Aero L-39 Albatros

Aero L-39 Albatros () — навчально-тренувальний і навчально-бойовий реактивний літак чехословацької авіабудівної фірми Aero Vodochody з радянським двигуном. Літак призначався для заміни літака Aero L-29 Delfin. Зробив перший політ 4 листопада 1968 року, ставши першим у світі навчальним літаком, оснащеним турбовентиляторним двигуном. Серійне виробництво L-39 Albatros розпочалося у 1971 році, а через рік більшість країн Варшавського договору офіційно визнали його своїм основним навчально-тренувальним літаком (НТЛ). Серійно вироблявся до 1996 року (побудовано 2868 літаків). Перебуває на озброєнні понад 30 країн світу.

Надалі його наступниками стали та його продовження L-159.

На авіасалоні у Фарнборо в липні 2014 року Aero Vodochody оголосила про запуск L-39NG – модернізованої версії L-39; у межах цієї програми планується виробництво як нових літаків, так і глибока модернізація існуючих. У 2023 році виробництво L-39NG було відновлено під назвою Skyfox, із загальною кількістю 34 літаки в замовленні.

Історія У 1964 році чехословацький авіабудівний завод Aero Vodochody розпочав розробку нового літака для задоволення вимог до «C-39» (C – скорочення від cvičný, що означає «тренувальний»), створивши конструкторську групу під керівництвом Яна Влчека. Цей літак мав стати заміною для L-29 Delfín — раннього реактивного навчального літака, і виконувати роль основного навчального літака. Влчек передбачав, що цей двомісний одномоторний літак буде прийнятий як основний тренувальний літак у країнах Варшавського договору.

4 листопада 1969 року L-39 (під позначенням «Прототип X-02» – друга побудована модель) здійснив свій перший політ, пілотований заводським льотчиком-випробувачем Рудольфом Духонем"Aero L-39 Albatros." Flight International, 18 November 1978. p. 1872.. Серійне виробництво першої моделі L-39, позначеної як L-39C, розпочалося в 1971 році. У 1972 році L-39 Albatros був офіційно визнаний більшістю країн Варшавського договору як основний навчальний літак, після чого пішли значні замовлення від військових замовників по всьому блоку, багато з яких надійшли від ВПС СРСР. У 1974 році перший L-39 надійшов на озброєння ПС Чехословаччини.

Швидко були розроблені кілька спеціалізованих варіантів базового L-39. У 1972 році спеціалізований варіант буксирувача повітряних мішеней L-39V здійснив свій перший політ. У 1975 році вперше піднявся в повітря навчально-бойовий варіант L-39ZO, оснащений чотирма підкрильними вузлами підвіски, посиленим крилом і модифікованим шасі. У 1977 році відбувся перший політ легкого бойового варіанта L-39ZA, який отримав гармату ГШ-23, встановлену під фюзеляжем, а також чотири вузли підвіски та додаткове посилення конструкції, яке отримав L-39ZO"Military Aircraft Directory: Aero Vodochody." Flight International, 29 July 1998..

Згідно з авіаційним виданням Flight International, наприкінці 1980-х років щорічно продавалося приблизно 200 літаків L-39 на ринку реактивних навчальних літаківJeriorski, Andrzej. "Business Analysis: Dilemmas in Prague." Flight International, 5 April 1994.. За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру, у 1993 році загальна експортна виручка від продажу L-39 становила 80% від загальної вартості всього військового експорту Чехії за той рік. У 1990-х роках, після розпаду СРСР і завершення Холодної війни, Aero Vodochody вирішила розробити версії Albatros із західними авіонікою, двигунами та озброєнням. Приблизно в той же час Aero Vodochody уклала партнерство з ізраїльською компанією Elbit Systems, у межах якого кілька літаків L-39 було модернізовано новітніми електронними та бортовими системами, а потім реекспортовано кінцевим користувачам, таким як Королівські ПС Таїланду"IAI targets L-39 users for electronics upgrade." Flight International, 18 June 2003..

Продажі L-39 знизилися в 1990-х роках. Це падіння пов'язують із втратою гарантованого ринку навчальних літаків у країнах Варшавського договору, який історично забезпечував значну частку загального виробництва; проблемами фінансування оборонної промисловості з боку чехословацьких банків та бездіяльністю уряду Чехословаччини; а також побоюваннями щодо якості виробництва. У 1996 році виробництво L-39 було припинено. Після завершення серійного виробництва Aero Vodochody розробила кілька покращених версій L-39 і продовжила активно підтримувати та модернізувати літаки для існуючих замовниківSedlak, Lubomir. "Aero Vodochody up for sale." Flight International, 17 May 2005..

Одним із замінників L-39 Albatros став Aero L-159 Alca — модернізована версія L-39Gerzanics, Michael. "Czech striker." Flight International, 13 October 1999.. Спочатку Aero Vodochody планувала розробляти L-159 у співпраці з Elbit, але Міністерство оборони Чехії обрало компанію Rockwell Collins як партнера для програми. Обмежений успіх L-159 спонукав Aero Vodochody оголосити на авіасалоні у Фарнборо в 2014 році про розробку модернізованої версії L-39 під назвою L-39NG (Skyfox), яка повинна конкурувати з Alenia Aermacchi M-346 і British Aerospace Hawk. У моделі L-39 Skyfox двигун АІ-25 замінений на Williams FJ44, модифіковано конструкцію літака, прибрано кінцеві паливні баки, а також встановлено новий комплект авіоніки. Перший політ L-39 Skyfox відбувся в грудні 2018 року, а фінальна військова сертифікація була отримана від Чеського військового управління авіації у 2022 році. За очікуваннями, перший серійний L-39NG мав піднятися в повітря до кінця 2022 року.

Опис конструкції

L-39 Albatros — суцільнометалевий моноплан з низькорозташованим прямим крилом, виконаний за нормальною аеродинамічною схемою. Літак оснащений триопорним шасі з носовим колесом та двоконтурним турбовентиляторним двигуном.

L-39 був розроблений як економічно ефективний реактивний навчально-тренувальний літак, здатний також виконувати завдання з ударів по наземних цілях. Для забезпечення експлуатаційної гнучкості, простоти та доступності більшість бортових систем були спрощені, щоб уникнути високих витрат на технічне обслуговування, а також мінімізувати пошкодження, спричинені неправильним поводженням під час польотів малодосвідчених екіпажів.

Літак можна було легко експлуатувати з непідготовлених злітно-посадкових смуг, таких як замерзлі озера, завдяки міцній конструкції шасі та низькій посадковій швидкості. Повідомляється, що льотні характеристики літака є досить простими, що полегшується швидкою реакцією на зміну тяги, завдяки чому курсанти, які ніколи раніше не літали на реактивних літаках, могли успішно його контролювати. Як навчальна платформа, L-39 був частиною комплексної системи, яка також включала авіаційні тренажери та мобільне наземне випробувальне обладнання.

Низько розташоване пряме крило має подвійну стрілоподібну форму, 2,5° поперечний V від кореня, відносно мале відношення розмаху до середньої хордової довжини та постійно закріплені на закінцівках паливні баки об'ємом 100 літрів. На задній крайці крила розташовані двощілинні закрилки внутрішньої секції, врівноважені масою елерони, які відокремлені від закрилків невеликими гребенями.

Автоматична система тримування була інтегрована таким чином, щоб закрилки та система тримування працювали разом, компенсуючи потенційно значні зміни тангажу, які могли б виникнути через активне використання закрилків. Високий стрілоподібний вертикальний стабілізатор має вбудоване кермо напрямку. Регульований по куту установки горизонтальний стабілізатор із вбудованими рулями висоти розташований біля основи керма напрямку та над соплом двигуна.

Повітряні гальма розташовані попарно під фюзеляжем перед передньою крайкою крила. Закрилки, шасі, гальма коліс і повітряні гальма працюють за рахунок гідравлічної системи. Елементи управління активуються через штовхальні тяги та мають електрично керовані сервокомпенсатори на елеронах і кермі напрямку. Експлуатаційні межі перевантажень при злітній вазі 4200 кг становлять +8/-4 g.

Кабіна

Довгий, загострений ніс переходить у тандемну кабіну, в якій курсант і інструктор сидять на чеських катапультних кріслах VS-1 під окремими ліхтарями, які відкриваються вручну і мають правий бічний шарнір. Заднє крісло, зазвичай призначене для інструктора, розташоване трохи вище для кращого огляду та контролю дій курсанта, що сидить попереду.

Конструкція кабіни, розташування приладової панелі та багато її елементів схожі або ідентичні за функціоналом до інших поширених радянських літаків; наприклад, процедура катапультування пілота така ж, як і в МіГ-29. Кабіна частково герметизована, тому екіпаж повинен використовувати кисневі маски при польотах на висоті понад 7 000 метрів. Для наведення озброєння в передньому кріслі зазвичай встановлений гіроскопічний приціл"Warlike Jets." Flight International, 2 July 1983. p. 28..

Двигун

Єдиний турбовентиляторний двигун Івченко АІ-25ТЛ (виробництва СРСР) розташований у хвостовій частині фюзеляжу. Він отримує повітря через напівкруглі повітрозабірники з розсікачами, встановлені на боках за кабіною, а вихлопна труба знаходиться під горизонтальним стабілізатором. Час між капітальними ремонтами двигуна становить 1000 льотних годин; передбачається, що він дешевший у ремонті, ніж більшість інших турбінних двигунів.

П’ять гумових паливних баків розташовані у фюзеляжі за кабіною. У задньому відсіку авіоніки зазвичай встановлюють кілька важких радіостанцій, але на цивільних літаках їх часто демонтують і замінюють 270-літровим паливним баком. Додаткові паливні баки можуть встановлюватися на місці заднього крісла або під крилами, а закінцівочні баки можуть бути збільшені для більшої ємності.

Шасі Літак оснащений носовим шасі, що прибирається за допомогою гідравлічного приводу, яке дозволяє експлуатацію з ґрунтових аеродромів. Основні стійки шасі прибираються всередину крил, а носова стійка – вперед. Базовий навчально-тренувальний варіант L-39C має два підкрильні вузли підвіски для паливних баків або навчальної зброї, хоча вони зазвичай не встановлюються. Літак може нести пару ракет К-13 для забезпечення базових можливостей повітряної оборони. L-39 в варіанті легкого штурмовика мають чотири підкрильні точки підвіски для боєкомплекту, а варіант ZA також оснащений підфюзеляжним контейнером із гарматою. Макети блоків некерованих ракет UB-16 можуть встановлюватися виключно для візуального ефекту.

Варіанти та модифікації L-39X-01 – X-07 — п'ять прототипів плюс два статичні планера для випробувань L-39С — базова модифікація навчально-тренувального літака для базової та основної льотної підготовки. L-39CM — словацька оновлена версія L-39С. L-39ZO — модифікація навчально-тренувального літака, що може використовуватися як легкий штурмовик. Для цього він оснащений чотирма вузлами підвіски. L-39ZA — подальший розвиток L-39ZO з встановленою двоствольною гарматою ГШ-23 та можливістю застосовувати керовані ракети «повітря — повітря» Р-60 та К-13. Бойове навантаження до 1290 кг. L-39ZA/ART — тайська версія L-39ZA з авіонікою Elbit. Побудовано 40 літаків. L-39V — буксир повітряних мішеней. L-39MS (L-59) — модифікація з новим турбореактивним двигуном модульної конструкції ДВ-2, що має тягу 2200 кгс, катапультним кріслом класу «0-0» і новим електронним обладнанням. L-39M1 — українська модернізація L-39: заміна двигуна АІ-25ТЛ на модернізований АІ-25ТЛШ (збільшена тяга з 1720 до 1850 кг, вдвічі покращилася прийомність), вдосконалена система управління силовою установкою і бортовим аварійно-експлуатаційним реєстратором польотної інформації з додатковими датчиками й пристроями. L-159 — легкий штурмовик. Подальша модернізація вдосконаленого навчально-бойового літака з більш сучасною західною авіонікою та двигуном Honeywell/ITEC F124. L-39 Skyfox — осучаснена та модернізована версія з двигуном Williams FJ44, покращеною паливною системою та авіонікою.

L-39ZA