Ве́льке Сле́менце (Великі Селменці; , ) — село, громада в окрузі Михайлівці, Кошицький край, Словаччина. Село розташоване на висоті 106 м над рівнем моря. Населення — 598 осіб. З 2005 року в селі діє пункт пропуску Вельке Слеменце—Малі Селменці на кордоні з Україною.
Історія
В історичних документах село вперше згадується в 1332 році. Це було єдине село з назвою «Селменц» (Szelmenc). У своєму географічному словнику, опублікованому в 1851 р., Елек Феньєш, угорський статист та географ, пише про село: «Великі Селменці, угорсько-руське село, у комітаті Унґ (Ужгород), дуже близько до Малих-Селменців: 115 р/к., 224 греко-католики., 253 реформатів., 35 єврейських осель, реформатська (тобто кальвіністська) церква. Межує з Селменцями, земля дуже родюча; пасмо дубового лісу». В такому вигляді село існувало до 1945 року, а в період з 1919 по 1938 мало назву Слеменце (Slemence). З 1919 по 1945 роки село мало історію спільну з Закарпаттям. Спочатку воно було передане до складу Чехословаччини, потім після Першого Віденського арбітражу повернуто до Угорського королівства, потім знову до Чехословаччини, а в 1945 році в рамках радянсько-чехословацької угоди було частково передано до складу СРСР разом із Закарпаттям. Село було поділено на дві частини між Словаччиною (2/3) та Україною (1/3): Великі Селменці (у Словаччині) та Малі Селменці (в Україні).
Місцеві жителі не вірили, що такий кордон буде встановлено до 1946 поки будинок, що стояв прямо на кордоні був зруйнований разом з усіма іншими об'єктами, що були на кордоні. Тоді ж була побудована стіна заввишки 6 м разом зі сторожовими вежами прикордонного патрулювання. Протягом наступних 60 років було заборонено перетинати кордон в цьому місці.З відновлення незалежності України, при президентові Віктору Ющенку, 23 грудня 2005 року був відкритий пункт пропуску Малі Селменці — Великі Селменці, Україна — Словаччина.
Населення Національний склад населення станом на 2021 рік: +етноскількість осібчастка, %угорці47480,61словаки589,86цигани203,40інші366,12всього588100 Склад населення за рідною мовою станом на 2021 рік: +мовакількість осібчастка, %угорська51587,59словацька366,12українська10,17інші366,12всього588100 Склад населення за обрядом станом на 2021 рік: +обрядкількість осібчастка, %греко-католицизм19032,31римо-католицизм18331,12реформатська церква12421,09євангелізм111,87православ'я10,17методизм10,17інші376,29не віруючі416,97всього588100
Пам'ятки В селі є греко-католицька церква Знесіння Святого Духа з 1822 року в стилі бароко-класицизму. (Греко-католицька церква Успіння Святого Духа, однонефна бароково-класицистична споруда з напівкруглим пресвітерієм та вежею, що становлять нероздільний об'єкт, датується 1822 р. Відремонтована у 1922 році. Оздоблення церкви датується теж цим періодом, як і головний неокласичний вівтар із зображенням Преображення Господнього Духа пензля відомого українського закарпатського художника Йосипа Бокшая з 1936 року. Частиною оздоблення храму є також старіша картина «Зйомка з хреста» з середини ХІХ століття. Фасади церкви гладкі, розділені напівкруглими вікнами.) Вежа виростає з фасаду у вигляді ризаліту, у нижній частині має витягнуті скоси, у верхній — восьмигранну, завершена дзвоноподібним куполом із ліхтарем.
Український слід В селі проживають змадяризовані чи пословачені українці та мадяри, але крім кириличних руських написів у греко-католицькій церкві вже ніщо не свідчить про давнє руське походження села.
Примітки
Посилання
Інформація на obce.info