Костянти́н Петро́вич Степанко́в (справжнє прізвище — Волощук; 3 червня 1928, с. Печеськи, Хмельницька область, УРСР — 22 липня 2004, с. Жереб'ятин, Київська область, Україна) — радянський і український актор кіно та театру. Народний артист Української РСР (1974). Народний артист СРСР (1977). Лауреат премії імені Леоніда Бикова (1998) і державної премії України імені Олександра Довженка (2003).

Син православного священника, загиблого у таборах ГУЛАГ СРСР; брат воїна УПА. Чоловік української акторки Ади Роговцевої.

Біографія Народився у селі Печеськи Хмельницької області. Батько актора, Петро Петрович Волощук, був священником. Його арештували 1939 року й відтоді його ніхто не бачив. Можливо, батько постраждав за близьке знайомство з ад'ютантом Симона Петлюри Олександром Даценком. Прізвище Степанков утворене від дошлюбного прізвища матері Степанко.

Два брати Костянтина Петровича загинули. Молодший Георгій закатований голодом 1933-го року, а старший Ігор загинув під час Другої Світової війни в лавах УПА.

По війні мати Степанкова, Євгенія Василівна, боячись лишатися після відходу німців на батьківщині з двома дітьми, Костянтином та його молодшою сестрою Лідою, вирішила виїхати до Узбекистану. Проте Костянтин їхати відмовився.

По закінченню школи Степанков вступає до Уманського сільгоспінституту на плодово-овочевий факультет, склавши екстерном іспити за перші два курси. Як згадував сам Костянтин Петрович, весь час, роками, він змушений був недоїдати, тож «дуже хотів швидше стати плодоовочеводом, щоб поближче до їжі — до хліба, картоплі, буряку, меду.»

В інституті Степанков, як член комітету комсомолу, вів «культмасовий сектор», де в його обов'язки входило запрошення відомих людей, котрі перебували в Умані, на зустрічі зі студентами та викладачами. Під час однієї з таких зустрічей на талановитого юнака звернув увагу і запропонував вступити до театрального інституту Амвросій Бучма, на той час актор та режисер Київського театру ім. Івана Франка, професор Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Степанков зголосився на пропозицію Бучми і вступив до театрального інституту де й вчився на курсі Амвросія Максиміліановича на кіновідділі.

1953 — Закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.

Від 1955 року грав у театрі ім. Івана Франка.

Від 1968 — актор Київської кіностудії імені Довженка.

Від 1953 року, протягом 31 року, — педагог і керівник майстерні Київського інституту ім. І. Карпенка-Карого.

Від 1998 року — викладач кафедри телебачення в Київському університеті культури і мистецтв.

Помер 22 липня 2004 року у віці 76 років у селі Жереб'ятин Бориспільського району Київської області від раку підшлункової залози. Похований на місцевому кладовищі.

Фільмографія Рік Назва Роль Країна Примітки 1956 Павло Корчагін Акім 1962 Мовчать тільки статуї 1965 Перевірено — мін немає 1968 Розвідники Миклош 1968 На Київському напрямку Кирпонос Михайло Петрович, генерал-полковник, командувач Південно-Західним фронтом 1968 Камінний хрест 1968 Анничка Ґазда Кметь, пан, заможний гуцул 1969 Дума про Британку 1969 Важкий колос 1970 Білий птах з чорною ознакою Зозуля 1970 Комісари Федір Лукачьов УРСР 1970 Родина Коцюбинських 1971 Випадкова адреса Чіряєв, тренер 1971 Іду до тебе… 1971 Потяг у далекий серпень 1971 Захар Беркут Тугар Вовк 1972 Увімкніть північне сяйво 1972 Нічний мотоцикліст Резник Микола Семенович, слідчий 1973 Дід лівого крайнього 1973 Коли людина посміхнулась головний лікар 1973 Будні карного розшуку 1973 Дума про Ковпака 1973 Як гартувалася сталь (мінісеріал) матрос Жухрай 1974 Друге дихання 1974 Марина Опанас 1977 Весь світ в очах твоїх… 1977 Право на любов УРСР 1977 Ненависть 1977 Свідоцтво про бідність 1977 Повість про абхазького хлопця 1978 Блакитні блискавки 1978 Море 1978 Женці 1979 «Київські зустрічі» (новела «Зупинись, мите...») 1979 Забудьте слово «смерть» УРСР 1979 Скляне щастя 1979 Вавилон XX багач Бубела 1979 Я чекатиму... Олексій Воронов 1980 Платон мені друг 1980 Овід 1980 Дударики 1981 Під свист куль 1981 Високий перевал 1981Ярослав МудрийМстислав Володимирович, князь Чернігівський, брат Ярослава 1983 Климко 1983 «Провал операції „Велика Ведмедиця“» 1983 Легенда про княгиню Ольгу воєвода Свенельд 1984Наказано взяти живимкомендант сектору 1984 Що у Сенька було 1985 Спокуса Дон-Жуана 1985 Пароль знали двоє генерал Олександр Павлович Кутепов, голова Російського загальновійськового союзу 1985 Мама, рідна, любима... 1986 І в звуках пам'ять відгукнеться… 1986 Кармелюк 1989 Камінна душа Старий опришок УРСР 1989 Небилиці про Івана 1989 Етюди про Врубеля 1989 Гори димлять 1991 Чудо в краю забуття Іван Скиба УРСР 1991 Карпатське золото Священник 1991 Гріх (ТБ) УРСР 1991 Капітан Крокус капітан Крокус 1992 Чотири листи фанери батько Мазепи Україна 1992 Обітниця 1992 Вишневі ночі 1993 Гетьманські клейноди Влас Україна 1993 Пастка Україна 5 серій 1994 Притча 1995 Об'єкт Джей 1996 Острів любові 1996 Judenkreis, або Вічне колесо коваль 1998 Два місяці, три сонця 1999 Пристрасть економ 1999 Як коваль щастя шукав

Звання та нагороди Народний артист СРСР Народний артист Української РСР Лауреат Державної премії України ім. О.Довженка, 2003 Перший лауреат премії ім. Л. Бикова, 1998

Джерело інформації

Кіноколо-енциклопедія Кіноколо Газета «День» Сайт «Кіно театр» Газета «Дзеркало тижня»