Льві́вська гові́рка, також льві́вський субдіалект, льві́вська ґва́ра () — міська говірка, урбаністичний лінгвофеномен, сформований у Львові внаслідок змішання південно-західних говорів української та польської мов, зі значними домішками німецької та єврейської лексик за часів австрійського й польського правлінь.
Була популярною в батярів. На думку деяких польських дослідників, «культурний» складник південнокреського діалекту польської мови на відміну від «плебейського» складника — «балаку».
Львівську ґвару інколи поділяють на три основи: українську, польську та єврейську — відповідно до переважання запозичень з певної мови.
Історія
Львівська ґвара виникла за часів Австро-Угорщини, проте найбільшого розквіту досягла в першій половині ХХ століття, коли Львів належав до Польської республіки. Вона популяризувалася на всю країну завдяки розвитку радіо й газет. У 1920-х—1930-х роках її використовували, зокрема Вітольд Шольгіна (, автор книг про Львів, сценарист Львівського польського радіо), Мар'ян Гемар (поетом, сатириком, піснярем), Адам Голянек (письменником-фантастом, публіцистом). Говіркою з 1933 до 1939 року виходила до загальнопольського етеру регулярна популярна програма львівського радіо «На веселій львівській хвилі» (), яку вели її автори — польські актори Генрик Фоґельфанґер (Тонько) та Казімєж Вайда (Щепцьо). Також вони написали пісню «Тільку ві Львові».
Після Другої світової війни, коли більшість населення міста винищено, депортована чи переселена, ґвара поступово виходила з ужитку у Львові, де сьогодні трапляється лише фрагментарно, витісняючись літературною українською мовоюЛьвів — місто легенд. Влад Якушев // Львівська газета. — 2007. — 15 жовт.. Зокрема репатріанти зі Львова використовували говірку в західних районах Польщі, куди їх масово переселялиOpowieść o przedmieściu , а також у текстах вихідців з Галичини, прикладом якого може служити «дрогобицька дилогія» Анджея Хцюка: «Атлантида» та «Місяцева земля» .
У 2000-х стали помітними заходи, спрямовані на збереження та відродження ґвари у Львові. Так, 2002 року вийшла збірка «Тильку ві Львові» Віктора Морозова та Батяр-Бенду «Галичина», до репертуару якого ввійшли переспівані говіркою пісні львівських батярів.
Дослідження Часопис «Ї» у № 36* за 2004 опублікував словник львівської говірки. Це був перший словник львівської ґвари, перекладений українською мовою.
2009 року колективом авторок була видана книжка «Лексикон львівський: поважно і на жарт», у якій опубліковані дослідження не тільки львівської ґвари, а й повсякденної мови львів'ян ХХ століття. Також подано словник. Книжка стала володаркою Гран-прі «Найкраща книга 16 Форуму видавців».
У «Видавництві Старого Лева» 2013 року видано «Ґвара. Автентична львівська абетка» з ілюстраціями Гриці Ерде.
Приклади Приклад тексту з використанням львівської ґвари на українській основі: Ярослав Рудницький. Міхалова зи Знисінє. — 1943 Приклади використання львівської ґвари в сучасних текстах:
Юрко і Славцьо. Усе про український футбол або як пан Стефцьо і пан Зеник пиво пили.. — 2010—2012
Примітки
Література
Ґвара. Автентична Львівська Абетка / [авт. ідеї Ю. Назарук ; авт. текстів А. Борковський ; авт. іл. Г. Ерде]. – [Івано-Франківськ] : Лілея-НВ, 2011. – 72 c. : іл. Горбач О. Арґо в Україні. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2006. Мовна М. Книга Олекси Горбача "Арґо в Україні” як джерело вивчення львівської говірки першої третини ХХ ст. / М. Мовна // Вісник Львівського університету. Сер. : Книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. – 2008. – Вип. 3. – С. 302-307.
Посилання
Львівська говірка з елементами залізничної лексики Анджей Хцюк. Сьліпі на матчі не ходіт (переклад Наталки Римської) Анджей Хцюк. Хаїмик (переклад Наталки Римської) Про львівський балак, який обожнюють приїжджі… Opowieść o przedmieściu Świat naukowo-artystyczny lwowskiej «knajpy» lat 30 Короткий словник львівської ґвари Словник львівської ґвари Щепко і Тонько співають хіт 1939 року «Тилько ві Львові» Юрко і Славцьо. Усе про український футбол або як пан Стефцьо і пан Зеник пиво пили