Соціальна смерть — процес і результат самоусунення та / або виключення соціального суб'єкта з життя соціуму.
Головними ознаками соціальної смерті є: втрата свободи, як необхідна умова для самореалізації; втрата соціальної ідентичності, яка веде до неможливості самовизначення; заперечення особистістю загальноприйнятих норм і цінностей; усвідомлена відмова від взаємодії у сфері суспільного життя.
Соціальна смерть проявляється на різних рівнях суспільного життя. На мікрорівні, у малих групах, коли відбувається розрив зв'язків між людьми, наприклад, витіснення з колективу, відхід з сім'ї і т. д. На мезорівні — відмова людини від участі у діяльності соціальних інститутів (державних, громадських, політичних) і його вихід з релігійних, професійних, демографічних та інших спільнот. На макрорівні — неучасть індивіда в суспільному житті (монастирі, місці ув'язнення). На мегарівні — коли соціальні зв'язки між суб'єктами практично відсутні. Це може бути бродяжництво, вимушена робінзонада, відлюдністьhttp://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Niz/2010_11/knyazeva-lyazgina.htm.
Див. також Вигнання Відлучення від церкви Остракізм Рабство Ув'язнення
Примітки
Література H. Кабаченко. Соціальне виключення // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.678 ISBN 978-966-611-818-2