Оліфер Остапович Голуб на прізвисько Стеблівець (Олефір, Олифер, Єлєвферій; Черняк; 1540 та 1550 роками, Стеблів — 1628) — український політичний і військовий діяч, гетьман реєстрових (1622–1623, 1624) та нереєстрових козаків-випищиківРудницький С. Українські козаки… — С. 238. (1626), близький соратник гетьманів Петра Сагайдачного і Михайла Дорошенка.
Біографія
Походження Рід Оліфера Голуба походив із старовинної української (руської) аристократії. Прізвище «Голуб» було утворене від некалендарного імені Голубко. Родоначальником був пан Голубко Ганкович, що служив Костянтину-Василю Острозькому. За дослідженнями Олександра Алфьорова, рід Голубів, ймовірно, переселився з територій Новгород-Сіверщини, коли ці території захоплювала Московська держава.Алфьоров, Олександр. «Нащадки гетьмана Олифера Голуба: XVII–ХІХ ст.» Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики (2010). — С. 58. Рід Голубів користувався трьома власними гербами: «Голуб — I», «Голуб — II», «Голуб — III».
Герб «Голуб — I», вживання якого припинилось на початку XVI століття, мав такий опис:«На трьох зелених пагорбах стоїть фігура, що нагадує перегорнуту літеру Ш. Середній стовп продовжується до гори, перехрещується, роздвоюється і округлюється до боків. Поле червоне. Над щитом князівська корона».Wielka encyklopedia powszechna ilustrowana. — T. XXIX—XXX. — С. 278.Оліфер Голуб користувався гербом «Голуб — III», який за свідченнями польських істориків, «…відомий лише за назвою». В останній час опис герба гетьмана, в результаті генеалогічних розшуків, було віднайдено:«Хрест, що його верхній стовп роздвоюється і округлюється до боків».Алфьоров, Олександр. «Виникнення та становлення роду Голубів: кінець XV—XVI ст.» (2010). — С. 59.Батьком Оліфера був Євстафій (Остап) Голуб, що мав ще сина Дмитра і доньку Єфросинію.Bartoszewicz J. Kniaź i xiążę. — Krakow, 1876. — S. 39; Kraszewski J. Op. cit. — S. 38–40. Точна дата народження Голуба невідома, приблизно 1540-1550 роки. Народився у селі СтеблівSlownik geograficzny krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich. — T. XI — Warszawa, 1890. — S. 309. (нині селище в Україні в Звенигородському районі Черкаської області). Саме від цього містечка, він отримав своя козацьке прізвисько — Стеблівець. Надалі Стеблів став гетьманською резиденцією Голуба. За припущеннями, Стеблів був малою батьківщиною Голуба. На користь цього свідчить місцева топоніміка: у межах сучасного Вільховецького району збереглася назва урочища «Оліфірів Яр», що, ймовірно, пов'язане з ім'ям гетьмана. Також у цьому регіоні певний час проживали інші представники роду Голубів.
Початок військової кар'єри Перша згадка про Оліфера Голуба датується 1615 роком, коли він очолював запорожців у морському поході на турецькі землі в Малій Азії. Похід видався успішним для козаків, було спалено дві пристані Стамбула.Маркевич М. Історія Малоросії. — К., 2003. — С. 63.
У 1618—1620 році Військо Запорозьке вело дипломатичні переговори із перським шахом Аббасом I Великим. Ціллю переговорів було укладання союзу проти Османської імперії. 16 квітня 1620 року до Ісфагана — перської столиці прибув лист від козаків. Лист був написаний латиною з підписом «Olivarius de Marcones, P.K.». Деякі дослідники припускали, що за прізвиськом «Оліварій де Марконес» підписався Петро Конашевич-Сагайдачний, що був ініціатором усієї козацько-перської дипломатії. Але Ярослав Дашкевич довів, що під псевдонімом криється Оліфер Остапович Голуб, в абревіатура «Р. К.» розшифровується як «Полковник Козацький».Дашкевич Я. Персько-українські дипломатичні контакти у 1610 — 1620-х роках // Україна дипломатична: Науковий щорічник. — Вип. 4. — К., 2004. — С. 161. У листі йшлося про плани козаків захопити порт Яні і наміри Олефіра Голуба особисто прибути у Персію для подальших переговорів. Той факт, що лист був написаний латиною свідчить про хорошу освіту Оліфера Голуба.
У 1621 році Оліфер Голуб, як полковник, брав участь в Хотинській війні, зокрема у Хотинській битві.
Гетьманство 5 квітня 1622 року перед своєю смертю, Петро Сагайдачний «шафарами й вѣрными депозитарами» (розпорядниками свого майна) призначив митрополита Іова Борецького та Оліфера Голуба, якому заповів гетьманську булаву та родовий маєток — Конашівку.Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. — К., 1864. — 578 с.Архив Юго-Западной Россіи. — Ч. 3. — Т. 1. — К., 1863. — С. 268—271. Приблизно через місяць 20 травня поблизу Кагарлицьких полів на березі річки Русави була зібрана козацька рада.Грушевський М. С. Історія України-Русі. — Т. 7. — К., 1995. — С. 492.Мицик Ю. А. Умань козацька і гайдамацька. — К., 2002. — С. 147.Мицик Ю. А. Із листування українських письменників-полемістів 1621—1624 років. // Записки наукового товариства імені Т. Шевченка. — Т. 225. — Львів, 1993. — С. 314. На раді було близько 20 тисяч козаків. Мелетій Смотрицький писав:«Тут насамперед обрали собі Гетьмана з черні Оліфера Голуба, прізвиськом Черняк, який не має ні дружини, ні дому, мужа в ділі рицарському досвідченого, старинного козака, друга вірного покійного пана Сагайдачного. Останній ще за життя назвав його [своїм спадкоємцем] на цьому уряді…».Мицик Ю. А. З нових документів до історії міжконфесійних відносин в Україні XVII—XVIII ст. // Дніпропетровський історико-археографічний збірник. — Вип. 1. — Дніпропетровськ, 1997. — С. 138.
На раді Оліфера Голуба обрали гетьманом низових козаків. Таким чином, Оліфер Голуб одночасно став гетьманом реєстрового війська, перейнявши булаву Сагайдачного, та козаків-випищиків. Князь Юрій Збаразький у листі до короля писав:«Сей народ буйний, бундючний і так сею останньою турецькою війною надутий, що легко важить собі всякі накази, а тим більше маючи тепер гетьмана з черни…».Грушевський М. С. Історія України-Русі. — Т. 7. — К., 1995. — С. 492.Один з королівських комісарів, що прибув на козацьку раду та став свідком обрання О.Голуба, описав його як «простого хлопа… у серм'язі»П.(?) Білецький до невідомого, 5.VI 1622 // Biblioteka Racz. Rkps. № 7. S. 1249.. На похороні Сагайдачного, Касіян Сакович презентував новому гетьману Оліферу Голубу збірник віршів: «Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного…». У вступі до збірника є такі рядки:«І ти днешній гетьмане, зацний Олефіру,
Щасливе справуй войском тим а ховай віру
Богу і народові тиж християнському,
Чим будеш завше страшний племеню поганському.
І з тим рицерством слави доброї набивай,
А мене в ласці своїй зо всім войском ховай.
Которому книжечку тую офірую
І под іменем всього войска в друк дарую…».Українська література XVII ст. — К., 1987. — С. 222.Петро Конашевич прямо передав гетьманську владу довіреній особі, що свідчить про можливі наміри козацької старшини закріпити монархічну владу. Оліфер Голуб продовжив політику Сагайдачного, зосереджуючись на захисті православної віри та дотриманні лояльної позиції щодо уряду.
24 червня у Києві Оліфер Голуб із Митрополитом Йовом Борецьким складають Акт про передачу майна померлого гетьмана Сагайдачного.
Під керівництвом нового гетьмана козаки укріплюють фортифікацію Базавлуцької Січі. За сприяння Голуба було відновлено притулок для старих і поранених козаків у Трахтемирівському монастирі.Slownik geograficzny krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich. — T. XII — Warszawa, 1892. — S. 454. Окрім цього, під керівництвом Оліфера Голуба відбувається козацький похід на побережжя Анатолії. Французький посол у Османській імперії з цього приводу зазначав:«[козаки] руйнували побережжя Анатолії, взяли багато кораблів турецьких на морі; в великій небезпеці була Кафа… поголоска про чотири козацькі чайки на Чорному морі лякає турків більше ніж чума»За деякими данними, також відбувся похід Голуба-Стеблівця з 15-тисячною армією на БілгородПолонська-Василенко Н. Історія України. — К., 1992. — С.445., але Михайло Грушевський вважає цей похід неправдоподібним.Грушевський М. С. Історія України-Русі. — Т. 7. — К., 1995. — С. 495—496.
Перед польським сеймом 1623 року, Оліфер Голуб зібрав раду, на якій було вирішено відправити до Варшави козацьких послів. Посли повинні були добиватися припинення урізання прав православної церкви, усунення уніатів від церков та маєтностей, передачі церковних земель православній митрополії. Також було вирішено добиватися козацьких привілеїв, які були обіцяні козакам ще у 1621 році під час Хотинської війни. Сам Оліфер на сеймі не з'являється, представляти православ'я вирішили митрополит Йов Борецький та полоцький архієпископ Мелетій Смотрицький.
На сеймі козацьке посольство заявило королю Сигізмунду ІІІ, «що якщо не будуть сповнені їх жадання, то вони счинять повстаннє». Київський біскуп повідомляв, що козаки:«100 полковників вибрали і 100 тисяч козаків вписали до війська — число страшне для держави».Грушевський М. С. Історія України-Русі. — Т. 7. — К., 1995. — С. 501—502.Однак сейм проігнорував козацькі вимоги. Козакам в ультимативній формі було наказано скоротити реєстр до 5 тисяч, а решті покозачених селян повернутися до панів.
Усі претензії на невдачу козацької дипломатичної місії вилились на гетьмана Оліфера, який був змушений скласти булаву та передати її Богдану Конші.Маркевич М. Історія Малоросії. — К., 2003. — С. 73. У травні 1623 року Богдан Конша померМицик Ю. А. Стислі реєстри Війська Запорізького 10 — 20-х рр. XVII ст. // Дніпропетровський історико-археографічний збірник. — Вип. 1. — Дніпропетровськ, 1997. — С. 161—162., новим гетьманом було обрано Михайла Дорошенка, що був лояльний до уряду.
Козаки, невдоволені М.Дорошенком, хотіли знову обрати Голуба гетьманом. Про це повідомляє князь Ю. Збаразький:«Військо козацьке все страшенно хвилюється, хочуть іти на волость, кажуть, що мають утиски в вірі; хочуть Дорошенка скинути, а Олифіра знову мати Гетьманом…».Грушевський М. С. Історія України-Русі. — Т. 7. — К., 1995. — С. 511.У цей час влітку 1623 року, під командуванням полковника Оліфера Голуба, було проведено невеликий морський похід на околиці Стамбула. У лютому 1624 року авторитетного серед козаків Оліфера знову обрають гетьманом.
У червні 1624 року козаки під командуванням Голуба спорядили флот і вирушили у морський похід на Кафу. Османи, що захопили місто, хотіли скинути з престолу хана Мехмед III Гірея і поставити про-османського Джанібек-Гірея. В морському бою козаки, обложивши Кафу, розгромили османські війська, тим самим захистивши владу Мехмеда III Гірея.
В липні 1624 року Оліфер Голуб організував похід на столицю Османської імперії — Стамбул. 9 липня козацький флот, що налічував 70-80 чайок, запливши у Босфорську протоку, пограбував Буюкдере, Єнікіой, Стенію та інші прибережні поселення. Сам Султан Мурад IV почав керувати військами для захисту столиці. Король Сигізмунд ІІІ писав з цього приводу литовському канцлеру Леву Сапезі:«Козацька сваволя, ні наших наказів, ні сеймових постанов не слухає…».Марочкін В. П. Антифеодальний і визвольний рух на Україні в першій чверті XVII ст. — К., 1989. — С. 68.Через два тижні козацькі війська знову вирушили на Стамбул. На цей раз, за свідченнями турків, козацький флот налічував близько 150 чайок, за листами Йова Борецького — 102. Турецькі джерела також повідомляли про резерви, що пливли позаду. Їх очолював майбутній кошовий отаман Григорій Савич Чорний. На зустріч козакам вийшов турецький флот з 25 великих галер та 300 ушкалів. Після кількаденних боїв козаки прорвалися у море і дійшли до Стамбулу. Три дні козацький флот тримав в облозі місто. Було спалено місто Фарос та кілька менших містечок. Через два місяці козаки зі 150 чайками знову взяли курс на Константинополь. Але через погані погодні умови козаки на місяць затримались під Очаковом. Але, дочекавшись гарної погоди, козаки відплили на Стамбул.Грушевський М. С. Історія України-Русі. — Т. 7. — К., 1995. — С. 514—515. У цей час полк із 800 козаків діяв на території Кримського ханства.