«Основа» — науково-літературний щомісячний журнал. Перший український суспільно-політичний і літературно-мистецький журнал у Російській імперії.
Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона назвав журнал «найпомітнішим проявом українофільства» в XIX столітті на території Російської імперії«Основа, южно-русскій литературно-ученый вѣстникъ — ежемесячный журналъ, изд. съ января 1861 г. по сентябрь 1862 г. въ СПб. П. А. Кулишемъ; редакторомъ считался Вас. Мих. Бѣлозерскій. Въ области журналистики О. — наиболее крупное проявленіе такъ наз. украинофильства. Руководители О. проникнуты были стремленіемъ къ изученію малорусской старины и народности и поставили себе задачею защиту правъ малорусской народности и малорусской литературы на самостоятельное существованіе. Главными деятелями О. были Костомаровъ, Кулишъ и Шевченко. Последній умеръ въ началѣ предпріятія; по смерти его въ О. появилось много его произведеній, писанныхъ въ годы ссылки и по возвращеніи. Въ О. начали свою деятельность Чубинскій, В. Б. Антоновичъ, П. С. Ефименко. Въ О. появлялись и труды лицъ, не принадлежавшихъ къ ближайшему кружку редакціи, напр. Максимовича, Сухомлинова, Л. Лавровскаго, А. Котляревскаго, Сѣрова о музыке малорусскихъ народныхъ песенъ) и др. Черезъ О. прошелъ рядъ более или менее замечательныхъ беллетристическихъ произведеній на малорусскомъ яз. Она поддержала интересъ къ изученію малорусской этнографіи. См. А. Н. Пыпинъ, „Исторія русской этнографіи“ (1891,т. III, гл. YII).».— Энциклопедическій словарь. Томъ XXII. Опека — Оутсайдеръ. Издатели: Ф. А. Брокгаузъ (Лейпцигъ), И. А. Ефронъ (С.-Петербургъ).— С.-Петербургъ: Типо-Литографія И. А. Ефрона, 1897.— С. 293..
Загальна характеристика
Журнал виходив щомісячно від січня 1861 року до вересня 1862 року в Петербурзі. Частина матеріалів друкувалася російською мовою.
Видавці: Василь Білозерський (редактор), Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Олександр Кістяківський (секретар), М. Щербак та інші.
Видавництво журналу відбувалось за фінансування костромського поміщика Миколи Катеніна (дядька Надії Білозерської), а участь в його створенні також брала Ганна Барвінок (справжнє ім'я — Олександра Білозерська-Куліш) — сестра В. Білозерського та дружина П. КулішаОснова (січень 1861 — квітень 1862).
Розділ «Кобзар» у всіх двадцяти випусках 1861—1862 рр. «Основи» за редакцією Василя Білозерського вперше умістив 70 раніше не друкованих творів Тараса Шевченка (деякі скорочено, деякі з редакторським втручанням). Їх часом називають четвертим виданням «Кобзаря». В останньому випуску вперше було надруковано «малоросійську дію Назар Стодоля» (1862. № 10) з редакційними примітками й шістьма коментарями П. Куліша. Тексти друкувалися кулішівкою з наголосами у багатоскладових словах. Публікація здійснювалася за різними джерелами: автографами (зокрема, «Більшою книжкою» й «Малою книжкою», збіркою «Поезія Т. Шевченка. Том первий») і списками (наприклад, вірш «Чи ми ще зійдемося знову?», наведений за списком П. Куліша під назвою «Чи ви ще зійдетеся знову?».
У 22 книжках видання «Основа» друкувався словник, що містив 25 тисяч українських слів з їхнім поясненням російською мовоюВ. Б. Обьяснение неудобопонятных южнорусских слов, содержащихся в журнале «Основа» // Українська лексикографія XIII—XX ст.: Бібліографічний покажчик / Т. Ю. Кульчицька; НАН України, Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника. — Львів, 1999. — С. 20. — ISBN 5-7702-0973-9.
Мета діяльності «Край, вивченню якого буде присвячена „Основа“, населений переважно південно-російським народом» — наголошувала Програма журналу. Редакція відразу заявила, що «відкриває свій журнал для творів на обох родинних мовах» підкресливши, що «у наш час питання — чи можливо і чи слід писати українською, вирішене самою справою». Особливу увагу редакція «Основи» закликала звернути на "практичне значення народної мови у викладанні та проповідіДив. Основа. Объявление об издании и Программа. Приложение к№ 1 за 1861 г. — С. 1..
У центрі уваги публіцистів «Основи» було завдання формулювання особливої української ідентичності, з увагою до питання про самостійність української мови, а також до історії і проблеми національного характеру. Таким чином, центральною темою було питання української мови, особливо її використання під час викладанняАлексей Миллер. Украинский вопрос в Российской империи. К.: Laurus,2013. — С. 89 — 99.
М. Костомаров писав етнографу та славісту О. Котляревському: «Олександр Олександрович! Необхідно написати велику, вчену, філологічну роботу, де показати, що „южнорусское наречие“ є самобутньою мовою, а не неорганічною сумішшю російської мови з польською. Це необхідно, від цього залежить наша справа»Кілька записок М. І. Костомарова з 1859 0 1870 років // Україна. — 1929. — № 10 — 11. — С. 70..
Труднощі на етапі відкриття Повернення Т. Г. Шевченка дало новий потужний стимул українському життю в Петербурзі. Невипадково влітку 1858 р. починає діяти українська Громада, яка ставила за мету видавничу та освітянську діяльність. За її дорученням у жовтні 1858 р. П. Куліш звертається до міністерства освіти з проханням про дозвіл на видання журналу «Хата» (повна назва: «Хата: южно-русский журнал словесности, истории и сельского хозяйства»). Хоч журнал мав бути не політичний, міністерство звернулося до Третього відділення і на підставі його відзиву відмовило КулішевіІван Дзюба. Тарас Шевченко: життя та творчість. К., — Видавничий дім Києво-Могилянська академія. 2008. — С.498..
Відмова була зумовлена його участю у Кирило-Мефодіївському товаристві десятирічної давнини. Як зауважив сам П. Куліш: «міністр відмовив, і відмовив, саме мені, не виступаючи, власне, проти ідеї журналу»Див. Бернштейн. М. Д. Журнал «Основа» і український літературний проце кінця 50-60-х років ХІХ ст. — К., 1959. — С. 14 — 17.
Коли роком пізніше заявку на видавництво журналу надав інший колишній член Кирило-Мефодіївського товариства родич П. Куліша В. Білозерський, жандармерія також заперечувала, але вже менш енергійно. Через деякий час дозвіл було надано. Можливо, що допомогли заходи «просвященных людей из петербургских русских», про яких згадував П. Куліш у листі до С. Аксакова. Перше оголошення про найближчій друк «Основи» було надруковано в червні 1860 р., а перший номер вийшов у січні 1861 р.
Позиція журналу
«Основа» обстоювала право української нації на вільний і всебічний розвиток. У часописі друкувалися твори художньої літератури, праці з історії, бібліографії, документи, спогади, літературна критика і публіцистика, рецензії, подорожні нотатки тощо. «Основа», як перший український суспільно-політичний та науково-літературний журнал, мав великий вплив на культурно-літературний процес і сприяв зростанню національної свідомості та національно-визвольного руху в Україні.
Тут вперше опубліковано багато творів Тараса Шевченка (понад 70 поезій, у тому числі «Іван Гус», «Неофіти», п'єса «Назар Стодоля»), Леоніда Глібова, Степана Руданського, Пантелеймона Куліша, Олекси Стороженка, Якова Кухаренка, історичні праці Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша, Олександра Лазаревського, Тадея Рильського, Павла Житецького, Павла Якушкіна та інших.
Проблеми особистої української ідентичності найбільш повно були викладені в статтях М. Костомарова «Правда москвичам о Руси» та «Правда полякам о Руси», де він підкреслював окремішність українців у порівнянні з великоросами та з поляками, обмовляючись, що в політичному відношенні Малоросія чи Південна Русь (термін для України в російській історіографії) тісно пов'язана з Москвою, але за складом народного характеру ближче до ПольщіСовременник. — 1861. — № 1. Новые периодические издания // Основа. — 1861. С.71-72. Єдність Русі М. Костомаров інтерпретував як єдність однакових за статусом самостійних елементів, підкреслюючи значення федеративного початку, яке було в основі удільної Русі.
Публіцистика «Основи», особливо статті М. Костомарова та П. Куліша відіграли вельми важливу роль у подальшому розвитку подій. Вона мала потужний пропагандистський ефект, на який власне і була розрахована. Статтю М. Костомарова «Две русские народности» Д. Дорошенко називав «Євангелієм українського націоналізму»Див.Doroshenko Dmytro. A Surway of Ukranian Historiography. — N.Y., 1957 Specialissue vol. 4-6. — P. 139.
Красномовною є цитата невідомого українського автора, перлюстрована жандармами: "можна сказати з впевненістю, що більша частина молодого покоління захворіла українофільством; за що, звичайно ж, слід дякувати «Основі»ГАРФ. — Ф.109 (Секретный архив). — Оп. 1. — ЕД. хр. 1765. -Л.1. — 10б (Выписка из письма с неразборчивой подписью со ст. Репки Черниговской губ. к Ивану Васильевичу Дриге в Москву. 19 ноября 1861 г) .
Це викликало очікуваний, але не бажаний побічний ефект. Друкована у Петербурзі «Основа» вельми уважно читалася російською громадою, яке поступово, багато в чому завдячуючи «Основі», почало усвідомлювати справжні цілі українофільського руху.
Пантелеймон Куліш і «Основа»
Саме П. Куліш став найпалкішим пропагандистом доцільності домагатися дозволу видання українського часопису. 1857 р. П. Куліш просив на те грошей у Григорія Галагана, а згодом і у Василя ТарновськогоЮрій Земський. Польська, російська та українська еліти в змаганнях за Правобережну Україну середини ХІХ ст. Хмельницький.: 2011 с.230 — 234.
Куліш вів бібліографічний відділ, був головним критиком журналу, попри це писав публіцистичні статті. Один з видатних публіцистичних творів П. Куліша є «Листи з Хутора». 5 листів, що зображували філософію хуторянства.
Великою заслугою «Основи» (і особисто П. Куліша) було вдосконалення українського правопису, основні норми якого запанували в українській писемності (так звана «кулішівка»).
Причини закриття Існує кілька версій щодо закриття журналу. Згідно з однією із них, «Основа» була закрита через переслідування з боку влади. Зокрема, це було доведено впливовими українськими діаспорними істориками української літератури Іваном Огієнком, Юрієм Шевельовим, Дмитром Чижевським тощо. Прихильником цієї версії є Юрій Земський, який наголошує на тому, що в час закриття «Основи» значно підсилюється антиукраїнська істерія в суспільно-політичній сфері Російської імперії. У 1862 р. закриваються українські недільні школи, Павла Чубинського висилають у заслання на підставі лише «чуток» та «побоювань»; фактично, українофільство прирівняно до «польської сепаратиської інтриги». Економічні проблеми «Основи» прямо пов'язані із цим, оскільки передплачувати чи жертвувати на часопис стає складно в умовах, коли в поліцейських рапортах «Основу» звинувачували в збуренні непокою серед простолюду. Нападки на публікації «основ'ян» у проурядових виданнях формували імідж «антиурядовості», тож читати такі матеріали означало також наражатися на підозрілість з боку влади.