А́да (у метриці — А́ддаhttps://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/6/6b/ДАСО_Р-7720-20-26_Книга_реєстрації_актів_про_народження_м._Глухів_%281937%29.pdf) Микола́ївна Ро́говцева ( 16 липня 1937, Глухів, Чернігівська область (нині Сумська область), Українська РСР, СРСР) — радянська і українська акторка театру і кіно. Народна артистка Української РСР (1967). Народна артистка СРСР (1978). Герой України (2007). Кавалер Ордена княгині Ольги II ступеня (2002), Ордена «За заслуги» I, III ступеня (1997, 2009). Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1981). Почесна громадянка Києва. Вдова українського актора Костянтина Степанкова (Волощука).
Серед нагород акторки — чотири театральні премії «Київська пектораль» за найкращу жіночу роль у виставах «Дама без камелій» (1991), «Обдурена» (1997), «Схоже на щастя» (2014), а також за видатний внесок у театральне мистецтво (2003). Лауреатка кінопремії «Золота дзиґа» за визначний внесок у вітчизняне кіномистецтво (2020). Ада Роговцева входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної УкраїниНайвідоміші жінки давньої та сучасної України. Диктувала всеукраїнський радіодиктант 2022 року.
Життєпис Народилася 16 липня 1937 року в місті Глухів, що тоді входив до складу Чернігівської області УРСР. Батько, Микола Іванович Роговцев, мав дві вищі освіти, закінчивши індустріальний та сільськогосподарський інститути, до війни працював в НКВС. Мати, Ганна Митрофанівна Зайковська, за фахом агроном.
З молодих років вона писала вірші та декламувала їх. Мріяла стати журналісткою і лише за порадою подруг все ж таки вирішила піти в театральний інститут.
Навчалася у школі № 10 у Полтаві, з 1954 по 1959 рік — у Київському театральному інституті імені Івана Карпенка-Карого. Відразу після закінчення Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого Ада Роговцева пішла в Національний академічний російський драматичний театр імені Лесі Українки в Києві. в 23 роки стала заслуженою артисткою УРСР, зігравши головні ролі в трьох спектаклях.
З 1958 року — артистка Київського національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, де пропрацювала понад 35 років.
Робота в кіно Першим досвідом в кіно для акторки стала картина «Кривавий світанок», де Ада зіграла другорядну роль. Наступні 15 років Аді Миколаївні будуть діставатися лише епізодичні героїні.
Двосерійна драма «Салют, Маріє!» зробила Аду Роговцеву зіркою Радянського Союзу. Глядачі назвали Аду Миколаївну кращою актрисою, а аудиторія фільму склала 17 млн осіб. Далі була одна з найяскравіших ролей актриси у багатосерійній драмі «Вічний поклик», героїня якої пережила приниження від батька та шлюб з нелюбом. Також особливе місце в серцях глядачів займає картина «Було у батька три сини», де Ада Роговцева грає матір сімейства, яке переживає не кращі часи.
Після звільнення з Київського національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки гастролює з концертними програмами та камерними театрами. У Київському академічному театрі драми і комедії на Лівому березі грала у виставах «Рожевий міст» та «Вася повинен зателефонувати», які поставила її донька Катерина Степанкова.
Професор Національного університету культури, викладає в Київському театральному інституті ім. І. К. Карпенка-Карого.
З 1967 року — член КПРС, більш ніж 20 років була членом партбюро, її обирали секретарем парткому театру та делегатом XXVII з'їзду КПРС.
Є членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).Указ Президента України від 23 грудня 2016 року № 575/2016 «Про склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка»
Особисте життя та родина Навчаючись в театральному інституті, Ада Рогоцева познайомилася з майбутнім чоловіком — викладачем Костянтином Степанковим.
Разом вони прожили 46 років, в 2004 році Степанков помер. Ада Роговцева присвятила коханому чоловікові книгу «Мій Костя».
У 2012 році від невиліковної форми раку помирає її син Костянтин. Після написання книги «Свідоцтво про життя» Ада Роговцева повернулася на екрани та велику сцену. Пережити важкий час їй допомогла донька Катерина та троє онуків.
Театральні роботи Ролі в театрі:
Фільмографія РікФ/с Назва Роль Країна Примітки 1956ф Кривавий світанок Гафійка Коли співають солов'ї Мар'яна Павло Корчагін Христина 1958 Прапори на баштах Оксана Литовченко 1959 Кінець Чирви-Козиря Оксана Коли починається юність Марина, сестра Івана 1960 Летючий корабель Лебідонька 1961 Лісова пісня Польова русалка 1970 Важкий колос Дар'я Салют, Маріє! Марія 1971 Лише три тижні Камінний господар Донна Анна 1972 Приборкання вогню Наталія Башкирцева 1973—1983с Вічний поклик Анна Кафтанова 1976 Хвилі Чорного моря Тетяна Іванівна 1978 Дівчинко, хочеш зніматися в кіно? Віра Федорівна, мама Інги Діти як діти Таня, мама Дмитра Море Віра Галузо Напередодні прем'єри Ксенія Павлівна 1979 Літні канікули Осіння історія Анна Георгіївна Зорина, завідувачка МІСЬКВНО Поема про крила Юлія Туполева 1980 Київські зустрічі Марія Сімейне коло Тетяна Михайлівна Сомова Розплата Ганна Корякіна ф Овід Джулія 1981 ф Було у батька три сини Мати 1983 Висока проба Ольга ф Останній доказ королів Естер Тавнсенд, секретар президента США 1986 Мама, рідна, любима... Доктор В одне єдине життя Ірина 1991 Сімнадцять лівих чобіт Тетяна Сергіївна, мати Альоші 1992 Чотири листи фанери Мати Богдана Мазепи Україна 1998 Два місяці, три сонця Мати Олексія 2002 Завтра буде завтра Марія Антонівна, директор дитбудинку 2003 Ніро Вульф і Арчі Гудвін 2004 Зимовий роман Ніна Вони танцювали одну зиму мати Андрія Росія ф 32 грудня Маргарита Миколаївна За два кілометри від Нового року Ада 2005 Полювання на Ізюбря Мати Ірини Кажан бабуся 2006 Квіти для снігової королеви Жанна Семенівна Утьосов. Пісня довжиною у життя Олена, дружина Утьосова, у зрілому віці Дев'ять життів Нестора Махна Євдокія Махно Україна, Росія Інфант Мій генерал Щастя за рецептом бабуся Євгенія Веніамінівна Росія 2007ф Чоловіча інтуїція Кирилова мати Оплачено смертю Аврора Морозова 2008с Єрмолови Антоніна Костянтинівна Єрмолова, мати Сергія, у старості Україна 60 серійф Тарас Бульба Тарасова дружина Україна, Росія ф Адмірал Ганна Тімірьова у старості Росія 2011 Вогні притону Любина мати Україна 2012с Особисте життя слідчого Савельєва Ангеліна Степанівна 32 серії Свідок Женя Євгенія Сакевич-Даллас озвучення 2014с Дворняжка Ляля Євгенія Черкасова 2015сЧервона королеваАвгуста Леонтьєвна 2016с Я кохаю свого чоловіка Поліна Штрауб 4 серії 2018с Обручка з рубіном Катерина Добровольська 95 серій2019ф 11 дітей з Моршина Директорка музеюф Вітер зі сходу камео2020фВідданаКняжнас Сага Богдана Козак (в старості)сПерші ластівки. ЗалежніНадія ІванівнафКазка старого мельникаМати Адама 2021ф Де гроші Ада Потоцька 2022с Мама. Продовження Ганна Миколаївна 1 серія
Твори Ада Роговцева. Мій Костя. — Київ: Альтерпрес, 2006. — 284 с. — ISBN 966-542-291-X.
російською мовою Ада Роговцева. Свидетельство о жизни. — Черновцы: Meridian Czernowitz, 2013. — 336 с., ил. — ISBN 978-9-6627-7114-5.
Громадянська позиція
В 2004 році активно підтримувала Помаранчеву революцію, виступала на площі з промовами під помаранчевим прапором. Президент України Віктор Ющенко нагородив її званням Герой України до її 70-річчя.
Після анексії Росією Криму та війни на сході України, назвала Росію державою-агресором. Під час російсько-української війни активно допомагала бійцям АТО, виступала з концертами перед воїнами АТО, організовувала збір коштів на шпиталь для українських військових і зібрала 52 тисячі на лікування поранених, за що у вересні 2015 в Росії проти неї було порушено кримінальну справуРоговцева розповіла, чому росіяни завели на неї кримінальну справу. Оголошена в Росії персоною нон ґратаАда Роговцева: не буду больше пересекать границу Украины и России. Після ув'язнення Росією Олега Сенцова записала відеозвернення із закликом до усіх допомогти його звільненню.
2016 року взяла участь у зйомці для благодійного календаря «Щирі. Спадщина», присвяченого українському народному костюму та його популяризації. Усі кошти від реалізації календаря було направлено на допомогу українським музеям, зокрема Музею народної творчості Михайла Струтинського та Новоайдарському краєзнавчому музею.
Підтримала Порошенка на виборах Президента 31 березня 2019 р.«Солідарність»(інформбюлетень), лютий 2019, ст.6 правий кут зверху
3 квітня 2022 року Ада Роговцева заявила, що росіянам ніхто не пробачить звірства, скоєні окупантами у Київській області та інших регіонах України. Народна артистка України пояснила, чому треба зневажати російський народ. 84-річна зірка кіно зазначила, що Росія лишає по собі смерть і забирає награбоване майно замордованих українців. «Могутня» армія РФ викликає виключно ненависть і огиду«Це навіть не звірі, а виродки»: Ада Роговцева пояснила, чому можна і треба ненавидіти росіян. news.obozrevatel.com. Процитовано 4 квітня 2022.Роговцева: Хочеться вірити, що російський народ прокинеться, бо зараз він в літургічному сні. www.youtube.com. Процитовано 3 квітня 2022..
Нагороди і номінації
РікКатегоріяРоботаРезультат 2020Премія за внесок у розвиток українського кінематографаН/Д 1993Найкраще виконання жіночої роліДама без камелій 1998Обдурена 2003Визначний внесок у театральне мистецтвоН/Д 2015Найкраще виконання жіночої роліСхоже на щастя 2018«Золотий дюк» за внесок у кіномистецтвоН/Д 2019Спеціальна премія ім. М. Вороніна «За високий стиль життя»Н/Д 2004Зірка українського мистецтваН/Д 2007Спеціальний приз «За вірність професії»Н/Д 1971Приз за найкращу жіночу рольСалют, Маріє! 1971Найкраща акторка рокуСалют, Маріє! 1996Видатна акторська сім'яН/Д 2006Знакова постатьН/Д
Примітки
Джерела та література Костюк Х. Ф. Роговцева Ада Миколаївна //
Рудаков М. І. Героїні Ади Роговцевої // Ленінська правда. — Суми. —1984. — 29 квітня. — С. 2. Сумське земляцтво в м. Києві. Вип.1 / Упорядк. В. Г. Морданя. — Київ: Довіра, 2005. — С. 94. — 318 с. — ISBN 966-507-172-6.
Посилання
Ірина Гордійчук Ада Роговцева: «Я досягла віку мудрості» // День. — № 108. — 2007. — 6 липня.
Ада Миколаївна відзначає ювілей