Су-34 (за кодифікації НАТО: Fullback — ) — радянський/російський всепогодний, двомісний винищувач-бомбардувальник, розроблений в ДКБ Сухого .
Су-34 сконструйований для здійснення точних ракетно-бомбових ударів по наземних цілях противника в оперативній і тактичній глибині, а також для ураження повітряних цілей противника. Може розвивати швидкість до 1,9 тис. км/год на висоті до 14,6 кмИстребитель-бомбардировщик Су-34.
Історія Перший політ прототипу Су-34 — Т10В-1 — відбувся 13 квітня 1990 року. Пілотував його заслужений льотчик-випробувач СРСР А. А. ІвановМіхєєв А., Фомін А., 1995 рік, 21 стор. Т10В-1 був результатом глибокої модернізації широко відомого винищувача завоювання панування в повітрі Су-27. При проєктуванні у конструкторському бюро «Сухого» вирішили взяти за основу двомісний навчально-бойовий літак Су-27УБ, оскільки в такому літаку до складу екіпажу, окрім льотчика, повинен входити і штурман (оператор озброєння). Призначався, в першу чергу, для знищення наземних і надводних цілей, в тому числі і малорозмірних, і рухомих, як в тактичній, так і в оперативній глибині противника, в будь-яких погодних і кліматичних умовах, вдень і вночі. Нові Су-34 покликані замінити старіші бомбардувальники Су-24.
У ДКБ Сухого цілком перекомпонували кабіну екіпажу, вхід до якої, на відміну від Су-24, здійснювався через нішу передньої опори шасі.
Навесні 1995 нову машину показали у Франції на міжнародному авіасалоні в Ле Бурже. У Парижі Су-34 виставлявся під позначенням Су-32ФН (Su-32FN). Букви в позначенні перекладалися як «Fighter Navy» — морський винищувач.
Літак має практично необмежену дальність польоту при використанні дозаправлення у повітрі. Без дозаправлення і без застосування додаткових підвісних паливних баків він пролітає більш як 4000 км.
Головний конструктор — Роллан Гургенович Мартирос, загальне керівництво здійснював Михайло Петрович Симонов.
Перший політ серійного літака Су-34, побудованого в рамках державного замовлення для ВПС Росії, відбувся 12 жовтня 2006 з аеродрому «НАПО ім В. П. Чкалова». Літак пілотували льотчики-випробувачі Євген Рудакас та Рустем Асадуллін.
На доопрацювання літака знадобився значний час. Заключний етап державної програми випробувань відбувався у період з осені 2006 року до осені 2011 року, тоді ж розпочався малосерійний випуск літаків. 20 березня 2014 року Су-34 було прийнято на озброєння Повітряно-космічних сил РФ.
Конструкція Двомісний літак Су-34 із двома серійними турбореактивними двоконтурними двигунами АЛ-31Ф має вільнонесуче механізоване по передній і задній крайках адаптивне крило, двокільове вертикальне оперення, переднє горизонтальне оперення (ПГО), цільноповоротний стабілізатор і триопорне шасі. Основні опори мають двоколісний візок із розміщенням коліс за схемою «тандем». Фюзеляж літака виконаний за інтегральною схемою, передня частина якого починається з радіопрозорого обтічника еліптичної форми з гострими бічними крайками. Середньорозташоване трапецієподібне крило з невеликим подовженням, оснащене розвиненими напливами, на яких встановлені консолі ПГО, плавно з’єднується з фюзеляжем, утворюючи єдиний несучий корпус, що забезпечує високі значення аеродинамічної якості та коефіцієнта підйомної сили літака. Броньована двомісна кабіна екіпажу виконана у вигляді єдиної бронекапсули (товщиною 17 мм) та забезпечує розміщення льотчика і штурмана поруч, пілоти розміщуються поруч у катапультних кріслах НВП «Звезда» К-36ДМ: командир екіпажу — зліва, штурман і оператор озброєння — справа. Броньована кабіна виготовлена з титанових сплавів, яка опалюється та має кондиціонер. Броньовані й інші важливі елементи машини, уся броня літака важить приблизно 1,5 тонни. Перевагою кабіни з боковим розташуванням місць є відсутність потреби у дублюванні приладів для кожного пілота. Оскільки тривалі місії вимагають зручності, система герметизації дозволяє виконувати польоти на висотах до 10 000 метрів без кисневих масок, які, однак, передбачені для екстрених та бойових ситуацій. Вхід до кабіни здійснюється через нішу передньої опори шасі за допомогою вбудованого трапу.
Розробка літака велася з урахуванням сучасних вимог щодо зниження ефективної площі розсіювання (ЕПР). З цією метою при виробництві літака застосовані композитні матеріали, які дозволяють знизити рівень відбиття радіолокаційних хвиль завдяки радіопоглинаючим покриттям; при проєктуванні інтегральної аеродинамічної схеми були виключені аеродинамічні гребені (підфюзеляжні кільові поверхні), а геометрія планера спеціально розраховувалася.
Передня частина літака сплюснутої форми, обладнана двомісною кабіною, в якій реалізовані засоби підвищення комфорту для екіпажу під час тривалих польотів.
За твердженням представників ДКБ імені П. О. Сухого, Су-34 при польотах на малих висотах має радіолокаційну помітність на рівні крилатої ракети.
Постачання
Існує деяка плутанина з індексами літака. Так, у певний момент машина отримала дві нові назви — Су-32 і Су-34; поставляються у ПКС Росії з індексом Су-34; на офіційному сайті ОКБ «Сухого» в каталозі продукції фігурує назва Су-32 — найімовірніше, її буде використано для експортного варіанта, продажі якого розпочались у 2010-12 роках.
Перші два Су-34 були офіційно передані до складу ПС Росії 15 грудня 2006. Літак з бортовим номером «01» надійшов до 929-го ГЛІЦ (м. Ахтубінськ) для продовження держвипробувань. «02» прийнятий до складу Липецького ЦПП і ПЛС 3 серпня 2007; «03» був переданий ПС у грудні 2008 року; 19 грудня 2009 року отримано ще два Су-34 — бортові номери «04» і «05»; 20 грудня 2010 року передано ще 4 бомбардувальникиАрмс-Тасс ; 26 грудня 2011 року передано ще 6 бомбардувальників; 24 і 28 грудня 2012 року передано ще 6 і 4 бомбардувальники.
До кінця 2010 року планувалося придбати 32 літаки . Усього, згідно з ГПВ-2015, до 2015 року буде закуплено 48 літаків Су-34. Повітряні сили мають намір придбати 400 літаків цього типу, повністю замінивши парк фронтових бомбардувальників Су-24М.
Серійне виробництво літака розгортається на Новосибірському авіаційному заводі імені Чкалова. Станом на 2014 рік вартість одного літака Су-34 становила близько 1 млрд рублів.
Новосибірський авіаційний завод на початку 2008 року оголосив про те, що він першим в Росії організував потокову збірку новітніх фронтових бомбардувальників Су-34. Повна вартість технічного озброєння складе понад 50 млн євро.
Автоматизація процесу повинна привести до того, що одночасно можна буде збирати до 20 машин, а ремонт літаків буде проходити в два рази швидше. Реконструкція цеху проводилася протягом усього 2007 року.
Холдинг «Сухой» виконує в рамках держоборонзамовлення ремонт і модернізацію фронтових бомбардувальників Су-24М і складання новітніх винищувачів-бомбардувальників Су-34.
Наразі на Новосибірському авіаційному заводі ім. Чкалова реалізується масштабна програма технічного переозброєння: у 2008—2009 роках планується закупити 43 високопродуктивних обробних центрів на загальну суму близько 50 млн євро, що дозволить підприємству вийти на якісно новий рівень створення сучасної авіатехніки«Чкаловець поставив бомбардувальники Су-34 на потік» «Діловий Петербург» (Online) 9 січня 2008.
В серпні 2016 року був зібраний 100-й Су-34 на замовлення Міністерства оборони Росії.
Виробництво в умовах санкцій У липні 2025 року Незалежна антикорупційна комісія (НАКО) та Hunterbrook Media опублікували звіт, у якому ідентифікували та встановили походження 1 115 із 1 119 електронних компонентів іноземного виробництва, що використовуються у російських літаках Су-34 та Су-35С. Серед виробників — Texas Instruments, Analog Devices, Intel, Murata, Maxim, OnSemi, Vicor та інші провідні компанії. Головні країни походження — США, Німеччина, Японія, Тайвань і Південна Корея. Загалом, електроніка в російському бомбардувальнику Су-34 на 68 відсотків походить зі США, ще 16,2 відсотка складає продукція з Японії.
Варіанти та модифікації Су-34 — базова модель літака. Су-32 — експортна версія, запропонована Алжиру у 2012 році. Наразі не пропонується. Су-34Е — поточна експортна версія. Су-34М / Су-34 НВО (Навигация и Внешнее Оборудование; ) — модернізована версія, також відома як Су-34 «Сич». Контракт з РФ був підписаний у 2020 році та замінив базову версію Су-34 у виробництві. За повідомленнями, це оновлення суттєво вплинуло майже на всю авіоніку літака. Було вдосконалено радар, прицільні та комунікаційні системи. Значно розширено номенклатуру керованих боєприпасів, які може використовувати бомбардувальник. Також розширені можливості радіоелектронної боротьби завдяки впровадженню нових точок підвіски.
У червні 2026 року з'явилась інформація про появу нової версії фронтового бомбардувальника Су-34 із новим обтічником антени позаду кабіни екіпажу. Точне його призначення не відомо, як варіанти аналітики розглядають встановлення додаткових засобів зв'язку або радіоелектронної боротьби.
Бойове застосування
Російсько-грузинська війна 2008
Вперше Су-34 застосовувався під час війни в Південній Осетії# 395290 RusArmy.com:: Су-34 в російських ВПС . Літак використовувався для прикриття дій ударної авіації, ведучи радіоелектронну боротьбу з системами грузинської ППО.
Для придушення РЕЗ Су-34 ставив перешкоди з бойових порядків, що не дозволяло ЗРК Грузії успішно проводити переналаштування від перешкод. По найнебезпечніших РЕЗ ЗРК «Бук» і С-125 Су-34 завдавав ударів ракетами «повітря-РЛС».
Бортовий комплекс радіоелектронної оборони Су-34 показав в ході ведення бойових дій високу ефективністьВтрати авіації в п'ятиденній війні. У ході бойового застосування Су-34 знищив ключову грузинську РЛС 36Д6-М біля села Шавшвебі під Горі.
Інтервенція Росії в Сирію
У вересні 2015 року шість Су-34 прибули на аеродром Латакія в Сирії для атак проти повстанців і сил ІДІЛ. Російські авіаудари в Сирії розпочалися 30 вересня в районі Хомса. 1 жовтня Су-34 був використаний для бомбардування цілей Ісламської Держави в Сирії. Літак Су-34 Повітряно-космічних сил Росії знищив командний центр та навчальний табір ІДІЛ на південний захід від міста Ракка.
Наступного дня російські літаки Су-34 та Су-25 здійснили авіаудари по цілях ІДІЛ у провінції Хама в Сирії, використовуючи високоточні бомби. За словами представника Міністерства оборони Росії генерал-майора Ігоря Конашенкова, Су-34 вразив укріплений бункер ІДІЛ у провінції Хама керованими бомбами. Фортифікації, склади боєприпасів та сім одиниць військової техніки поблизу міста Мааррат ан-Нуман у Сирії також були знищені російськими Повітряно-космічними силами. Командний центр ІДІЛ і підземний склад з вибухівкою поблизу Ракки також були знищені.
3 жовтня представник Міністерства оборони генерал-майор Ігор Конашенков заявив: «Точне влучення бетонобійної бомби БЕТАБ-500, скинутої з літака Су-34 поблизу Ракки, знищило укріплений командний центр одного з незаконних збройних формувань, а також підземний бункер з вибухівкою та склад боєприпасів». Представник Повітряно-космічних сил Росії зазначив, що Су-34 використовують супутникову систему ГЛОНАСС для наведення на цілі. У цей час в Сирії знаходились шість Су-34.
Після збиття Су-24 Туреччиною Росія 30 листопада 2015 року оголосила, що Су-34 у Сирії почали виконувати бойові завдання, озброєні ракетами «повітря—повітря». 16 серпня 2016 року дальні бомбардувальники Ту-22М3 і бомбардувальники Су-34, які вилетіли з бази в Хамадані, Ісламська Республіка Іран, здійснили групові авіаудари по об’єктах, що належали ІДІЛ і терористичним групам Джабгат ан-Нусра в провінціях Алеппо, Дайр-ез-Заур та Ідліб.
3 жовтня 2017 року російські Су-34 та Су-35 були залучені до ударів по «місцю зустрічі керівництва Ан-Нусри», місцезнаходження якого було виявлено російською військовою розвідкою в Сирії, в результаті чого було ліквідовано 12 польових командирів Ан-Нусри та близько 50 бойовиків, включаючи Ахмада аль-Гізаї, начальника безпеки Ан-Нусри, за інформацією Міністерства оборони Росії .