Десанка Максимович

Де́санка Ма́ксимович (; *16 травня 1898, Рабровиця — 11 лютого 1993, Белград) — сербська поетка, професор літератури та академік Сербської академії наук та мистецтв.

Біографія Народилася 16 травня 1898 року в Рабровиці, неподалік Валева, першою дитиною в сім'ї Михайла та Драґіни, батько був учителем. Невдовзі сім'я переїхала до Бранковини, де Десанка провела дитинство. Навчалася у гімназії міста Валева та Белградському університеті (філософський факультет).

У серпні 1933 одружилася з Сергієм Сластиковим, вони не мали дітей.

Десанка Максимович була професором сербської мови з 1923 по 1953 рр. у різних навчальних закладах. Спершу вона вчителювала в обреновацькій гімназії, пізніше — у Третій жіночій гімназії в Белграді. Згодом її перевели до вчительської школи в Дубровнику, де вона провела один рік. Після цього вона працювала у Першій жіночій гімназії в Белграді. Однією з її студенток була Міра Алечкович, яка також стала поеткою, а також близькою подругою Десанки Максимович.

Вона мандрувала Югославією, подружилася з такими поетами як Мілош Црнянський, Іво Андрич, Ґустав Крклес, Ісідора Секулич та Бранко Чопич.

Визнання

17 грудня 1959 року Десанку Максимович було обрано асоційованим членом Сербської академії наук та мистецтв, а 16 грудня 1965 — дійсним членом.

Максимович здобула кілька літературних нагород, як-от Премію Вука, Премію Неґоша (1984) та Премію AVNOJ. Їй присвоєно звання почесної громадянки Валева.

1985 року початкову школу в Бранковині, де Десанка почала здобувати освіту і де вчителював її батько, реконструйовано, а згодом надано ім'я письменниці.

Десанці Максимович утановили прижиттєвий пам'ятник у Валєві, хоча вона була проти цього.

Смерть Померла 11 лютого 1993 року в Белграді на 95 році життя. Її поховано у Бранковині.

Після смерті письменниці засновано Фундацію Десанки Максимович, яка вручає літературну премію імені письменниці.

Творчість У своїй поезії торкається тем любові та патріотизму. Одними з найкращих її творів є «Предосећање», «Стрепња», «Пролећна песма», «Опомена», «На бури», «Тражим помиловање», «Покошена ливада» та ін.

Коли Максимович дізналася про розстріл дітей у краґуєвацькій школі, вчинений німецькими солдатами, то написала поему «Крвава Бајка» (Кривава казка), в якій ідеться про насилля з боку німецьких вояків у часи Другої світової війни. Поему вперше опублікувала лише після закінчення війни.

Переклади українською мовою Максимович Д. Лірика. / Перекл. з серб.-хорв.; Упоряд., передм. Р. Лубківського; За редакцією Д. Павличка.— К.: Дніпро, 1985.— 237 с. (Перлини світової лірики). «Якщо вірити моїй бабусі» // Переклад з сербохорватської Людмили Петік. «Цар іграшок» // Переклад з сербохорватської Людмили Петік. «Таємниця старого гнома» // Переклад з сербохорватської Людмили Петік. «Світ на дні озера» // Переклад з сербохорватської Людмили Петік. «Перстень на морскому дні» // Переклад з сербохорватської Людмили Петік. «Мале Страховисько» // Переклад з сербохорватської Людмили Петік. «Казка про лебедя» // Переклад з сербохорватської Людмили Петік. «Ведмежа Жучко у цирку» // Переклад з сербохорватської Людмили Петік. «Пригода у зоопарку» // Переклад з сербохорватської Людмили Петік.

Примітки

Посилання

І. Розова. Максимович, Десанка // Зарубіжні письменники: енциклопедичний довідник. У 2 т. Т.2: Л-Я / ред. Н. Михальська. — Тернопіль: «Навчальна книга-Богдан», 2006. — С. 95-97

Десанка Максимович. «Цар іграшок» Твори Десанки Максимович в бібліотеці TOU