Григо́рій Дми́трович Хілко́в (; 24 серпня (5 вересня) 1835 — 26 липня (7 серпня) 1885) — російський князь (29-е коліно від Рюрика Российская родословная книга, издаваемая князем Петром Долгоруковым. — Часть первая. — Санкт-Петербург, 1854. — С. 253.). Церемоніймейстер імператорського двору. Дійсний статський радник. Співробітник Археографічної комісії Міністерства народної освіти. Один із найбільших російських кіннозаводчиків другої половини XIX століття. Віце-президент Московського скакового товариства. Чоловік княгині Ганни Хілкової (уродженої Оболенської), видавець (разом із дружиною) рукописної спадщини її батька — історика-архівіста Михайла Оболенського.
Біографія
Родина
Батько Григорія — статський радник, князь Дмитро Олександрович (1789 — не раніше від 1860) — був учасником франко-російської війни 1812 року, полковником у відставці. Він служив секретарем імператриці Марії Федорівни, а від 1827 року перебував при імператорові Миколі I Федорченко В. И. Дворянские роды, прославившие Отечество: Энциклопедия дворянских родов. — Красноярск, 2003. — С. 406.Хилков Дмитрий Александрович // Пушкинская энциклопедия: 1799—1999. — Москва, 1999. — С. 594..
Мати — княгиня Єлизавета Григорівна з Волконських. Григорій мав брата Олександра, сестер Марію, Парасковію, Олександру, Ольгу Российская родословная книга, издаваемая князем Петром Долгоруковым. — Часть первая. — Санкт-Петербург, 1854. — С. 253—254..
Сенатом сини статського радника Олександр і Григорій Дмитровичі були затверджені в князівському званні із занесенням до п'ятої частини Родовідної книги Князья Хилковы // Списки титулованным родам и лицам Российской империи. — Санкт-Петербург, 1892. — С. 89..
21 квітня (3 травня) 1863 року одружився з Ганною Михайлівною Оболенською (30-е коліно від Рюрика Российская родословная книга, издаваемая князем Петром Долгоруковым. — Часть первая. — Санкт-Петербург, 1854. — С. 85.). Дітей у них не було.
Археографічна комісія
Григорій Хілков був співробітником Археографічної комісії. 1879 року в Санкт-Петербурзі побачив світ «Збірник князя Хілкова», в якому Григорій Дмитрович продовжив працю дружини з видання творчої спадщини її батька. У передмові Григорій Хілков писав:
До збірника увійшло 252 акти XV—XVIII століть. Із 400 примірників збірника князь залишив собі тільки 25, а решту пожертвував на користь Археографічної комісії, за що на її засіданні, яке відбулося 21 березня 1879 року, князеві було висловлено найщирішу вдячність.
1880 року князь Хілков висловив готовність своїм коштом надрукувати п'ять прибутково-видаткових книг Казенного приказу, що зберігалися в Центральному архіві міністерства Імператорського Двору. На черговому засіданні Археографічної комісії було відзначено новий прояв уваги князя до вітчизняної історії. Коштом князя також було здійснено третє видання книги Григорія Кокошихіна «Про Росію під час царювання Олексія Михайловича» (Санкт-Петербург, 1884).
Вирощування коней
Коней, що вирощував Григорій Хілков, згадав Антон Чехов у циклі фейлетонів «Скалки московського життя» (). У фейлетоні, опублікованому 1 вересня 1884 року в журналі «Осколки», він писав:
Князь звертав увагу і на проблеми освіти. Так, 1869 року Григорій Хілков виявив готовність здійснити пожертву на користь училищ і учнів Новосільського повіту Тульської губернії. Найкращому учневі, що закінчує курс наук, він пообіцяв «давати в нагороду на господарство теличку та дворічну кобилку і щорічно на передплату книг 10 рублів» Журнал Министерства народного просвещения. — Часть 141. — Санкт-Петербург, 1869. — Отдел 4. Современная летопись. — С. 285—286..
Нагороди
Орден Святого Станіслава другого ступеня Світло-бронзова медаль у пам'ять війни 1853—1856 років Темно-бронзова медаль у пам'ять коронування їх імператорських величностей
Пам'ять
Помер Григорій Хілков за чотири тижні до свого 50-річчя. Поховано князя в Москві на Ваганьковському кладовищі. 7 грудня 1885 року на засіданні Археографічної комісії пам'ять про Григорія Дмитровича, який до кінця життя був співробітником комісії і матеріально підтримав низку здійснених нею видань, було вшановано теплою згадкою та вставанням Летопись занятий Археографической комиссии: 1885—1887. — Выпуск десятый. — Санкт-Петербург, 1895. — Отдел IV. — С. 18..
Після смерті чоловіка княгиня Хілкова висловила бажання в якомусь селі Подільської губернії, де вона була значною землевласницею, збудувати храм у пам'ять Григорія Дмитровича. За вказівкою подільського єпископа Доната вона вибрала Шутнівці. 12(24) квітня 1888 року тут було закладено новий храм, а до 1891 року будівництво церкви повністю завершено. Цей храм, влаштований княгинею Хілковою, був кам'яним, великим, гарним як ззовні, так і всередині. Ганна Михайлівна подарувала церкві трьох'ярусний іконостас, дорогі ікони, лампади, срібне начиння, облачення. З ікон, пожертвуваних княгинею Хілковою, найзначнішою була невелика старовинна ікона Божої Матері «Троєручиця», яку встановили над царськими вратами. 13(25) жовтня 1891 року преосвященний Димитрій урочисто освятив церкву в ім'я святого Григорія, Просвітителя Вірменії, ім'я якого носив покійний чоловік будівниці церкви — князь Григорій Дмитрович Хілков.
Примітки
Література
Великий князь Николай Михайлович. Московский некрополь. — Т. 3. — Санкт-Петербург, 1908. — С. 274. Чехов Антон Полное собрание сочинений и писем в тридцати томах. — Т. 16. — Москва: Наука, 1987. — С. 117, 614. Придворный календарь на 1881 год. — Министерство Императорского двора, 1881. — С. 102. Придворный календарь на 1885 год. — Санкт-Петербург, 1884. — С. 111—112. Летопись занятий Археографической комиссии: 1878—1881. — Выпуск восьмой. — Санкт-Петербург, 1888. — Отдел IV. — С. 27, 46—47. Коллекция Г. Д. Хилкова // Путеводитель по архиву Ленинградского отделения Института истории. — Издательство Академии наук СССР. Ленинградское отделение, 1958. — С. 9, 11, 361, 444—445, 565.