Історія уфології — галузь знань, яка займається дослідженням розвитку уявлень уфології, а також уфологічних концепцій минулого.
Передумови для виникнення уфології
Палеовізити В ХХ столітті було переглянуто більшість релігійних текстів і часописів, серед який було знайдено сотні свідчень, що можна віднести до об'єкта дослідження в уфологіїСочка Я. «Хроніка палеовізита», 2009.
Нерозпізнані аероплани і аеростати 1912—1915 рр
Восьмого січня 1913 газета «Dover Telegraph» опублікувала свідчення Джона Хоббса, що спостерігав в шторм темну матерію із вогнями, що прилетіла із моря, і яка видавала шум. Від 31 січня 1913 було відомо про аналогічні спостереження в різну погоду «Нерозпізнаних аеропланів» (із ввімкненими прожекторами) над містечками Кардіф, Ньюпорт, Ніт. Тоді же в січні 1913 спостерігалась масовість неопізнанних аеростатів в небі над Румунією, зокрема в таких містах як Костанца, Бреіла, Фокшані, Окнеле-Марі, Ясси, Хирлеу, Тирговіште, Зімніча, Сучаві, тутові, Ботошані та ін. очевидцями яких були жандарми, воєнні і звичайні громадяни. Були також видані перші воєнні рекомендації по спостереженню за такими об'єктами. Того же року аналогічні об'єкти спостерігались над Чернівцями, незважаючи на заборону польотів над Буковиною Австрійським урядом.Хобана І. «Січень 1913 року: повітряні кораблі-привиди над Ромунією» 6 січня 1913 над Камянець-Подільським спостерігався аеростат що світився як зоря («Одеські Новини» № 8915), а 26 січня над Бірзула був помічений аероплан із різнокольоровими прожекторами який перетнув австрійський кордон («Одеські новини» № 8933).Белецький О. «Повідомлення про спостереження аномальних повітряних об'єктів в російських газетах 1912—1913 років»
Міфи про «дисколіти» Третього рейху
Історія уфології за межами радянського простору
Перші уфологічні організації З кінця 1940-х рр. спершу в США, а потім і в усьому світі за прикладом США з'являлося безліч груп зі збору і вивчення повідомлень про спостереження невпізнаних літаючих об'єктів. Окрім незліченних неформальних уфологічних організацій, окремі проєкти з досліджень НЛО організовувалися урядами різних держав. Ймовірно, перша сучасна група з вивчення НЛО була створена в 1943 р. англійцями, стурбованими польотами фу-винищувачів.
Кінець 1940-х: зародження уфології
У 1947 р. К. Арнольд побачив дев'ять незрозумілих літаючих предметів, що рухалися з немислимою тоді надзвуковою швидкістю. Звістка про ці «літаючі тарілки» швидко облетіла всю Америку, в результаті чого мало не щодня з'являлися очевидці НЛО. Незабаром їх накопичилося так багато, що ВПС США підняли тривогу, припустивши, що вони запускаються СРСР.
Вивчення «літаючих тарілок» Збройними силами Для дослідження феномену ВПС США створювали різні секретні проєкти.
У березні 1947 ВПС США почали співпрацювати з пресою. Журнал «Life», який досі висловлював зневагу до НАЯ, обмінюючись інформацією з ВПС, опублікував статтю Роберта Гінни і Бредфорд Дарраха «До нас гості з космосу?». Ця стаття викликала безліч відгуків, статей про НЛО. Так, «New York times» розкритикувала статтю, оголосивши описувані випадки спостереженням аерозондів.
Проєкт «Сайн»
23 вересня 1947 на авіабазі Райт-Паттерсон генерал-лейтенант Нейтан Туайнінг написав секретний лист на ім'я командувача ПС, в якому вказував на необхідність «наказом штабу ЗС створити першочерговим секретний під кодовою назвою проєкт для ретельного вивчення феномена в цілях узагальнення всіх наявних даних, які стосуються справи, з подальшою їх передачею в різні центри Армії і Флоту, до Комісії з атомної енергії, Експериментально-дослідний комітет, Науково-консультативна рада ПС, в НАСА, а також „Ренд корпорейшн“, у відділ двигунів Комісії з атомної енергії — на предмет внесення зауважень і рекомендацій з поданням попередніх відгуків у протягом 15 днів з моменту подачі і докладних висновків протягом 30 днів у міру проведення досліджень. Абсолютно необхідний повний обмін інформацією».
30 грудня 1947 генерал-майор Грайгі заснував запропонований Туайнінгом проєкт «Сайн» (англ. Project Sign ). У пресі, де скоро почали з'являтися повідомлення про нього, проєкт називався «Saucer»Цебаковский С. Я. Книга перша: ВПС проти НЛО / / Цебаковскій С. Я. Рівняння з НЛО. — М.: Современник, 1997. — 381 с, іл. — (Антологія таємниць, чудес і загадок).. Серед випадків, розслідувалися в рамках проєкту «Сайн» — загибель Т. Мантелла. Проєкт був скасований 16 грудня 1948.
Британська група дослідження «Літаючих тарілок» Міністерство оборони Великої Британії було стривожене повідомленнями про появу передових неопізнаних літальних апаратів.Hodapp, Christopher & Alice Von Kannon (2008). Conspiracy Theories & Secret Societies For Dummies. For Dummies. pp. 133. ISBN 0470184086 Дослідницька група була сформована в 1950 році, на основі рекомендацій хіміка Генрі Тізарда і здійснювала співпрацю із дослідниками проєкту «Сайн». Менше ніж через рік, керівництво проєкту (FSWP), зробило висновок, що більшість спостережень були помилками ідентифікації, оптичними ілюзіями або містифікаціями, і вирішили зупинити прийом повідомлень і зайнятись випадками, які не вдалось ідентифікувати.Flying Saucer Working Party, Ministry of Defence (June 1951). «Unidentified Flying Objects: Report by the 'Flying Saucer' Working Party». Retrieved May 4, 2010. У 1952 році керівництво дало відповідь прем'єр-міністру Вінстону Черчиллю, після його запиту про НЛО, що вони не виявили ніяких доказів позаземних космічних кораблів..
Проєкт «Магніт» Проєкт Магніт був створений Вілбертом Б. Смітом з Департаменту транспорту, метою проєкту було вивчення магнітних явищ, зокрема геомагнетизму, як потенційного методу руху для транспортних засобів.Denzler (2003), pp. 98Library and Archives Canada (August 11, 2007). «Canada's UFOs: The Search for the Unknown — Project Magnet». Retrieved May 8, 2010. Сміт вважає, технології НЛО можуть нам згодитися для вирішення транспортних проблем. Останньою доповіддю з проєкту була доповідь про те, що не вдалося розгадати загадку переміщення НЛО. Він виділив лише 25 повідомлень про НЛО в 1952 році, яким не міг дати пояснення.Cameron, Vicki (1995). Don't tell anyone, but--: UFO experiences in Canada. General Store Publishing House. pp. 10. ISBN 1896182208. Разом з групою Сміт паралельно створив комітетLibrary and Archives Canada (December 14, 2007). «Canada's UFOs: The Search for the Unknown — Project Second Story». Retrieved May 8, 2010., який збирав свідчення очевидців. Пізніше вони прийшли до висновку, що без якісно розробленої методики, повідомлення не є придатними для наукового аналізу.
Проєкт «Градж»
11 лютого 1949 почав роботу секретний проєкт «Градж» (англ. Proect Grudge). Від проєкту «Сайн» він успадкував велику кількість незнайдених пояснень, щодо випадків спостереження НЛО. В «Граджі» діяла негласна політика заперечення існування НЛО: всі описувані випадки пояснювалися або наглядом відомих науці атмосферних або астрономічних явищ, а також галюцинаціями або ілюзіями. Деталі свідчень очевидців, що суперечили таким висновкам, ігнорувалися. Однак 23 % достовірних випадків все одно не вдалося дати пояснення. У доповіді «непізнані літаючі об'єкти — Проєкт „Градж“. Технічна доповідь № 102-AC 49/15-100» або просто Градж-доповідь (серпень 1949 р.) робиться загальний висновок: «Немає ніяких доказів того, що об'єкти, про які йде мова, є продуктом передових наукових розробок іноземної держави, і, отже, вони не становлять загрози для безпеки країни. Виходячи з цього, рекомендуємо скоротити обсяг проведених досліджень НЛО. Головному управлінню технічному ВПС продовжити вивчення лише тих донесень, які містять зримі реалістично технічні деталі». Після складання Градж-доповіді, вивченням випадків стали займатися ще менше. Висловлювалися думки, що наявність проєкту тільки стимулює повідомлення про НЛО, і 27 грудня 1949 проєкт був офіційно розпущений, хоча і продовжував ще свою діяльність.
Проєкт «Синя книга» 10 вересня 1951 о 15.15 радіолокаційна станція Форт-Манмета, Нью-Джерсі, засікла майже що над собою невідомий об'єкт на висоті 93 000 футів, що підтвердилося візуальним спостереженням операторів. Цьому передував інший випадок: близько 11 години ранку та ж радіолокаційна станція вже фіксувала, що вздовж Атлантичного узбережжя низько летить об'єкт та різко і швидко змінює азимут. Льотчики Т-33, які пролітали повз об'єкт, нібито бачили 30-50-футовий сріблястий диск. На наступний день, в 13.30, засікли об'єкт, що то знижувався, то піднімався.
Про ці випадки стало відомо начальнику розвідки ВВС, генералу Кабелло. Зібравши 13 вересня того ж року нараду і опитавши викликаних до Вашингтона пілотів T-33, штаб Кабелло вирішив вислухати представника офіційно вже не існуючого проєкту з вивчення НЛО «Градж» лейтенанта Джеррі Каммінгса, який поспішив пояснити випадки спостереженням зондів і температурної інверсії, що викликала перешкоди в радарі. Генерал залишився незадоволений звісткою про те, що повідомлення про НЛО практично не досліджуються, і було віддано розпорядження заснувати новий секретний проєкт з вивчення «літаючих тарілок».
27 жовтня 1951 був виданий наказ про заснування нового проєкту, але все ще під назвою «Градж», начальником якого був призначений Едвард Руппельт. У березні 1952 р. проєкт був перейменований у проєкт «Блакитна (Синя) книга» (англ. Blue book): «слово „Градж“ вже застаріло, і кодову назву „Синя книга“ ми вибрали тому, що так називаються тести в коледжах, а й тести, і проєкт однаково рясніють незрозумілими і заплутаними питаннями» (Руппельт). Найзнаменитішим випадком, що розслідувався в рамках проєкту, було вивчення Руппельтом повідомлень про Лаббокські вогні; у ході розслідування здійснювалося не тільки розсилання анкет передбачуваним очевидцям, їх опитування і перевірка фото-і відеоматеріалів, а й відбувалося вивчення метеорологічних зведень, астрономічних даних та маршрутів літаків з метою їх зіставлення з розповідями людей, які повідомляли про спостереження НЛО. Проєкт був закритий у 1969 р., саме після комісії Кондона.
В офіційній заяві Міністерства ВПС США про закриття проєкту «Синя книга», зробленому в грудні 1969 р., говорилося: «З закінченням проєкту „Синя книга“ анулюється контроль ВПС над програмою з дослідження НЛО», тобто повідомлялося тільки про анулювання контролю за дослідженнями НЛО з боку ВПС, а не про ліквідацію самих досліджень. Розрахована на те, щоб створити враження про повне припинення досліджень НЛО в США по державній лінії, заява загалом досягла своєї мети, тобто зіграла роль чергового заходу з дезінформації. Насправді ж американська влада продовжувала збір даних і дослідження НЛО, що незабаром підтвердилося.