Абсе́нт або полині́вкаАбсент, полинівка // Українські назви з куховарства й харчування. Слівник з поясненнями. Близько 3.500 назв / Наталія Чапленко. — Нью-Йорк, 1980. — C. 17. — спиртний напій, виготовлений з екстракту гіркого полину (Artemisia absinthium). Міцність напою (вміст спирту) — 40-70 %.
Опис Як і інші спиртні напої, абсент був відомий як лікувальний засіб ще в 1500 році до н. е. в Єгипті. Гіппократ призначав цей напій для лікування жовтухи, анемії, ревматизму.
Лікер на основі екстракту полину створений у 1792 році швейцарцем П'єром Ордінаром, який і дав новому напою назву абсент. Криза виноробства середини XIXст., викликана знищенням виноградників філоксерою, сприяла зростанню популярності дешевших трунків, виготовлених без виноградуМустафін О. Смачні мандри. Нові екскурсії кухнею. К., 2020, с.165-167. Абсент набув поширення в артистичному середовищі, його вживали Мопассан, Ван Гог, Рембо, Едгар По, Аполлінер, Оскар Уайльд, Пікассо, Поль Верлен (називаючи його зеленим вогнем, який допомагає створювати в уяві поетичні образи), Ернест Хемінгуей, Джеймс Джойс, Шарль Бодлер, Анрі де Тулуз-Лотрек, Амедео Модільяні, Марсель Пруст, Алістер Кроулі, Ерік Саті, лорд Байрон та Альфред Джарі. , Sarasota Herald-Tribune, September 18, 2008, SAMA Network, November 25, 1988
Згодом абсент заборонили, тому що тогочасні лікарі встановили, що до складу напою входить туйон— психотропна речовина, вплив якої занадто перебільшили. Ця хімічна сполука була звинувачена у її нібито шкідливих впливах: у великих концентраціях може викликати запаморочення, галюцинації, зниження розумової активності. З 1915 року абсент був заборонений у США та більшій частині Європи, включаючи Францію, Нідерланди, Бельгію, Швейцарію та Австро-Угорщину, проте не було продемонстровано, що він небезпечніший за звичайні спирти. Останні дослідження показали, що психоактивні властивості абсенту були перебільшені, окрім алкоголю.
Сьогодні абсент легально виготовляють у Чехії, Іспанії, Італії та Андоррі з певними обмеженнями.
Способи вживання Французький (класичний) спосіб полягає в тому, що зверху на келих, наповнений абсентом, кладуть спеціальну ложку з отворами, на якій знаходиться шматочок цукру. Перед тим як випити напій, на шматок цукру ллють крижану воду до того моменту, поки абсент не помутніє (цей ефект у Франції називають «Louche»). Вода осаджує ефірні олії, що містяться в абсенті, тому випити його буде простіше. Крім того, вважають, що солодка вода збільшує вплив туйона, однак це не доведено науково. Абсент з водою радять розбавляти у співвідношенні 1:5 (одна частина абсенту і п'ять частин води).
Заяви щодо отруєння абсентом Пристрасть до абсенту дорого коштувала споживачам, бо ті, мовляв, божеволіли й не мали дітей. Тривогу здійняли лікарі, бо вірили, що полин гіркий— отрута. Уряд Франції відреагував підняттям ціни на абсент, однак це не допомогло. Війна лікарів з урядом тривала декілька десятиліть, також і через шалений спротив виробників абсенту і торгівців. Заборони домоглися лише на початку XXст. Абсент припинила виробляти Бельгія, що у 1905р. суворо заборонила виробництво і продаж напою. За нею заборонили абсент Італія, США, Швейцарія та інші. Франція виявилася майже останньою— заборону ввели там 1915 року.
Виробництво вермутів і абсенту відновили наприкінці XX століття, але з очищенням (до 10 мг/кг туйону). Попри заяви про отруєння абсентом, немає жодних доказів, що він небезпечніший за інші алкогольні напої. Його психоактивні властивості, крім тих, що й від алкоголю, були надто перебільшені.Padosch, Stephan A.; Lachenmeier, Dirk; Kröner, Lars U. (2006). «Absinthism: a fictitious 19th century syndrome with present impact». Substance Abuse Treatment, Prevention, and Policy 2006, 1: 14.
Тема абсенту у Пікассо Тема людської самотності й спустошеності у великих містах дуже зачіпала молодого Пікассо. Він важко пробивався до визнання і на власні очі бачив п'яничок і невдах, жебраків і самогубців, повій і підприємців, небайдужих лише до грошей. Бідних було вдосталь і в Іспанії. Але там ще не було бідняцьких нетрів, болючої рани й біди теперішніх мегаполісів. Нетрища Пікассо побачив в Парижі на початку XX століття та уважно придивлявся до їх мешканців.
Тему мешканців міських нетрів і їх збляклого життя розвинено у цілій низці його картин— «Побачення» 1900р., «Старий єврей з онуком» 1903р., «Сліпий гітарист» 1903р., «Беззахисні мати й дитина» 1903р. А одне полотно, є справжнім продовженням теми Едґара Деґи— це «Прихильниця абсенту», 1901р., Ермітаж.
Примітки
Посилання
Абсент // ВУЕ