Аколі́т (, від , «помічник») — у західному християнстві малий церковний чин; клірик або мирянин, який допомагає під час літургії. Займає сходинку нижче піддияконаMeehan, Andrew. Acolyte // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907.. У обов'язки аколіта входить запалювання і носіння свічок, підготовка хліба і вина для освячення Євхаристії, а також ряд інших функцій; аколіт може бути також екстраординарним служителем Євхаристії. Відповідник у східному християнстві — вівтарник. Уперше аколіти згадуються в Римі і Північній Африці в середині III століття, проте можливо що їх поява відноситься ще до II століття. Аколіти існували тільки у рамках західної літургійної традиції, на Сході їх не було. Історично аколіти зараховувалися до малих чинів кліру (), до числа яких окрім них належали остиарії, читці й екзорцисти. Після II Ватиканського собору аколіти були виключені з-поміж кліру, і зараховані разом з читцями до так званих поставлених служителів — міністрантів ().
Примітки
Джерела Meehan, Andrew. Acolyte // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907. Католическая энциклопедия. Издательство францисканцев. М., 2002
Посилання Аколіт //