Тіамі́н (від — сірка; вітамін B1, аневрин) — водорозчинний вітамін.
Загальні відомості У природі синтезується рослинами і деякими мікроорганізмами (найбільше його міститься в дріжджах, хлібних злаках, картоплі). В організм людини і більшості тварин тіамін надходить з їжею. Його недостача в раціоні спричинює гіповітаміноз, а відсутність його призводить до розвитку хвороби бері-бері, що характеризується ураженням периферичних нервів, серцево-судинної, травної та м'язової систем. Фізіологічне значення тіаміну зумовлюється його участю в процесах обміну речовин. У формі етеру — тіамінпірофосфату (ТПФ, кокарбоксилази) виконує функцію коферменту в процесах декарбоксилювання α-кетокислот, пентозофосфатного циклу; при нестачі тіаміну гальмуються деякі реакції трикарбонових кислот циклу Кребса. Він необхідний для утворення ацетилхоліну — агента, який передає нервові імпульси.
Потреба тіаміну для дорослої людини становить 2-3 мг на добу і збільшується взимку, при вживанні великої кількості вуглеводів, а також ця потреба значно збільшується у разі хронічних інфекційних хвороб, хірургічних втручань, опікової недуги, цукрового діабету, при тривалому лікуванні антибіотиками та сульфаніламідними препаратами. У медицині одержані синтетично препарати тіаміну застосовують для запобігання гіповітамінозу та лікування невритів, радикулітів, невралгій, периферичних паралічів, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, атонії кишечника.
На тіамін багаті крупи, борошно грубого помелу, бобові, свинина. Він руйнується в лужному середовищі: при додаванні до тіста соди, надто швидкому варінні квасолі та гороху тощо.
Функції енергетичний метаболізм; передавання нервових імпульсів у мозок; метаболізм нейромедіаторів (ацетилхолін і серотонін); синтез колагену та інших білків.
Підвищена небезпека дефіцитних станів надмірне вживання алкоголю; дієта з великою кількістю збагачених вуглеводів і обробленою їжею; старечий вік; зловживання кавою чи чорним чаєм; недостача фолатів (порушення абсорбції тіаміну); інтенсивне фізичне навантаження; гарячка, стрес, опіки, гіпертиреоз, захворювання печінки; періоди швидкого росту: вагітність і лактація, підлітковий вік; використання оральних контрацептивів.
Наслідки дефіцитних станів порушення сприйняття і рефлексів; нерівномірна ходьба, порушення її балансу; розумова відсталість, проблеми з навчанням і запам'ятовуванням, часті головні болі, безсоння; індивідуальні зміни (депресія, роздратованість); м'язова слабкість (особливо в ділянці стегон); кардіопатія, порушення серцебиття, задишка, анемія; порушення утворення енергії і швидка втомлюваність; порушення синтезу білків (колагену), повільне загоєння ран; низька протидія інфекційним захворюванням; втрата апетиту, запори.
Токсичність
Тіамін практично нетоксичний. Дози, що перевищують 200 мг в день, можуть викликати сонливість у деяких пацієнтів. Нечасті алергічні реакції були зафіксовані після ін'єкцій тіаміну.
Джерела
Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5
Посилання ТІАМІН // Фармацевтична енциклопедія Корисні для організму вітаміни та мінерали Тіамін // Медична енциклопедія / П. І. Червяк; Національна академія медичних наук України. — Видання третє, доповнене. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2012. — С. 1021. — ISBN 978-966-2133-86-8.