Федір Іванович Толстой — «Американець» (- Федір Іванович Толстой (6 (17) лютого 1782, Кологрівский повіт Костромської губернії - 24 жовтня 1846, Москва)) — один з найбільш неоднозначних представників російської аристократії першої половини XIX століття. Походив з графської гілки роду Толстих. Відрізнявся незвичайним темпераментом, прославився картярським азартом, пристрастю до дуелі (бретерством) і подорожжю в Америку (звідки і прізвисько). Був знайомий з багатьма знаменитими авторами своєї епохи і послужив деяким з них прототипом для персонажів їх творів.
Біографія Дитинство і юність Був одним із семи дітей графа Івана Андрійовича Толстого (1747—1832) і його дружини Анни Федорівни, що походила з роду Майкових. Місце народження Федора Толстого достовірно невідомо, але швидше за все він народився в родовому маєтку Толстих під Кологривом = view & id = 20 & Itemid = 10 kologriv.com.
Рід Толстих був у ті часи, незважаючи на знатність, дещо збіднілим, після того як у XVIII столітті деякі з його представників були залучені до конфлікту з владою і заслані або позбавлені майна. Щоб забезпечити своїм синам гідну кар'єру, в роду Толстих було прийнято віддавати їх на навчання до військового училища. Таким чином, Федір Толстой, як і обидва його брати, одержав шкільну освіту в Морському кадетському корпусі у Санкт-Петербурзі.
Вже в дитинстві Толстой володів, за спогадами сучасників С. Л. Толстой, 1926, неабиякою фізичною силою, витривалістю і спритністю, що створювало гарні передумови для успішної військової кар'єри. У той же час, він вже тоді мав непередбачуваний, навіть дещо жорстокий характер. У кадетському корпусі він досконало освоїв стрільбу і фехтування, що зробило його вкрай небезпечним супротивником на дуелях. Після закінчення школи Толстой вступив на службу не у флот, а в елітний Преображенський полк, можливо, завдяки сприянню впливових родичів.
Його тодішні товариші по службі, серед яких — відомий пізніше літературний критик Фадей Булгарін Фадей Булгарін: Спогади, том 5, Санкт-Петербург 1848, описували Толстого як відмінного стрільця і хороброго бійця. За їхніми спогадами, він був темпераментною, пристрасною особистістю, при цьому дуже холоднокровно і рішуче діяв у боях. Його «дикий» характер, а також захоплення жінками та картярськими іграми, неодноразово давали привід для сварок з товаришами і вищими офіцерами, котрі нерідко закінчувалися порушеннями дисципліни. Крім того, Толстой був дуже злопам'ятний і мстливий у відношенню до тих, кому траплялося його розсердити.
У Росії в першій половині XIX століття серед офіцерів надмірна хоробрість і навмисний пошук небезпечних пригод були поширені і навіть заохочувалися — не тільки на фронті, але й у повсякденному житті. Як наслідок, в цей період зберігали популярність дуелі, і влаштовувалися вони часто при найменших сварках. Це суспільне явище, а також індивідуальні риси характеру Толстого, були, ймовірно, причиною його захоплення поєдинками. У 1799 році у віці 17 років він уперше змагався на дуелі з офіцером, котрий відчитав його за порушення дисципліни. Подробиці дуелі невідомі, відсутні достовірні відомості і про покарання за неї Толстого, однак у деяких спогадах значиться, що він нібито був розжалуваний у солдати. Втім, ці дані суперечать іншим .
Навколосвітня подорож
У 1803 Толстой відправився у навколосвітнє плавання як член команди шлюпу «Надєжда» капітана Крузенштерна. Це було перше навколосвітнє плавання корабля під російським прапором. Яким чином Толстой, котрий не служив у флоті, потрапив на корабель, невідомо. Марія Каменська, дочка його двоюрідного брата, згодом відомого художника і скульптора Федора Петровича Толстого, пише у своїх спогадах Мемуари Марії Каменської , 1894, що Толстой таким чином спритно уникнув чергового покарання у Преображенському полку. За її словами, він видав себе за свого двоюрідного брата-тезку, який значився у складі екіпажу, але не бажав плисти, тому що страждав на морську хворобу.
Корабель «Надєжда», а також наступний за ним шлюп «Нева» під командуванням Юрія Лисянського, відпливли у серпні 1803 року з Кронштадту. Окрім дослідницьких цілей, експедиція повинна була також допомогти встановленню дипломатичних та економічних зв'язків Росії з Японією, для чого до складу команди входила велика дипломатична делегація на чолі з Миколою Резановим. Курс «Надії» проходив Балтійським морем і Атлантикою, повз Канарські острови і Бразилію, після чого корабель обігнув мис Горн і пішов Тихим океаном в бік Японії, роблячи зупинки на Маркізьких і Гавайських островах, а також на Камчатці. Після відвідин Японії «Надія» і «Нева» взяли курс на острів Ситка, потім, минаючи Китай і Макао, через Індійський, а потім через Атлантичний океан і Балтійське море повернулися знову у Кронштадт. У підсумку, плавання тривало більше трьох років, з 7 серпня 1803 по 19 серпня 1806 року.
На борту поведінка Толстого, не обтяженого службовими обов'язками, була також досить непередбачуваною. Він часто провокував сварки з іншими членами команди, у тому числі з самим капітаном. Крім цього, Толстой дозволяв собі злі жарти на адресу нелюбимих їм членів команди: так, одного разу він напоїв супроводжуючого «Неву» попа, і коли той лежав мертвецьки п'яний на підлозі, приклеїв його бороду до дощок палуби сургучем, запечатавши казенною печаткою. У результаті бороду довелося відрізати, щоб священик, отямившись, зміг підвестися: Толстой налякав попа, що печатку ламати не можна.
Іншим разом Толстой у відсутність Крузенштерна прокрався до його каюти з улюбленцем команди, ручним орангутаном, якого Толстой купив під час однієї із зупинок на островах у Тихому океані. Там він дістав зошити із записами Крузенштерна, поклав зверху аркуш чистого паперу і став показувати мавпі, як заливати чорнилом папір. Потім він залишив орангутана в каюті самого, а той став наслідувати Толстого на зошитах капітана. Коли Крузенштерн повернувся, усі його записи виявилися знищеними .
Подібна поведінка неодноразово оберталася для Толстого арештами. Зрештою, Крузенштерну урвався терпець, і він висадив ненависного пасажира під час зупинки «Надії» на Камчатці. Подальші подробиці подорожі Толстого відомі лише з його власних, не завжди правдивих оповідань. З Камчатки Толстой добрався до одного з Алеутських островів, або ж на острів Ситка, де провів кілька місяців серед аборигенів Аляски — племені тлінкіт. Можливо, що він потрапив з Камчатки на о. Ситка на кораблі «Нева», після того як був висаджений з «Надії». Під час перебування Толстого на Ситці, а за іншими даними — ще у дні простою «Надії» на Маркізах, його тіло прикрасили численними татуюваннями, які він пізніше з гордістю демонстрував допитливим.
Згаданий орангутанг, якого разом з Толстим висадили на сушу і подальша доля якого невідома, дав згодом привід численним пліткам у дворянських колах. Згідно з одними з них, Толстой під час свого перебування на Камчатці жив із мавпою, а згідно з іншими — з'їв її .
Як би там не було, повернення Толстого до європейської Росії через Далекий Схід, Сибір, Урал і Поволжя, ймовірно, було сповнене пригод, подробиці яких знав лише один Толстой. За його розповідями, його підібрало біля Аляски торгове судно і доставило у Петропавловськ, з якого Толстой добирався до Петербурга сушею на возах, санях, а почасти й пішки. Одне з небагатьох письмових свідчень цієї одіссеї знаходиться у «Записках» описувача побуту Вігеля, що побачили світ у 1892 році. Вігель, який подорожував Росією на початку XIX століття з метою вивчення російського побуту, зустрів Толстого в Удмуртії і описав цей епізод так:
На одній зі станцій ми з подивом побачили, що увійшов до нас офіцер в Преображенському мундирі. Це був граф П. І. Толстой… Він подорожував навколо світу з Крузенштерном і Резановим, з усіма пересварився, всіх пересварив, і, як небезпечна людина, був висаджений на берег у Камчатці, звідки суходолом повертався до Петербургу. Чого про нього тільки не розповідали… Філіп Вігель: Записки. Москва, 1892
Подорож Толстого завершилася його прибуттям до Петербургу на початку серпня 1805 року. Завдяки цим авантюрам, про які згодом багато пліткувалося у вищому світі, граф надбав майже легендарну популярність, а також довічне прізвисько «Американець», котре натякало на його перебування у Російській Америці.
Участь у війнах Відразу після прибуття Толстого до Петербургу на нього чекали нові неприємності: прямо біля міської застави він був заарештований і відправлений на гауптвахту. Крім того, спеціальним указом Олександра I йому був заборонений в'їзд до столиці.
Скандальне минуле Толстого заважало і його військовій кар'єрі. З елітного Преображенського полку він був відправлений на службу в маловідому фортецю Нейшлот, де прослужив з 1805 по 1808. Про цей важкий для Толстого період Філіп Вігель писав:
Коли він повертався з подорожі навколо світу, його зупинили коло Петербурзької застави, потім тільки провезли через усю столицю і відправили до Нейшлотскої фортеці. Наказом того ж дня був переведений з Преображенського полку в тамтешній гарнізон тим же чином (поручиком). Покарання жорстоке для сміливця, який ніколи не бачив боїв, і в той самий час, коли від Сходу до Заходу у всій Європі палала війна.
Лише дружба Толстого з полководцем Михайлом Долгоруковим допомогла графу зрештою влаштуватися до нього ад'ютантом на фронті, коли якраз розпочалася російсько-шведська війна. Там Толстой опинився у своїй стихії: він брав активну участь у боях, у тому числі в битві під Іденсальмі, в якій Долгоруков загинув. Трохи пізніше Толстой, ризикуючи життям, очолив розвідувальний загін під час операції на березі Ботнічної затоки, завдяки чому корпусу під проводом Барклая-де-Толлі вдалося без втрат пройти льодом затоки і захопити місто Умео. Ці подвиги, що сприяли швидкій перемозі Росії, реабілітували Толстого в очах керівництва, і з 31 жовтня 1808 року йому було дозволено знову служити в Преображенському полку в чині поручика.
Проте вже через кілька місяців служби Толстой знову побився відразу на двох дуелях. У першій з них він смертельно поранив товариша по службі-капітана, якого сам же спровокував шляхом поширення брудних пліток про його сестру. Через кілька днів відбувся поєдинок з молодим прапорщиком Наришкіним, який стверджував, що Толстой обдурив його у картярській грі; Наришкін викликав Толстого на дуель і теж був убитий. За це Толстой був на декілька місяців зачинений на гауптвахті у Виборзькій фортеці, а згодом, 2 жовтня 1811 року звільнений з армії.
Менш ніж через рік Толстой знову пішов на війну, цього разу добровольцем на оборону Москви під час франко-російської війни 1812 року і був зарахований до 42-го єгерського полку. Беручи участь в Бородінській битві, він був тяжко поранений в ногу. За рекомендацією Раєвського, який у листі Кутузову відзначив мужність Толстого , той отримав Орден св. Георгія 4-го ступеня (5 лютого 1815 року). Крім того, Толстой був знову реабілітований і отримав звання полковника. Після закінчення війни він остаточно звільнився зі збройних сил і оселився в Москві.
Життя в Москві З 1812 року і до смерті Толстой велику частину часу жив у Москві в своєму будинку в провулку Сивцев Вражек. Його горезвісне, майже героїчне минуле робило його відомою фігурою в колах московської аристократії, що самому Толстому явно подобалося. Він регулярно брав участь у дворянських зборах і балах, а також сам організовував урочисті прийоми, причому мав славу витонченого гурмана. Завдяки своїй освіченості, придбаній у військовому училищі, він легко спілкувався з представниками творчої інтелігенції, а з багатьма з них і дружив. У числі його знайомих були письменники і поети Баратинський, Жуковський, Грибоєдов, Батюшков, Вяземський, Денис Давидов, пізніше також Гоголь і Пушкін.
Карткові ігри й дуелі
{| Class = "toccolours" style = "float: right; margin-left: 1em; margin-right: 2em; font-size: 85%; background: # FFF8DC; color: black; width: 20em; max-width: 40%; "cellspacing =" 5 "