Hail to the Thief — шостий студійний альбом англійського рок-гурту Radiohead. Він вийшов 9 червня 2003 року на лейблі Parlophone у всьому світі та днем пізніше на лейблі Capitol Records у Сполучених Штатах. Це був останній альбом, що вийшов за контрактом Radiohead з EMI, материнською компанією Parlophone і Capitol.
Після переходу до більш електронного стилю в альбомах Kid A (2000) та Amnesiac (2001), які були записані шляхом тривалих студійних експериментів, Radiohead прагнули працювати більш спонтанно, поєднуючи електронну та рок-музику. Більшу частину Hail to the Thief вони записали за два тижні в Лос-Анджелесі зі своїм давнім продюсером Найджелом Ґодрічем, зосередившись на живих записах, а не на накладаннях. Автор пісень, Том Йорк, написав тексти під впливом війни з тероризмом, що якраз розгорталася, і навколишнього політичного дискурсу, включно з впливом казок і дитячої літератури. Обкладинка альбому, створена художником Стенлі Донвудом, являє собою дорожню карту Голлівуду зі словами, взятими з придорожньої реклами в Лос-Анджелесі та з текстів Йорка.
Після гучного витоку незавершеного матеріалу в Інтернет за десять тижнів до релізу, Hail to the Thief дебютував на першому місці в UK Albums Chart і на третьому місці в американському чарті Billboard 200. Він отримав платиновий статус у Великій Британії та Канаді і золотий — у кількох інших країнах. Альбом просувався за допомогою синглів та відеокліпів на пісні «There There», «Go to Sleep» та «2 + 2 = 5». Hail to the Thief отримав позитивні відгуки, став п'ятим поспіль альбомом Radiohead, номінованим на премію Ґреммі за найкращий альбом альтернативної музики, і виграв цю премію за найкращий некласичний альбом.
Передісторія У своїх попередніх альбомах Kid A (2000) та Amnesiac (2001), записаних одночасно, Radiohead замінили гітарний рок на більш електронний стиль. Для турів вони навчилися виконувати музику наживо, поєднуючи синтетичні звуки з рок-інструментами. Вокаліст Том Йорк сказав: «Навіть у використанні електроніки є елемент спонтанного виконання. Це була напруга між тим, що є людським, і тим, що йде від машин. Це було те, у що ми занурювалися.» Radiohead не хотіли робити «великий творчий стрибок або заяву» зі своїм наступним альбомом.
На початку 2002 року, після завершення туру Amnesiac, Йорк надіслав своїм колегам по групі компакт-диски з демозаписами. Три диски, The Gloaming, Episcoval і Hold Your Prize, містили електронну музику, а також фортепіанні та гітарні замальовки. Radiohead намагалися записати деякі пісні, такі як «I Will», для Kid A і Amnesiac, але не були задоволені результатами. Вони провели травень і червень 2002 року, аранжуючи і репетируючи пісні, перш ніж виконати їх під час туру Іспанією і Португалією в липні і серпні.
Запис
У вересні 2002 року Radiohead переїхали до Ocean Way Recording у Голлівуді, Лос-Анджелес, разом зі своїм давнім продюсером Найджелом Годрічем. Студію запропонував Ґодріч, який використовував її для продюсування записів Travis і Beck та вважав, що це буде «гарною зміною обстановки» для Radiohead. Йорк розповідав: «Ми подумали: „Чи хочемо ми пролетіти півсвіту заради цього?“ Але це було приголомшливо, тому що ми дуже багато працювали. Ми робили по треку на день. Це було щось на кшталт табору відпочинку».
Kid A та Amnesiac були створені в результаті багаторічного процесу запису та монтажу, який барабанщик Філіп Селвей описав як «виробництво музики в студії».Radiohead Warm Up". Rolling Stone magazine, 24 May 2002. Для свого наступного альбому Radiohead прагнули отримати більш безпосереднє, «живе» звучання. Більшість електронних елементів не були накладені, а записані наживо в студії. Група інтегрувала комп'ютери у свої виступи разом з іншими інструментами. Йорк казав, що «все було пов'язане з виставою, як постановкою п'єси».
Radiohead намагалися працювати швидко і спонтанно, уникаючи зволікань і надмірного аналізу. Йорк був змушений писати тексти по-іншому, оскільки не мав часу переписувати їх у студії. Для деяких пісень він повернувся до методу розрізання слів і їх випадкового розташування, який він використовував для Kid A і Amnesiac.
Гітарист гурту, Джонні Ґрінвуд, використовував мову музичного програмування Max для семплювання та маніпулювання грою гурту. Наприклад, він використовував її для обробки своєї гітари в пісні «Go to Sleep», створивши ефект випадкового смикання. Він продовжував використовувати модульні синтезатори та Хвилі Мартено, ранній електронний інструмент, схожий на терменвокс. Після того, як Джонні Ґрінвуд інтенсивно використовував педалі ефектів на попередніх альбомах, він кинув собі виклик і почав створювати цікаві гітарні партії без ефектів.
Натхненні The Beatles, Radiohead намагалися робити пісні лаконічними. Відкриваючий трек «2 + 2 = 5» був записаний як студійний тест і закінчений за дві години. Radiohead щосили намагалися записати «There There»; після перезапису в студії в Оксфордширі Йорк відчув таке полегшення, що розплакався, відчуваючи, що це була найкраща робота гурту. Radiohead записали електронну версію «I Will» під час сесій Kid A і Amnesiac, але відмовилися від неї як від «хитромудрої Kraftwerk»; компоненти цього запису були використані для створення «Like Spinning Plates» на Amnesiac. Для Hail to the Thief група прагнула «дістатися до суті того, що добре в пісні» і не відволікатися на деталі виробництва або нові звуки, зупинившись на спрощеному аранжуванні.
Radiohead записали більшу частину Hail to the Thief за два тижні, з додатковим записом і зведенням у своїй студії в Оксфордширі, Англія, наприкінці 2002 і на початку 2003. Гітарист Ед О'Браєн розповів Rolling Stone, що Hail to the Thief був першим альбомом Radiohead, «де в кінці роботи над ним ми не хотіли вбити один одного». Однак, зведення і послідовність створили конфлікт; за словами Йорка, «був довгий період, протягом якого ми жили з ним, але він не був повністю закінчений, тому ви прив'язуєтеся до версій, і у нас були великі сварки з цього приводу.» За словами Селвея, «Ми почали швидко. Потім… з'явилося більше вимог». За оцінками Ґодріча, третину альбому склали чорнові мікси з лос-анджелеських сесій.
Тексти пісень і теми Тексти пісень Hail to the Thief були написані під впливом того, що Йорк назвав «загальним відчуттям невігластва і нетерпимості, паніки і дурості» після виборів президента США Джорджа Буша-молодшого 2000 року. Він взяв слова і фрази з дискурсу навколо розгортання війни з тероризмом і використав їх у текстах пісень та ілюстраціях. Він заперечував будь-який намір зробити «політичну заяву» за допомогою цих пісень, але сказав: «Я відчайдушно намагався не писати нічого політичного, нічого, що виражало б глибокий, глибокий жах, з яким я живу кожен день. Але він, дідько, просто є, і врешті-решт ти мусиш змиритися з цим і дозволити цьому статися».Toronto Star, 8 June 2003
Йорк, новоспечений батько, прийняв стратегію «перегонки» політичних тем до «дитячої простоти». Він брав фрази з казок і фольклору, таких як Chicken Little, а також з дитячої літератури і телебачення, яке він дивився разом зі своїм сином, наприклад, телесеріал 1970-х років Bagpuss. Батьківство змусило Йорка замислитися над станом світу і над тим, як він може вплинути на майбутні покоління. Ґрінвуд вважав, що тексти Йорка виражають «розгубленість і втечу, на кшталт: „Я збираюся залишитися вдома і піклуватися про людей, які мені небайдужі, купити місячний запас їжі“».
Йорк також взяв фрази з Пекла Данте, теми докторської дисертації його тогочасної партнерки Рейчел Оуен. Кілька пісень, такі як «2 + 2 = 5», «Sit Down Stand Up» та «Sail to the Moon», відсилають до християнських версій добра і зла та раю і пекла, що є першим випадком для музики Radiohead.Tate, pg. 182. Інші пісні відсилають до наукової фантастики, жахів та фентезі, наприклад, вовки та вампіри у «A Wolf at the Door» та «We Suck Young Blood», посилання на гасло «два плюс два дорівнює п'ять» в антиутопічному романі Дев'ятнадцять вісімдесят чотири та алюзія на велетня з Мандрів Гуллівера в «Go to Sleep».Forbes, pg. 237.
Назва
Radiohead боролися з назвою альбому. Вони розглядали назву The Gloaming (що означає «сутінки» або «присмерк»), але вона була відкинута як занадто «поетична» і «похмура» і стала підзаголовком альбому. Серед інших назв розглядалися Little Man Being Erased, The Boney King of Nowhere і Snakes and Ladders, які стали альтернативними назвами для пісень «Go To Sleep», «There There» і «Sit Down. Stand Up». Використання альтернативних назв було натхненне вікторіанськими буклетами, що демонстрували моралізаторські пісні, які грали в мюзик-холах.
Фраза «hail to the thief» («Слава злодію») була використана протестувальниками проти Буша як гра на «Hail to the Chief» («Слава вождю»), американському президентському гімні.Bendat, p.70. Йорк описав, що вперше почув цю фразу як «формуючий момент». Radiohead вибрали назву частково у зв'язку з Бушем, але також у відповідь на «зростання дводумства, загальної нетерпимості і божевілля …. ніби окремі люди повністю втратили контроль над ситуацією… прояв чогось не зовсім людського». Назва також відсилає до витоку незавершеної версії альбому перед його виходом. Йорк хвилювався, що назву можуть неправильно витлумачити суто як відсилання до виборів у США, але його колеги по групі вважали, що вона «викликає в уяві всю нісенітницю, абсурд і радість часу».
Музика Hail to the Thief охоплює альтернативний рок, артрок, експериментальний рок та електро-рок. Він має традиційніший рок-інструментарій і менше цифрових маніпуляцій, ніж попередні альбоми Radiohead Kid A і Amnesiac; в ньому широко використовуються живі барабани, гітара і піаніно, а голос Йорка менше піддавався маніпуляціям з ефектами. Rolling Stone]] писали, що Hail to the Thief був «більш мелодійним і зосередженим на піснях». Кілька треків використовують подібну на Pixies побудову напруги від тихого до гучного, яку Radiohead використовували на попередніх альбомах.
Хоча Йорк описав Hail to the Thief як «дуже акустичний», він заперечував, що це «гітарний альбом». У ньому збереглися електронні елементи, такі як синтезатори, драм-машини і семпли. Селвей казав, що поєднання року та електронної музики охопило «дві півкулі мозку Radiohead». Критик журналу Spin Вілл Гермес знайшов, що Hail to the Thief «гойдається між холодом секвенсорів і теплом пальців на струнах і клавішах». Radiohead розглядали Hail to the Thief як «іскристий, блискучий поп-запис. Чистий і гарний».NME, 3 May 2003, p.27. О'Браєн вважав, що альбом зафіксував нове «розкішне» звучання, з «космосом, сонячним світлом і енергією».
Перший трек «2 + 2 = 5» — це рок-пісня, яка розвивається до гучної кульмінації. «Sit Down. Stand Up», електронна пісня, написана під впливом джазового музиканта Чарльза Мінгуса. «Sail to the Moon» — колискова фортепіанна балада зі зміною тактових розмірів. Текст пісні посилається на біблійну історію про Ноїв ковчег, і була написана «за п'ять хвилин» для маленького сина Йорка — Ноя.Tate, pg. 183. «Backdrifts» — електронна пісня про «ковзання назад, яке відбувається скрізь, куди ви не глянете».
«Go to Sleep» починається з рифу акустичної гітари, який басист, Колін Ґрінвуд, порівняв з англійською народною музикою 1960-х років. «Where I End and You Begin» — рок-пісня зі «стінами» з Хвиль Мартено та ритм-секцією під впливом New Order. За словами Йорка, «We Suck Young Blood» — це «мелодія корабля у неволі» з фрі-джазовою паузою, і її «не варто сприймати серйозно». З недоречними, «зомбі-подібними» плесканнями в долоніForbes пісня сатирично висміює голлівудську культуру з її «постійним бажанням залишатися молодими, обкрадати людей, висмоктувати їхню енергію».