Карто́пля, бу́льба, бараболя (Solanum tuberosum) — вид рослин родини пасльонових, поширена сільськогосподарська культура, яку в народі називають «другим хлібом»Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1990 —304 с., іл., 6,55 арк. іл. Тир. 75 000 прим. ISBN 5-311-00418-5Раевский Н. Выращивайте овощи — Ф-ка юношеской книги изд-ва ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардия», 1942. Тир. 30 000 екз. — С. 66.; одна з найважливіших продовольчих, технічних і кормових культур.
Назва
Етимологія
Українське слово картопля походить від (раніша форма Turtuffel). Німецьке слово походить від , що сходить до нар.-лат. *terrae tufer («земляна бульба») і далі до . Закріплення назви за привезеною в XVI ст. з Америки рослиною сталося в італійській мові.
Німецьке слово «Kartoffel» (картопля) походить від італійського «Tartufo» (трюфель) через зовнішню схожістьSimpson J, Weiner E.(eds) (1989) Oxford English Dictionary, 2nd edition, Clarendon Press, ISBN 0-19-861186-2, а в основу слова «трюфель», очевидно, ліг латинський термін «tuber» (бульба), що означає «пухлина» або «шматок», який став «tufer-» й породив різні європейські терміни: французький «truffe», іспанський «trufa», данський «Trøffel», німецький «Trüffel», шведський «tryffel», нідерландський «Trüffel», польський «trufel»/«trufla» і хорватський «tartuf». У португальській мові слова «trufa» і «túbera» означають «горби» і є синонімами, останній термін є ближчим до латинського терміна.
Синоніми В Україні картопля також відома під діалектними назвами «бу́льба», «бараболя», рідше «крумплі» (), «ґрул'і», «барабу́рка», «бори́шка», «бу́рка», «гадабу́рка», «мандибу́рка», «рі́па», «кумпітéра». У наддністрянських говірках на позначення цієї рослини використовують значну кількість назв: барабóля, бандýрка, банц, барабíй, барабíль, барабíн, барабóлє, барбóлька, барабóна, барабýля, біб, бóбик, бóблюх, бóльба, бýльба, бульбáк, бульбáни, бульбáх, ґрýля, ґрýшка, карто́па, картóх, картóха, картóхлі, мадибýрка, мандибýркаШило Г. Наддністрянський реґіональний словник. — Львів, 2008. — С. 48. — 288 с.. У надсянських говірках, за «Слівником» засвідчено дві лексеми, що позначають картоплю — б׀ул'ва та з'імн’׀акі, а в «Зразках мови» ще й номен р׀іпаПшепюрська-Овчаренко М. Мова українців Надсяння. — Перемишль, 2007. — С. 182; 186; 191. — 300 с..
Історія культури картоплі
Рослина походить з Південної Америки, де і нині росте у дикому стані.Кравець В. С. Страви з картоплі. — К.: Час, 1991. — С. 5—6. — 304 с., — ISBN 5-88520-069-6. За оцінками, вік старих відомих слідів дикої картоплі — до 13000 років. (Стародавні індіанці почали культивувати картоплю близько 14 тисяч років тому.) Картопля вперше була одомашнена в регіоні сучасного південного Перу і крайнього північно-західного регіону Болівії між 8000 і 5000 до нашої ери.Office of International Affairs, Lost Crops of the Incas: Little-Known Plants of the Andes with Promise for Worldwide Cultivation (1989) online У справді великих обсягах картоплю почали вирощувати в Андах, біля озера Тітікака не пізніше IV століття до нашої ери. Зібрані бульби кілька разів виморожували, потім розминали ногами і таким чином отримували сушену картоплю, яка мала назву чуньйо. Чуньйо можна було переносити з собою на далекі відстані, а за потреби перемелювати і пекти коржі. Поступово картопля поширилася усім південноамериканським континентом, ставши основою щоденного меню індіанців.
Після того, як у XVI сторіччі іспанці завоювали Південну Америку, культура картоплі не зникла. Навпаки, колонізатори охоче купували звичну для тубільців їжу, скажімо, для робітників срібних копалень Потосі. Поступово і самі іспанці привчилися до картоплі і навіть почали брати її з собою, коли вирушали до Європи. Так картопля потрапила на Канарські острови, а звідти — до Іспанії
У 1553 році в іспанському місті Севільї вийшла книга Педро де Сьєса де Леона — «Хроніка Перу», де знаходиться перша згадка про картоплюВерзилин Н. М. По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576 с. :
У книзі автор також повідомляє, що зустрічав картоплю в Кіто (Еквадор), Попаян та Пасто (Колумбія). Він же навів її перший опис, правильний спосіб приготування та зберігання.
Перший відомий факт про врожайність картоплі наведено у повідомленні іспанського чиновника Гарсі Дієса де Сан-Мігеля (1567), який у Перу та Болівії опитував місцевих мешканців (поселення Хулі). Так, згідно з повідомленням, врожайність картоплі становила приблизно 55,5-83,5 кг з одного тупу землі (~ 0,1643 га), що дорівнювало 340—506 кг/га, при цьому врожай часто з одної ділянки збирали не щорічно, а раз на 2-3 роки, оскільки насадження картоплі вимерзали.
В середині XVI століття картоплю вирощували вже в самій Іспанії — щонайменше на корм для худоби. Індіанська назва рослини і страв із неї — «папа» звучала для католиків незручно, тому її частіше називали «пататою», подібно до батата. Як провіант у далекі подорожі картоплю брали з собою баскські рибалки. Оскільки їхні маршрути проходили вздовж узбережжя Ірландії, мешканці цього острова також познайомилися із картоплею одними з перших (1585 року, або навіть раніше. Звідти картопля потрапила і до Англії. Легенду, що з картоплею англійців познайомив Френсіс Дрейк, джерела не підтверджують.
1558 роком датована перша згадка про картоплю в Нідерландах. Відомо, що в 1565 році іспанський володар Філіпп II відправив її як подарунок папі римському Пію IV. До Північної Італії картоплю привезли ченці і моряки, що служили на іспанських кораблях. За схожість з трюфелями італійці іменували бульби «тартуфолі». Ця назва в німецькій мові перетворилася на «картофель», а в українській — на «картоплю».
Швидке поширення картоплі у Північній Італії спонукало звернути на неї увагу ботаніків. Зокрема, Шарль де Леклюз (Клузіус), відзначив, що запозичення американської рослини відбувалося майже без участі вчених, тож у першій половині XVII сторіччя науковці присвятили картоплі докладні описи, а її зображення з'являються в ботанічних атласах.
Освічена шляхта і прогресивно налаштовані монархи з ентузіазмом взялися поширювати картоплю в тих європейських країнах, де її раніше не знали. Проте несподівано для себе зіштовхнулися із труднощами. Адже селяни, які до того були не знайомі з розрекламованою рослиною і не бачили, як з нею поратися, масово труїлися. Іноді вони й не здогадувалися, скажімо, що плоди картоплі, за всієї їхньої схожості з помідорами, насправді отруйні. Так само, як і зелень, якою пробували годувати худобу. Дехто намагався експериментувати з бульбами, перемелював їх на борошно і пік з нього хліб — але той виходив сірим і неїстівним, та й смак картоплі здавався надто гірким. Не дивно, що багато сільських господарів швидко розчарувалися в картоплі і до закликів її вирощувати надалі ставилися як до дивних «панських витребеньок». Володарі дратувалися, намагалися діяти силою, бранденбурзький курфюрст Фрідріх Вільгельм в 1651 році навіть наказав відрубати носи і вуха тим, хто відмовиться саджати бульби, — але марно.
На кілька десятиліть картопля перетворилася на «шляхетну рослину», яку використовували лише з декоративною метою у садах аристократії. У Франції ще наприкінці XVIII століття своєрідно використовували картоплю: квітками картоплі прикрашали волосся, робили з них букети. На картопляні квіти встановилася така мода, що довелося робити штучні, оскільки живих не стало вистачати. У Німеччині обробляли картоплю на клумбах перед палацами
Згадати про їжу з картоплі змусив голод. Війни в Європі в ті часи спалахували одна за одною, і кожна супроводжувалася грабунком мирного населення, мародерством, плюндруванням ланів і знищенням хлібних запасів. Не дивно, що мешканці країн, якими прокочувалася війна, залишалися не лише без засобів існування, а й без їжі. Врятувати від голоду могла саме картопля — ситна, невибаглива і водночас майже непомітна — військо могло отаборитися просто на картопляному полі, але при цьому залишити врожай недоторканим. Дослідники звернули увагу, що поширення цієї культури в деяких краях відбувалося саме під час військових конфліктів, або одразу ж після них. Так сталося в Ельзасі, Лотарингії, а наприкінці XVII століття — в Південних Нідерландах. Після ж Війни за іспанську спадщину та Північної війни, які відбувалися одночасно на заході та на сході Європи, настала черга Північних Нідерландів, Швеції і Німеччини.
Поширення картоплі відбувалося переважно за приватною ініціативою, а якщо за справу бралися володарі — вони вже не стільки погрожували підданим, скільки заохочували їх. Прусський король Фрідріх II за власний кошт купив найкращої ірландської картоплі і запропонував її селянам безкоштовно. Він також влаштовував ярмарки, на яких пригощав усіх охочих стравами з картоплі. Згодом з'явилася легенда, що король наказав засадити картоплею свої власні землі, заборонив викопувати на них бульби і для переконливості виставив охорону. Мовляв, після цього заздрісні місцеві селяни почали викрадати картоплю таємно, вночі, коли вартових (за королівським розпорядженням, зрозуміло) відправляли спати.
Картопля досить швидко увійшла до повсякденного життя німців. Війна за баварську спадщину в історії залишилася вже під назвою «картопляної» — бо солдати під час неї не стільки воювали, скільки споживали провіант, який тепер асоціювався саме з картоплею. Саме завдяки німцям нова культура поширилася й у країнах Східної Європи.
В Польщі поширеною є легенда, за якою Ян III Собеський після переможної битви 1683 вперше спробував страву з картоплі, яка йому сподобалась. Він прислав з Відня до дружини Марисеньки мішок картоплі і наказав її посадити. Королівський садівник Вєнчарик виконав наказ короля і посадив картоплю в овочевому саді при палаці у Вільянові. Згодом її почали саджати при інших резиденціях. Імовірно, наприкінці XVII ст. картопля могла з'явитись у садах при українських резиденціях Собеського у Жовкві, Золочеві, Олеську, Янові, Поморянах, які король відвідував. При дворах магнатів господарське вирощування картоплі на овочевих городах резиденцій розпочалось приблизно в середині XVIII ст. Коли картопля вперше потрапила до Європи, її довгий час забороняли вирощувати. Та згодом квіти картоплі ввійшли в моду. За одну гілочку цих квітів платили по 10 золотих монет. Тож спочатку селяни вирощували картоплю саме як квіти, а вже згодом — як їжу. В Україні вперше картоплю посадили на Харківщині майже дві сотні років тому.
У XVIII столітті в Україні дедалі частіше сіють картоплю, яка швидко впроваджується в харчування населення. Її починають широко використовувати для приготування перших і других страв та для гарнирів до м'ясних і рибних страв. Майже всі перші страви — борщі, юшки та інші готують з цього часу з картоплеюЗ історії розвитку української кухні // Українські страви / Ред. Л. П. Денисенко; І. С. Хименко, М. І. Георгієвський та ін.; Український науково-дослідний інст. торгівлі та громад. харчування Міністерства торгівлі УРСР. — Третє видання. — Київ: Державне вид. техн. літератури УРСР, 1960. — С. 6. — 456 с.. Згадка про картоплю на Запорожжі трапляється у XVIII столітті, яку тут ще називали «земляними яблуками»Артюх Л. Ф. Україна, держава: харчування та їжа // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. Інститут історії України НАН України. — К.: В-во «Наукова думка», 2018. — 608 с..
У Росії картопля поширювалася принаймні з 30-х років XVIII сторіччя. Поширена легенда приписує її розповсюдження Петру І, але джерела її не підтверджують.
У 1765 році Імператорське вільне економічне товариство розіслало анкету, в якій, поряд з іншими запитаннями, було питання, чи вирощують «земляні яблука, потетоси або тартофелі». Із українських земель відповіли: у 1768 році Слобідсько-Українська губернія — у чотирьох провінціях не чули про картоплю, у Сумській — у деяких місцях є, але дуже мало, і особливо нею не переймаються; у 1795 році Катеринославське намісництво — розводять у великій кількості поміщик Михайлівки Вейланд (який і завіз її) та німецькі колоністи.