Володимир Миколайович Дружинін (; , Москва — 20 серпня 1976, Київ) — радянський державний і партійний діяч, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни активний учасник партизанської боротьби в Україні, комісар Чернігівсько-Волинського партизанського з'єднання. Депутат Верховної Ради СРСР 3—6-го скликань і Верховної Ради УРСР 2-го скликання. Член ЦК КПУ у січні 1949 — березні 1966 року.

Біографія Народився 12 (25 грудня) 1907 року в Москві в родині робітника. Росіянин. Восьмирічним хлопчиком залишився сиротою і був направлений в дитячий притулок, де прожив до 1923 року, спочатку в Москві, потім в Курську і Путивлі. У 1922 році вступив до комсомолу. З 1923 до 1924 року був учнем та помічником машиніста приватного млина в селі Козацькому Путивльського району. У 1924 році комсомольська організація спрямовує його на роботу на шахти Донбасу. З 1924 до 1925 року працював коногоном, потім відкатником шахт № 2/16 та № 4/21 Петрово-Мар'їнського району. У 1925–1926 роках — завідувач хати-читальні села Нова Слобода Путивльського району. У 1926 році працював кочегаром водокачки дитячого містечка «Новий світ» Путивльського району.

Член ВКП(б) з 1926 року. У 1926–1927 роках — завідувач економічного відділу Путивльського районного комітету ЛКСМУ. У 1927–1930 роках — секретар Ярославецького районного комітету ЛКСМУ; секретар Глухівського районного комітету ЛКСМ України. У 1930 році — завідувач відділу агітації та пропаганди і секретар Глухівського окружного комітету ЛКСМ України.

У 1930–1931 роках — слухач Курсів марксизму-ленінізму при ЦК КП(б)України. У 1930–1931 роках — завідувач організаційного відділу Ярославецького районного комітету КП(б)У; завідувач агітаційно-масового відділу Глухівського районного комітету КП(б)У. У 1931–1933 роках — завідувач агітаційно-масового відділу Городнянського районного комітету КП(б)У; завідувач організаційно-інструкторського відділу Городнянського районного комітету КП(б)У Чернігівської області. У 1933–1935 роках — завідувач організаційно-інструкторського відділу та заступник секретаря Новгород-Сіверського районного комітету КП(б)У Чернігівської області. У 1935–1936 роках — 2-й секретар Новгород-Сіверського районного комітету КП(б)У Чернігівської області.

У 1936–1938 роках — 1-й секретар Комарівського районного комітету КП(б)У Чернігівської області. У 1938–1939 роках — завідувач відділу керівних партійних органів Чернігівського обласного комітету КП(б) України. З квітня 1939 до лютого 1940 року — завідувач організаційно-інструкторського відділу Чернігівського обласного комітету КП(б)У. У лютому 1940 року його обирають 2-м секретарем Тернопільського обласного комітету КП(б)У, де він працював до липня 1941 року.

Радянсько-німецька війна На початку радянсько-німецької війни був направлений в Червону Армію старшим інструктором політвідділу стрілецької дивізії. У вересні 1941 року дивізія в складі київської групи військ потрапила в оточення. За пропозицією Дружиніна працівники штабу дивізії знищили документи і вирішили прорвати кільце оточення в районі лісів Чернігівської та Сумської областей, щоб з'єднатися з частинами Червоної Армії. Після 20 днів пошуків виходу з ворожого кільця до фронту лінії група військових на чолі з В. М. Дружиніним 16 жовтня 1941 року зустріла Чернігівський партизанський загін під командуванням М. М. Попудренка. У партизанському загоні В. М. Дружиніна призначили комісаром кавалерійської групи.

28 липня 1942 року, коли створювалося з'єднання партизанських загонів Чернігівщини, командиром з'єднання був призначений О. Ф. Федоров, комісаром — В. М. Дружинін. Формувалося з'єднання у важкій обстановці оточення і боїв, що відбувалися в районі Жуклянських і Рейментаровських лісів. Бої тривали з 27 липня по 4 серпня 1942 року. Під час контратак командир і комісар своїм прикладом піднімали в атаку партизанів і після коротких, але гарячих боїв відкидали противника. У січні 1943 року затверджений територіальним секретарем Чернігівського підпільного обласного комітету КП(б)У.

На початку 1943 року Український штаб партизанського руху поставив перед з'єднанням завдання: вийти в рейд в напрямку Щорського району Чернігівської області. Після важких боїв із гітлерівцями з'єднання виконало наказ. 5 березня 1943 року був отриманий новий наказ Українського штабу партизанського руху, в якому було вказано на необхідність поділу Чернігівського партизанського на два з'єднання. Командиром Чернігівсько-Волинського з'єднання партизанських загонів був призначений О. Ф. Федоров, комісаром — В. М. Дружинін. 11 березня 1943 року Чернігівсько-Волинське партизанське з'єднання рушило в рейд на Правобережну Україну. У травні 1943 року воно зупинилося на березі річки Уборті для підготовки до виходу в район Ковельського залізничного вузла. У липні 1943 року з'єднання приступило до виконання наказу Верховного головнокомандування Червоної Армії по здійсненню диверсій на залізницях і пустило під укіс сотні ешелонів з живою силою і технікою.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 січня 1944 року за організацію партизанського руху в тилу ворога і виконання завдань Українського штабу партизанського руху в боротьбі проти фашистських загарбників Володимиру Миколайовичу Дружиніну присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2884)Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза украинским партизанам» от 4 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 13 января (№ 2 (262)). — С. 1.

Повоєнні роки Після розформування партизанського з'єднання у квітні 1944 року призначений 2-м секретарем Тернопільського обласного комітету КП(б)У. З лютого 1948 року по 21 лютого 1951 року — 1-й секретар Тернопільського обласного комітету КП(б) України. Одночасно з лютого 1948 року по січень 1950 року — 1-й секретар Тернопільського міського комітету КП(б) України.

З березня по липень 1951 року — інспектор ЦК КП(б)У. У 1951—1954 роках — партійний організатор ЦК ВКП(б), секретар комітету КПРС будівництва Каховської гідроелектростанції.

З лютого 1954 року по червень 1956 року — 1-й секретар Херсонського обласного комітету КПУ. З червня 1956 року по травень 1959 року — 1-й секретар Дрогобицького обласного комітету КПУ. У червні — грудні 1959 року — інспектор ЦК КПУ. З жовтня 1959 року по грудень 1965 року — голова виконавчого комітету Кримської обласної ради депутатів трудящих (у січні 1963 — грудні 1964 року — голова виконавчого комітету Кримської промислової обласної ради депутатів трудящих).

У грудні 1965 році призначений заступником із кадрів, а з березня 1967 року — 1-м заступником міністра харчової промисловості Української РСР. З 1973 року по 1976 рік працював директором Інституту підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів харчової промисловості УРСР.

Жив у Києві. Помер 20 серпня 1976 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди Нагороджений трьома орденами Леніна (6.06.1957), орденами Жовтневої Революції, Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня (2.05.1945), двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки та багатьма медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (23.12.1967).

Примітки

Література Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987 Подвигом прославленные. Киев, 1985 Украинская ССР в Великой Отечественной войне … 1941—1945 гг. Т.2. Киев, 1975.

Посилання Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991