Консона́нс (від — гармонія, співзвуччя) — звучання, яке сприймається як благозвучне, узгоджене поєднання звуків одночасно. В сучасній теорії музики до консонансів належать такі інтервали: прима, мала та велика терції, кварта, квінта, мала та велика сексти та октава.
З погляду акустики, консонансом є співзвуччя, співвідношення частот звукових коливань тонів якого є відношенням невеликих чисел, наприклад — квінта, або — велика терція (у натуральному строї, не в рівномірно-темперованому). Музичні звуки крім основного тону мають зазвичай гармонічні обертони. У консонансів деякі обертони звучать в унісон. Консонантність може бути кількісно визначена як доля спектральних компонентів, що збігаються, до загальної кількості спектральних компонентів, що діють на рецептор, тобто .
Коефіцієнт збігів має, зокрема, наступні значення для деяких інтервалів (як зниження консонантності): прима — 1,000в. секста — 0,267октава — 0,750в. терція — 0,224квінта — 0,416в. секунда — 0,118кварта — 0,292в. септима — 0,096 Протилежністю консонансу є дисонанс.
Примітки
Див. також Музичний інтервал Музичний звук Консонанс і дисонанс Вид консонансу