«Си́ня Воло́шка» — повість Бориса Антоненка-Давидовича, написана 1924 року.
«Синя Волошка» відтворює драматичний епізод з доби денікінської навали на Україну. Денікінська контррозвідка, що безоглядно нищила будь-які прояви українського національного життя, заарештувала студентів, учасників антиденікінського підпілля, а з ними важливі папери. Їхні колеги доручають зовсім юній дівчині (Синій Волошці), у яку закоханий ліричний герой, піти до ротмістра Воронова, чиєю слабкістю є жінки, віддатися йому і викрасти папери. Попри терзання ліричного героя, доручення виконане, але воно виявилося понад міру — Синя Волошка отруїлася«Синя Волошка». Б. Антоненко-Давидович — Харків-Київ, ДВУ.–1930.–200 с, 1927 — osvita.ua.
Повість написана в орнаментальній манері, що спричинилася до того, що Валеріян Підмогильний назвав твір «ефектною річчю». Згодом автор осуджував цю манеру письма як штучну.
Примітки
Література Кузьмин М. Р. Екзистенціальна парадигма прози Б. Антоненка-Давидовича: Прикарпатський вісник НТШ. Слово, 2019, (3(55), 470–479. https://doi.org/10.31471/2304-7402-2019-3(55)-470-479 М Нестелєєв. Автодеструктивне пограниччя у творах Бориса Антоненка-Давидовича. Вісник Львівського університету, 2014