Опо́рний пункт — у військовій справі ділянка місцевості, частина оборонної позиції (району оборони), найбільш насичена вогневими засобами, обладнана з інженерного погляду і пристосована до кругової оборони. У опорному пункті організовується система вогню, відриваються окопи, які надалі з'єднуються в ділянки траншей, і ходи сполучення, обладнуються вогневі позиції для гармат, танків, протитанкових засобів, укриття для особового складу і матеріальних засобів, командно-спостережний пункт командира взводу (роти), влаштовуються різні загородження.
Зміст Опорний пункт є одним з елементів позиції військового підрозділу, котрий перейшов до оборони. Практичне призначення опорного пункту полягає в тому, що він є резервною позицією підрозділу на випадок прориву противником оборонної лінії, або охоплення противником з флангів і подальшим вимушеним переходом до кругової оборони.
При організації оборони командир підрозділу (взвод, рота, батальйон) виділяє один з підпорядкованих підрозділів у другий ешелон або до резерву (у взводі — відділення, в роті — взвод, в батальйоні — рота). Решта формування займаються облаштуванням оборонної лінії з боку очікуваного наступу противника. Наприклад, при занятті оборони механізованою ротою два механізовані взводи виділяються на створення оборонної лінії, один взвод разом з управлінням роти здійснює фортифікаційне обладнання опорного пункту в тилу позицій роти.
Види опорних пунктів взводний опорний пункт, ротний опорний пункт, батальйонний район оборони.
Див. також Лінія оборони Капонір Бліндаж Укріплений район Лінія фронту Спостереження (військова справа)
Посилання Оборонительная линия
Література