово «апостол» вживається як правило у вузькому конкретному значенні — коли йдеться лише про вибрану групу учнів Христа.
Слово, яке зазвичай перекладається як «апостол» (та його варіанти, вираженні іменниками та дієсловами), зустрічається 80 разів у грецькому Новому Завіті. Не менше, ніж у 73 з цих випадків, воно має спеціалізоване та обмежене значення слова.
Дванадцять апостолів
Інші апостоли та Євангелісти
Апостол Павло, він же Савл (Саул, Шауль) – покликаний після Вознесіння Ісуса, не входив до складу Дванадцяти, але є одним з найшанованіших апостолів у християнстві, поряд із апостолом від 12-ти Петром називається Першоверховним. Хоча Павло іноді брав участь у засіданнях колегії «Апостолів і старших в Єрусалимі», і мав ті ж права, як і інші апостоли, ніколи не був зарахований до «Дванадцяти», хоча й названий апостолом у власних посланнях (напр. ).
Не всі Євангелісти були апостолами від 12-ти:
Ле́вій Матві́й (Левій, Матей, митар, Євангеліст Матвій, Митник) – ап. від 12-ти Марк або Марко́ – помічник ап. Петра і Павла, можливо, що він є апостолом від 70-ти на ім'я Марк-Іоанн Лука – апостол від 70-ти, супутник ап. Павла Іоа́нн (Іван) Богосло́в – ап. від 12-ти, улюблений учень Христа.
Дії апостолів Книга Дії апостолів (Глави 1-5) повідомляє, що після зіслання Святого Духа в день П'ятидесятниці апостоли почали швидко організувати роботу з євангелізації та розбудови внутрішньої структури християнської громади в Єрусалимі і Юдеї. На місце зрадника Юди Іскаріота був обраний долею Маттій і в тому складі група з 12 апостолів стала на чолі християнської общини.
Приблизно в той же час, воскреслий Ісус Христос особисто вибрав як свого апостола Савла з Тарсу, який відтепер буде називатися апостол Павло.
Християнська громада в апостольські часи управлялася колективно групою апостолів, регулюючи всі організаційні та доктрині питання. Апостоли (наприклад, Павло) або призначені ними особи (наприклад, Тимофій, Тит) призначали єпископів та пресвітерів в окремих громадах.
Після смерті ап. Якова через переслідування з боку царя Агріпи (44 р. н.e.) приєднався до групи апостолів, «старші Єрусалиму», у тому числі Яків Праведний (двоюрідний брат Христа), за участю якого було вирішено не обрізати навернених у християнство язичників, однак наказати їм «стримуватися від ідольських жертов та крови» (). З часом апостоли покинули Єрусалим і направилися в різні краї з місіонерською діяльністю.
Більшість апостолів прийняли мученицьку смерть, за винятком ап. Іоа́нна (Івана) Богослова, наймолодшого з 12 апостолів, що помер близько 100 року власною смертю в Ефесі. У другому столітті слово «апостол» більше не асоціювалось з Управлінням церквою.
Апостоли із 70-ти
Церковне передання виділяє також Собор святих сімдесяти апостолів Христових (або від 72), до числа яких входять учні Христа та учні його учнів:
Більшість імен апостолів від сімдесяти відсутні в Новому Завіті і відомі через Святе Передання. Виняток становлять імена перших семи дияконів, обраних дванадцятьма апостолами (), і імена апостолів від сімдесяти, зазначені в апостольських посланнях. Проте ніде вони прямо не називаються апостолами.
Список сімдесяти апостолів, що приводиться у православному місяцеслові, був складений у V-VI століттях і малодостовірний. До сімдесяти апостолів переказ також відносить євангелістів Марка (Марк-Іоанн) та Луку, Якова Праведного (двоюрідного брата Христа), а також до лику «сімдесяти апостолів» були зараховані багато інших, навернених пізніше за їхню велику місіонерську працю (в основному, учні апостола Павла).
Примітки
Див. також
12 Апостолів, Євангелісти, Апостоли від сімдесяти Апостол (книга) — богослужбова книга, що містить частини книг Старого й Нового Заповіту. Рівноапо́стольний — лик православних святих, що особливо прославилися проповідуванням Євангелія й наверненням народів у християнську віру. Апостольські отці та Отці Церкви Patrologia Latina, Patrologia Graeca, Патрологія, Патристика Апостольство (Духовні Дари) «Православне сповідання віри» Петра Могили (1640) — перший загально-православний катехізис
Джерела
Посилання Апостоли (послідовники Христа) // ВУЕ Апостоли // Українська Релігієзнавча Енциклопедія Апостоли // Філоненко М. В. Апостоли //