Лицарське виховання — система виховання синів світських феодалів в середньовіччі, яка мала на меті виховання професійного воїна. В лицарському вихованні були закладені ідеї жертовності, слухняності і особистої свободи, а також елементи переваги над іншими станами.

Етапи виховання 1 етап — до 7-8 років у сім'ї; 2 етап — при дворі сеньйора — до 14 років — пажі; 3 етап — до 21 року — зброєносці. 4 етап — після 21 року — посвята.

Сімейне виховання лицаря Інститут лицарства був встановлений приблизно в 10 ст., звідти і можна брати початок виховання лицарів. Взагалі титул лицаря надавався військовим чинам, але термін використовується і для позначення знаті та землевласників. Виховання молодого лицаря починалося з самого народження, оскільки щоб отримати титул він мав народитися в знатному роді, але можливі винятки — так титул лицаря надавався за бойові заслуги. Виховання відбувалося з допомогою військових ігор та занять, які мали підготувати до майбутнього навчання. Вихованням на цьому етапі займається жінка.

Паж Семирічним хлопцям надавався титул пажа і вони віддавалися під опіку інших лордів, феодалів, лицарів, де виконували обов'язки пажа при дружині сюзерена. З цього віку з'являється режим тренувань до якого входило полювання (як звичайне, так і з допомогою собак, приручених хижих птахів) та академічне навчання з священиками. Поступово молоді лицарі починають допомагати старшим лицарям: носять їх зброю та обладунки, займаються їх чисткою, піклуються про коней і пакують багаж. Пажі супроводжують лицарів навіть в далекі походи. Старші пажі тренуються з найкращими майстрами меча, кавалеристами, списниками вивчаючи військове ремесло(рідко використовуючи справжню зброю, найчастіше дерев'яну).

Зброєносець Коли хлопцю виповнюється 15, він стає зброєносцем. Одразу ж відбувається релігійна церемонія, де зброєносець приносить клятву на мечі, висвяченому священиком, в якій клянеться служити своєму сюзерену та виконувати його накази. На цьому етапі зберігаються тренування та навчання, але основною метою є вдосконалення семи лицарським чеснот(саме вдосконалення, оскільки впродовж попередніх етапів хлопець засвоював їх):

верхової їзди, фехтування, володіння списом, плавання, соколиного полюванню, складання віршів на честь дами серця, гри в шахи

Посвячення в лицарі Див. також Посвячення в лицарі

Посвячення в лицарі відбувалося в повноліття, тобто 21 рік, але зброєносці теж могли бути посвячені, якщо проявили хоробрість та ефективність в бою. Посвячення найчастіше відбувалося у свята Різдва, Великодня, Вознесіння, П'ятидесятниці. Ніч лицаря перед церемонією найчастіше супроводжувалася його молитвою. Вдень під час церемонії лицар приносив клятву, та сюзерен мечем торкався його плечей. Хоч посвячувати в лицарі міг будь-який лицар, але найчастіше обряд виконували родичі або сюзерени.

Джерела М. В. Левківський, Історія педагогіки І. В. Зайченко, Історія педагогіки Т. Циглер, Історія педагогіки О. М. Джуринський, Історія педагогіки Ф. Кардіні, Витоки середньовічного лицарства