Євге́н Степа́нович О́тін (, Дніпропетровськ — , Донецьк) — український мовознавець, доктор філологічних наук 1975, професор (1977). Заслужений діяч науки і техніки України (1992).
Біографія 1954 року закінчив Дніпропетровський державний університет.
З 1962 року працював у Донецькому університеті: викладач, з 1976 року — завідувач кафедри загального мовознавства та історії мови, з 1986 року — декан філологічного факультету.
Наукова діяльність Відповідальний редактор щорічника «Восточноукраинский лингвистический сборник» Донецького національного університету (з 1994) і «Вісника Донецького національного університету. Серія Б. Гуманітарні науки» (з 1997).
Досліджував проблеми загальної, української, російської, тюркської і грецької ономастики, етимології, історії російської мови.
Праці: «Гідроніми Східної України» (1977); «Словник гідронімів України» (1979, у співавт.); «Частотный словарь „Жития“ Аввакума» (по автографу из «Пустозерского сборника» И. Н. Заволоко, 1985); «Избранные труды по языкознанию» (1999); «Топонимия Приазовских греков: Историко-этимологический словарь географических названий» (2002); «Словарь контативных собственных названий» (2004).
Автор розділів у монографіях: «Проблемы сопоставительной стилистики восточнославянских языков» (1981); «Міжетнічні зв'язки в українській антропонімії XVII ст.» (1989); «Воспитание словом» (1989); «Ономастика України першого тисячоліття нашої ери» (1992); «Русская ономастика и ономастика России. Словарь» (1994); матеріали до історико-етимологічного словника жаргонної лексики російської та української мов.
Примітки
Література
В. О. Горпинич Отін Євген Степанович // Евгений Степанович Отин (К 70-летию со дня рождения) // Русский язык в школе. — 2002. — № 2. ''Карпенко Ю. О. Євген Степанович Отін: спроба наук, лірики. // В пространстве филологии. — Д., 2002.