Оста́фій (Остап, Євстафій) Дашке́вич (Дашкович)В. О. Щербак Дашкевич (Дашкович) Остафій // (1470—1536) — руський боярин, староста черкаський, канівський та кричівський. Частиною істориків згадується як організатор козацьких загонів, засновник та перший кошовий отаман Війська Запорізького (1508).
Життєпис Був ротмістром. Однією з перших згадок є 1501, коли він, як воєвода Великого князя Литовського Олександра Ягеллончика був учасником битви над Ведрошею (1500), у якій литовське військо було розбите московським військом, в 1501 повторно був розбитий в битві під Мстиславлем. Учасник повстання князя Михайла Глинського (1508). Надалі, як староста Князівства Литовського, налагоджував захист південно-руських земель, учасник Московсько-литовського та ряду інших регіональних конфліктів, дипломат, союзник воєн Ісляма супроти Саадета у боротьбі за Кримське ханствоВ. М. Горобець Русь «після Русі». Між короною і булавою. Українські землі від королівства Русі до Війська Запорозького // Воєнно-політичні місії Остафія Дашковича «КСД». — Серія «Історія без цензури». — Х., 2016. — 298 с..
Родовід Відповідно до родоводу Сенютовича-Бережного батько Остапа, Іван, був військовим ключником, а дядьком доводився Іван ХодкевичСенютович-Бережний В. Ю. Остап Дашкович (Дашкевич) — вождь козацький // Український історик. — 1969. — № 01-03. — 125 с..Згідно архівів Гурського мав схожу до татарської зовнішність:
Згідно з поетичною версією Богдана Залеського, приписів до думи «З Савур Могили», існував переказ про Дашка Вишневецького, який жив на острові Княгині нижче Кодаку. За народними переказами, князь загинув замолоду, а після нього на острові жила його дружина (за походженням полька) із сином, який пізніше став славним козацьким гетьманом. Залеський припускає, що Остафій Дашкевич був сином Дашка Вишневецького. Його думка про походження Остафія Дашкевича від князів Вишневецьких базувалися лише на тому, що О.Дашкевич має той самий родовий герб, що і Вишневецькі.
Посади До 1504 року воєвода короля Олександра Ягеллончика, староста чечерський, кричівський (1501), канівський (1508), черкаський (1514), пропойський, воєвода троцький (1522).
Організація запорозьких козаків
Остафій Дашкевич на початку XVI століття зібрав з Дніпровських островів розпорошених людей (переховувалися від татарських набігів, невеликими групами давали відсіч татарам як могли), організував їх у єдину військову силу, установив однакову для всіх єдину зброю — вогнепальну та шаблю, поділив усіх на полки, полки на сотні, призначив старшину, підстаршину. Острів Хортицю призначив основним місцем для складу зброї, щоб перекрити там татарам вхід на українські землі (там вони мали найкращу переправу через Дніпро).
Запорожці на літо виходили на острови, коли татари починали свої грабіжницькі напади на українські землі, на зиму розходилися по домівках. Вони називали себе черкасами. Озброєння: шабля, стріли з луком, ніж за поясом. Татари мали таку саму зброю, тому Дашкевич вирішив озброїти своїх козаків вогнепальною зброєю, крім того, використовувалася до XVII століття стара зброя (стріли з луком, ніж (кинджал) за поясом).
Запорізька Січ О.Дашкевич, для того щоб мати навесні своїх людей «під рукою» і могти їх швидко організувати в разі необхідності, обрав Чигирин як основне місце збереження зброї та зимівник. Крім Чигирина, розселив козаків у наданих королем «пустих землях», також у Черкасах, Каневі — за короткий час вони поширилися по всьому Дніпрі.
У 1533 році на сеймі в Пйотркуві-Трибунальському О. Дашкевич, бачачи, що Польське королівство платило тоді данину татарським ханам, посли яких також знаходилися на сеймі, сказав, що соромно християнському королівству давати данину невірним. Він запропонував свій проєкт. Напади татар можна припинити, якщо поставити на Дніпровських островах постійну варту з 2000 людей, які плавали би між островами, порогами; зупиняли татар на їх переправах через Дніпро. Для цього потрібно на островах поставити укріплення-замок, дати 500 кінних людей, які б забезпечували необхідні для життя запаси. Але тоді пропозиція Дашкевича не була втілена в життя.
Під час грабіжницьких нападів на українські землі татари використовували 7 перевозів або бродів через Дніпро: між Черкасами і Очаковим (Дашів): Кременчиськ, Упськ, Гербедеїв ріг, Мішурин, Кучкос, Тавань, Баргів, Тегиня, Очаків.
О. Дашкевич, не отримавши офіційної підтримки від короля Сигізмунда І Старого, набирав за власної ініціативи з охочих дедалі більше війська для укріплення кордонів на Дніпрі. Влітку вони перебували на островах, взимку частина йшла по домівках, іншим потрібне було житло. Канів і Черкаси для цього не підходили; О. Дашкевич залишає козаків на зиму в Чечерську та Кричеві. У цей час заснований Чигирин (стає основним місцем зимівки козаків). Від короля Сигізмунда І в нагороду за захист від татар козаки отримують в довічне користування землі над порогами і нижче по обидві сторони Дніпра; називають свої нові колонії Мала Русь. Займали козаки також території Бугу та Дністра. Козаки мали на островах свої січі, з яких вони здійснювали напади на татар.
1511 року було постановлено для охорони кордонів утримувати кінну варту в кількості 4000 осіб, на їх утримання зібрати перший рік 18 грошей з «десятка землі», на другий рік 12 грошей. О. Дашкевич був обраний кошовим отаманом. Сигізмунд I Старий дозволив козакам закладати слободи вище порогів, надав козакам землі по обидві сторони Дніпра між ріками Кінська вода, Самара, Кальміус, Ташлик, Бог.
Військо Запорозьке Запровадив у війську жорстку римську дисципліну: полягала у витримці, легкому ставленні до життя та життєвих небезпек, сліпому підкоренню козацькій старшині, однаковому розподілі трофеїв, які здобувалися у військових походах, рівноправному і вільному виборі всієї козацької старшини. Дрібні провини козаків залишалися ненаказаними; дезертирство і непідкорення старшині каралося без винятку. З часом все більше охочих з Подолян, Волинян, Українців, Поляків збільшувало його військо, пограбуванням татар він протиставив потужну військову силу.
Організація козаків разом з Предславом Лянцкоронським Близько 1506 року хмільницький староста Предслав Лянцкоронський стає на захист кордонів Поділля від Дністра (від Буджацької орди), набирає серед місцевого населення в межах Хмільника бажаючих, організовує з них військо, навчаючи військовому мистецтву, володінню зброєю та витривалости.
За Берестейським договором 1511 року між Сигізмундом І Старим та кримським ханом Польське королівство зобов'язувалось виплачувати щорічно 15000 дукатів. Хан зобов'язався не робити нападів на землі королівства, виступити союзником в війні проти Московщини; не дотримав зобов'язання, 1512 року. (Поділля) та 1516 року (Карпати) робить грабіжницькі напади на українські землі.
1516 року 30000 татар здійснюють грабіж українських земель до Буська і Вишнівця (Поділля, Русь, Волинь), спалили міста, села, все пограбували; старих, дітей, хворих вбивали, молодих та здорових забрали 60000 з собою, щоб продати як невільників.
Коли Сигізмунд I Старий послав до татарського хана послів запитати про порушення умов договору 1511 року, напад на його землі татарський хан відповів: «козаки», тобто легко озброєна молодь, без його відома, здійснила ці грабежі. Сигізмунд I Старий сприйняв ці слова хана як насмішку, зрозумів, що татарському слову вірити не можна, потрібно організовувати захист.
Предслав Лянцкоронський та Гетьман Запорожців Остафій Дашкевич, які не могли більше спостерігати грабіжницьке спустошення земель татарами, об'єднують в 1516 р. свої військові сили (становили 1200 козаків). Наважуються зробити перший військовий похід під Білгород — розбили кілька татарських орд, підійшли під стіни Білгородської фортеці. Османи з фортеці послали за ними своє військо, яке набагато переважало козацьке військо. Битва між османським військом та козаками відбулася на озері Овідія біля Білгороду. Козаки здобули блискучу перемогу, з великими військовими трофеями повернулись щасливо назад. З цього часу в Польщі заговорили про козаків. Король Сигізмунд I Старий у відповідь ханові сказав, що не його війська здійснили напад на Білгород, це були «козаки». З того часу цю військову силу в Польщі почали називати «козаки».
За словами Марціна Бєльского: …зібралися того часу у 1516 році кілька сотень, які їздили з Прецлавом Лянцкоронським в козацтво під Білгород і з користю поверталися. В цей час почули в Польщі перший раз слово козаки. За словами Алессандро Гваньїні: … на той час почули про козаків. Що татари нашим причиняли, то козаки мстили тим самим їм.
О. Дашкевич і П. Лянцкоронський мали на меті відібрати в татар ті землі, які вони зайняли після нападу Батия. Разом з своїми козаками Дашкевич давав відсіч татарам, за що отримав Черкаське та Канівське староства.
Військові походи та перемоги Остафія Дашкевича 1501 року командував військами разом з князем Михайлом Заславським в битві під Мстиславом, де зазнали поразки від московського війська.
До 1504 року був воєводою Олександра Ягеллончика. Перейшов вслід за князем Костянтином Острозьким на Московщину, де Острозький перебував у полоні.
1507 року на чолі 20 000 московського війська брав участь в повстанні князя Михайла Глинського в Литві.
1508 року Великий гетьман Литовський князь Костянтин Острозький звільнився з московського полону, з'явився слідом за ним з 200 козаками і Дашкевич в Україні.
Керував обороною південних кордонів від нападів кримських татар.
1508 року з козаками розгромив кримських татар.
1509 року використав козаків в битві проти османів під командуванням князя Констянтина Острозького, був їх першим кошовим. Шимон Старовольський називає його засновником Запорожців і першим Кошовим.
1513 року, червень: під час другої війни з Московією, у відповідь на виправу князя Василія III на Смоленськ з київським намісником Юрієм «Геркулесом» Радзивіллом і присланим на допомогу цариком Адрахманом спустошив Сіверщину, розбив шеститисячну армію московитів.
1515 року, весна: разом з Андрієм Немировичем, синами нового хана Махмет-Ґірея пішли на Чернігів, Новгород-Сіверський, Стародуб. Хотіли здобути замки за допомогою пристосувань, взятих в прикордонних містах ВКЛ, чому завадили татари, які розпустили чамбули аж під Москву.Władysław Pociecha Eustachy Daszkiewicz… — S. 445.
1521 року татарський хан Махмет-Ґірей мав договір із Сигізмундом I Старим; вирішує розпочати військовий похід проти Москви, Сигізмунд I Старий віддає Дашкевичу наказ приєднатися до татарського війська. Для отамана, що захопив під час походу велику здобич, кампанія виявилася успішною. У 1522 році з Московщиною укладений мир, між козаками та татарами знов розпочалася неприязнь.
.
Дійшовши згоди з Кримським ханством, О. Дашкевич (Дашкович) разом з київським воєводою Андрієм Немировичем спільно з кримськими татарами організував два походи на землі Московської держави (1515 року — на Чернігово-Сіверщину; 1521 року — на Москву).
У жовтні 1518 року Дашкевич разом з князем Констянтином Острозьким розбили 1000 татар на Волині.
1522 року в битві з татарами на Дніпрі попав в полон, козаки оплакували свого гетьмана; 1523 року втік з Перекопу з татарського полону, прибув в Черкаси, 1523 року відімстив нападом на Очаків, повністю спаливши місто, пішов у Крим, спустошив там багато аулів в Ґьозлеві, Карасубазарі, Ак-Мечеті.
1523 року, щоб відімстити за свій полон, пішов з козаками під Очаків: спалив замок, спустошив замки в Криму.
Слова з Думи про Остапа :
Ой Пане Остапе ! Де ти забарився ? Чи ще з неволі тай не відкупився Чи з ляшками по світі бродиш ? Ой ! Чому ти козаченьків тай в Крим не приводиш? Я і з неволі тай не відкуплявся Через землі татарскі коником пробрався
1527 року разом з Юрієм князем Слуцьким розбив татарські орди під Каневом та Черкасами. Разом з Костянтином князем Острозьким і київським воєводою Андрієм Немировичем був в битві під Ольшаницею. О. Дашкевич отримав від Сигізмунда I Старого за заслуги в цих перемогах Паволоч з прилеглими поселеннями. Призначений троцьким воєводою.