(, діал. та істор. Самáрь; інші давні назви до 1794 року — Самарчик, Новоселиця, у 1794—2024 роках — Новомосковськ) — місто в Україні, на межі Запорожжя та Надніпрянщини, адміністративний центр Самарівської міської громади та Самарівського району Дніпропетровської області, складова частина Дніпровської агломерації. Історичний центр географічного та етнокультурного українського краю — Присамар'я.
Засноване у першій половині XVIII століття на землях Вольностей Війська Запорозького, вже середини того ж століття стає центром Самарської паланки, головним торговельним і релігійним центром Присамарського краю та найбільшим містом Низового козацтва до знищення Запорозької Січі у 1775 році. Надалі у XIX столітті втрачає свою регіональну значимість через розбудову поруч губернського міста — Катеринослава, проте отримує статус повітового міста та постає найбільшим центром українства на землях Катеринославської губернії. У XX столітті стає значним металургійним центром через появу в місті на момент будівництва у 1935 році найбільшого жерстекатального заводу СРСР — сучасного НМТЗ, але переживає Голодомор, Великий терор, русифікацію та воєнні дії і злочини Другої світової війни.
Нині Самар відома як туристичний і рекреаційний центр Дніпропетровщини завдяки природі околичного Присамар'я — річці Самарі, Самарській товщі, Самарському лісу, Самарським плавням, Самарській Луці, Солоному Лиману, Самарській затоці й унікальним пам'яткам козацької минувшини краю — Троїцькому собору та Свято-Миколаївському Самарському монастирю.
Назва Перші офіційні назви міста: Самарчик, пізніше Новоселиця, народна назва — Самар (ст.-укр. Самарь)Я. Новицький. Твори, Том 1, Запоріжжя: Тандем, 2007, С. 193—194. У 1794 році після ліквідації Запорізької Січі (1775) та перенесення на місце Новоселиці повітового міста Катеринославської губернії Новомосковська з місця Старосамарського ретраншементу місто отримало зросійщену колоніальну назву — Новомосковськ (рос. дор. Новомосковскъ)Легенди та бувальщини Присамар'я (2006) https://www.flickr.com/photos/158964981@N07/albums/72157702522905215/. У ході процесу деколонізації топонімів України у вересні 2024 року місту повернено його історичну та народну назву — Самарь, видозмінену відповідно до чинного правопису — Самар.
Топонімія Гідронім тюркського походження Самар виник унаслідок топонімічної метафоризації від тюрк. (чагат.) samar «мішок», (кирг.) samar «таз, глечик» > д. тюрк. сäмäр, семер «мішок, сідло, ярмо». Поступова фемінізація давньотюркського *Samar, *Sämar відбулася на слов'янському мовному ґрунті за допомогою структурального суфікса *-jь (Самарь > Самар) або приєднання закінчення -а (Самара) у зв'язку з узгодженням гідронімів із номенклатурним іменем річкаЛучик, В. В., Етимологічний словник топонімів України, 2014, С. 413—414. Значних трансформацій зазнавала кінцева частина тюркізмів у зв'язку з переходом їх до слов'янської морфологічної системи, внаслідок чого вони набували категорії роду (частіше жіночого, за найпоширенішим типом слов'янських річкових назв, рідше — чоловічого). Багатьом тюркським гідронімам були властиві консонантні закінчення, частина яких діставала кінцеве -а — показник жіночого роду (Самара > Самарь > Самар)Масенко Л. Т., Тюрксько-українські взаємозв'язки і паралелі // Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв'язках, Київ: Наукова думка, 1981, С. 165.. Слов'янізація форми чоловічого роду відбувалася в двох напрямках — крім появи кінцевого -а, набуття старим гідронімом ознак жіночого роду виникло завдяки пом'якшенню кінцевого приголосного, що призвело до появи поширеного в минулому варіанта «Самарь»Є. С. Отін. Гідроніми Східної України, Київ-Донецьк, 1977, С.19-20.. Така форма гідроніма була поширеною в мові запорожців, про що свідчить чиста поява її в документах, пов'язаних із Запорізькою Січчю. Таку саму назву мало й місто, що розташовувалось на цій річці, а ще раніше — центральне поселення Самарської паланки Новоселиця. Цю неофіційну назву місто зберігало і в середині ХІХ-го століттяОтін Є. С., Гідроніми Східної України, Київ-Донецьк, 1977, С. 20. Діалектна форма «Самарь» відповідає фонетичним особливостям степового говору у системі південно-східного наріччя української мовиАтлас української мови: Т. 1: Полісся, Середня Наддніпрянщина і суміжні землі / [ред. тому І. Г. Матвіяс]. — 1984, карта № 130; Атлас української мови: Т. 3: Слобожанщина, Донеччина, Нижня Наддніпрянщина, Причорномор'я і суміжні землі / [І. О. Варченко, С. Ф. Довгопол, Я. В. Закревська та ін. ; ред. тому: А. М. Залеський, І. Г. Матвіяс]. — 2001, карта № 26..
Історія самоназви 1736—1775 — слобода (село), пізніше містечко Самарчик / Новоселиця (Перша назва походить від правого рукава Самари, на котрому розташовується місто і що на той час мав назву Самарчик або Самарчук та пізніше у науковому середовищі — Нова Самара, є первинною офіційною назвою міста, а друга від слова «новосел», тобто поселенець, що пов'язано зі жвавим заселенням цих територій вихідцями з Гетьманщини у період Нової Січі. Також в архівах Запорізького Коша місто позначається як Самарь та рідше Самар, Самара або ПаланкаТаїрова-Яковлєва Т., Листування запорожців з Іваном Мазепою восени 1708 року // Український археографічний щорічник. – Вип.12. – К., 2007, - С. 387, відповідно до назви Самарської паланки та річки Самарі. Так само Самар'ю називає місто цього періоду козак Микита Корж та «батько історії козацтва» Дмитро Яворницький. За цієї доби містечко є центром Самарської паланки Війська Запорізького Низового. Слід зазначити, що пізня назва Нова Самара або Нова Самар є неологізмом і як історіографічний термін з'являється в наукових творах Дмитра Яворницького);
1775—1794 — місто Новоселиця (Після скасування Вольностей Війська Запорозького у 1775 році місто приймає документальну назву Новоселиця і стає центром Самарського повіту Азовської губернії, що пізніше у 1794 році буде перейменований у Новомосковський);
1794—2024 — місто Новомосковськ (Незважаючи на зросійщення назви міста, серед містян до середини 20 століття продовжує жити народна назва поселення — Самарь. До 1923 року центр Новомосковського повіту, проте з 1917 по 1918 є частиною Самарської землі УНР, далі з 1923 по 2020 рік є центром Новомосковського району, з 2020 є центром нового Новомосковського району);
1917—1918 (неофіційно) — місто Самар (Перша спроба повернення народної історичної назви міста, як ініціатива тодішньої міської влади та інтелігенції, але, внаслідок подій 1917—1921 років — зазнала поразки);
з 2024 року — місто Самар (Назву міста деколонізовано на історичну, перейменовано також район — на Самарівський).
Метафоризація
Новік (сучасність) — походить як скорочення старої назви міста Новомосковськ. Місто козацької слави (сучасність) — виникло з причини тісного зв'язку ранньої історії заснування та розвитку міста з українським козацтвом. Місто МАФів (сучасність) — виникло на початку 2020-х років з причини повсюдної забудови вулиць міста у великій кількості малими архітектурними формами (МАФами), переважно ларкового типу. Місто металургів (радянські часи) — після будівництва в місті за радянської окупації у 1932 році жерстекатального заводу, який стає головним підприємством у місті та його містобудівною основою, саме місто починає активно асоціюватися саме з цим заводом до часів відновлення незалежності України. Новий Єрусалим (козацькі часи) — козаки вважали Присамар'я — Палестиною, річку Самару — Йорданом, а місто Самар — «Істинно Новим Єрусалимом» за природні скарби регіону річки та зв'язок назви із Самарією.
Деколонізація Назву Новомосковськ місто отримало у 1794 році як спадщину Російської імперії. Тож Український інститут національної пам'яті вніс назву в перелік деколонізації топонімів. Процес перейменування розпочався ще 27 липня 2023 року. Відтоді депутати порушували питання перейменування міста тричі на позачергових сесіях. 16 січня 2024 року обирали серед двох назв: Самар та Нова Самар, проте 23 січня 2024 року депутати міської ради проголосували за нову назву та врешті-решт узгодили назву — «Нова Самарь», додавши м'який знак наприкінці назви. Ця пропозиція була подана до Верховної Ради України.
21 лютого 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування ухвалив рішення про перейменування Новомосковська на історичну назву — Самар.
19 вересня 2024 року Верховна Рада підтримала перейменування Новомосковська на Самар. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності.
Символіка
Сучасні герб, прапор та гімн Самарі затверджені 25 липня 2025 року відповідними рішеннями №2132, №2133, №2131 Самарівської міської ради LI сесії VIII скликання. Це історичне рішення частково повернуло місту його автентичну символіку, яка бере свій початок ще з часів його заснування. Також на тій же сесії, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», затверджено брендбук Самарівської міської громади рішенням №2134 Самарівської міської ради LI сесії VIII скликання.
Герб Самарі має форму іспанського щита лазурової тинктури, яка символізує багатство й красу річки Самари, яку козаки вважали святою. У центрі герба — Троїцький собор, архітектурний пам’ятник народного зодчества, як символічний оберіг духовності народу. Золоті хрести собору символізують спасіння і справедливість, у той час, як срібні стіни — чистоту і мудрість.
Прапор Самарі являє собою малинове прямокутне полотнище із співвідношенням сторін 1:1, яке своїм окрасом нагадує запорозькі бойові хоругви, чим символізує зв'язок історії міста та запорізького козацтва. На прапорі — лев, один з історичних геральдичних елементів Самарської паланки. Над левом зображена восьмипроменева зірка — символ високих прагнень і цінностей.
Гімн Самарі являє собою маршово-величальну пісню, написану в жанрі громадянської лірики із перехресним римуванням. Має 4 куплети та приспів, який повторюється двічі. Сюжет посилається на козацьке минуле Самарі, прославляє місто та його мешканців, бажає йому мирного розвитку.
Історія
Дата заснування У ході науково-практичної конференції «Історія м. Новомосковська, його околиць та поселень нижньої течії річки Самара» вченими істориками зазначено, що згаданий «городок старинный запорожский Самарь» дав початок історії нинішньої Самарі, а дата — 31.08.1576 року, рішенням сесії Новомосковської міськради № 431 від 07.09.2005 року визнана датою заснування міста Самарі.
Проте фактично відомо, що повторне заселення спустошеного Присамар'я починається у період Нової Січі у 1736 році з початком Російсько-турецької війни (1735—1739), а існування міста як поселення зазначається у документах та на мапах тільки приблизно середини століття. Тому точного датування початку сталого заселення місцевості сучасної Самарі на сьогодні документально не підтверджено, офіційною датою визначено 1576 рік, а теоретичне заснування міста та його історію слід вести лише з 1736 року.
Археологія Археологічні дослідження у історичній частині міста майже не проводилися, що є основною причиною проблеми виявлення точної доби заснування міста.
Перші поселення на території сучасної Самарі належать до ІІІ тисячоліття до н. е. При розкопках курганів ямної культури бронзової доби, зокрема археологи виявили поховання, у яких знайшли зброю, крем'яні знаряддя праці, глиняні ліпні горщики.
У 1932 році під час будівництва жерстекатального заводу розкопано і досліджено кілька курганів катакомбної та зрубної культур (ІІ—І тисячоліття до н. е.), зокрема курган «Велика Могила».
Козацькі Вольності Стародавня Самар (? — 1688)