Компоне́нтно-орієнто́ване програмува́ння () — одна з парадигм програмування, виникла як свого роду дисципліна, тобто набір певних обмежень, що накладаються на механізм об'єктно-орієнтованого програмування (ООП), коли стало зрозуміло, що безконтрольне застосування ООП призводить до виникнення проблем з надійністю великих програмних комплексів.
Це так звана проблема крихких базових типів (): проявляється при спробі змінити реалізацію базового типу (базового класу), коли порушується функціонування класів-нащадків.
Історія
Ідею того, що програмне забезпечення слід розбивати на компоненти та будувати із наборів вже наявних компонент, вперше було висловлено Дугласом Макілроєм () в доповіді «Масове виробництво програмних компонент» () на конференції комп'ютерних інженерів НАТО в місті Гарміш, Німеччина, в 1968 році. Ця конференція мала наміри протидіяти так званій «кризі програмного забезпечення». Зроблена ним реалізація конвеєрів в операційній системі Unix була першою реалізацією інфраструктури для цієї ідеї.
Згадаймо, що структурне програмування теж виникло як деяка дисципліна використовування структур керування, що виключає безконтрольні неврегульовані переходи управління за допомогою оператора GOTO.
Див. також Парадигма програмування Діаграма компонент — різновид діаграм UML для зображення залежностей між компонентами. Модульне програмування Веб компоненти
Посилання