Млинці, заст. ляпуни́Ляпуни (млинці) // З. Клиновецька. Страви й напитки на Україні. Видання репринтне. З видання: Київ — Львів. 1913 р.р. — Київ: Час, 1991. — С. 61. — 218 с. — ISBN 5-88520-094-7. — страва з прісного яєчного рідкого тіста на гарячій сковороді, змащеній жиром. Млинці подають з різними закусками або начиненими. В українські кухні млинці можуть готуватися з пшеничного, кукурудзяного чи гречаного (гречаники) борошна або пшона чи манки.
Назва Слово «млинець» () пов'язане з *melti («молоти») і означає «корж з меленого борошна».
Налисники
Нали́сники — це тонкі млинці з начинкою, найчастіше з кисломолочним сиром.Ольга Франко. Практична кухня — Львів — Каменяр — 1993 р.— С.181
Млинці для налисників виготовляють з прісного яєчного рідкого тіста на гарячій пательні, змащеній жиром. Налисники начиняють домашнім сиром, варенням, грибами, м'ясом, ягодами, родзинками, відвареними крупами, риб'ячою ікрою тощо. Подають зі сметаною чи закусками.
Це традиційна страва української кухні. У польській кухні млинці з начинкою називаються налєшніки ().
У кухнях інших народів Африка
Африканський ріг
Млинці на Африканському Рогу (Джибуті, Еритрея, Ефіопія та Сомалі) знані як инджера (injera)(іноді транслітерується як енджера, будена (оромо) або канджееро (сомалі)). Инджера — це плаский корж на дріжджах з унікальною, злегка губчастою текстурою. Традиційно його виготовляють з борошна теф і є національною стравою в Ефіопії та Еритреї. Канджєро, також знаний як лахух або лахох, схожий вид плаского коржа, який їдять у Сомалі та Ємені.
В Еритреї та Ефіопії інджеру зазвичай подають з одним або кількома тушкованими стравами, відомими як ват, або з салатами (особливо, наприклад, під час ефіопського православного посту) або з іншою інджерою (інджера фірфір). Правою рукою відривають маленькі шматочки від інджери, щоб підбирати й їсти рагу чи салати. Інджера під цими тушкованими стравами вбирає соки та смаки, а після споживання рагу та салатів також споживається. Таким чином, інджера використовується одночасно як їжа, приладдя і тарілка. Коли «скатертина», утворена інджерою, закінчена, трапеза завершена.
Лахох — це хліб у формі млинця, який походить із Сомалі, Джибуті та Ємену.Abdullahi, Mohamed Diriye (2001), Culture and Customs of Somalia, Greenwood Press, p. 113.Hassan, Elham, Little Business Women Small enterprises supporting Yemen's poorest families, News Varieties, 16 October 2004. Його часто їдять разом з медом, топленим маслом і чаєм . Під час обіду лахох іноді вживають з каррі, супом або тушениною.
Кенія У Кенії млинці їдять на сніданок як альтернативу хлібу. Їх подають окремо, цукор додають у тісто, щоб підсолодити їх. Кенійські млинці схожі на англійські млинці та французькі крепи.
Південна Африка Млинець у Південній Африці — це тонкий млинець креп. На африкаанс він знаний як панекоек (множина панекоеке) і традиційно його готують на газових плитах і їдять у сирі та холодні дні. Панекоеке зазвичай подають із цукром зі смаком кориці (а іноді й лимонним соком), якому дають розчинитися й розм'якшити їх, або, якщо потрібно зберегти їх хрустку текстуру, їдять одразу. Вони є основним продуктом на святі голландської реформатської церкви.Boer op ons werf at landbou.com (via archive.org).
Плааткоекіс (дослівно «тарілкове печиво») — це млинці «срібний долар» в американському стилі.
Уганда В Уганді млинці готують з бананами (один з основних харчових продуктів країни) і зазвичай подають як сніданок або перекус.
Східна Азія
Китай Китайські млинці можуть бути як солоними, так і солодкими, і зазвичай готуються з густого тіста, радше ніж з рідкого тіста. Тісто переважно складається з води, борошна та рослинної олії.
Страву можна подавати як гарнір, часто разом з качкою, або як закуску, додавши зелену цибулю разом із гострим і кислим соусом.
Японія
В Японії окономіякі готують з борошна, яєць, капусти та різноманітних інгредієнтів. Оякі — це млинці, які часто фаршировані анко, баклажанами. Дораякі — це різновид сендвіча з млинців у західному стилі та анко. Солодкі крепи також дуже популярні.
Японці також створили млинці, приготовані у стилі суфле, які вищі й більш пухкі, ніж американські панкейки, які слугували натхненням, і присутні у Сінгапурі, Торонто, Австралії та Об'єднаному Королівстві.
Корея У Кореї млинці включають солоний бучімгае (корейські млинці) і джеон (начинка у рідкому тісті або яйці і смажені у олії), біндае-теок (млинці з бобів маш), а також солодкий хоттеок (солодкий млинець з начинкою). Їх можна подавати в будь-який час дня як гарнір або просто як закуску. Варіанти страв використовують кляр для приготування овочів, м'яса або риби у фритюрі.
Південна Азія
Індія В Індії багато стилів млинців. Варіації залежать від смаку основного використовуваного інгредієнта. Всі вони виготовлені без використання розпушувача.
Млинці, приготовані в північно-індійському стилі, знані як чила. Солодка чила готується з використанням цукру або джагері з кляром на основі пшеничного борошна. Північноіндійські солоні млинці готуються з тіста, приготованого з сочевичного борошна або зеленої сочевичної пасти (муунг даал), а іноді прикрашаються паніром, сиром.
Доса, аппам, нір доса і уттапам — це млинці, приготовані в південно-індійському стилі. Їх готують шляхом ферментації рисового тіста і бобів урад (чорна сочевиця), змішаних з водою. Мита пуда — солодкі млинці, які часто їдять з солоними огірками та чатні — є поширеною їжею для сніданку в Пенджабі . Більшість піта в Ассамі — це види млинців, які подають у таких випадках, як свята Біху. Бенгальський напівсолодкий млинець паті-шапта фарширується тертим кокосом або згущеним молоком.
У Західній Індії популярний мультізерновий таліпіз. У Гоа традиційний креп, знаний як алебеле або алле белле, їдять під час чаювання. Зазвичай він наповнений джаггері і кокосом.
У Східній Індії малпуас іноді готують у вигляді млинців.
У деяких регіонах Середньої Індії тонкі зелені Чилас виготовляють з пасти з листя імбиру або часнику та тіста з рисового борошна . Інші інгредієнти включають сіль, насіння куміну, зелений чилі, олію, листя каррі та листя коріандру.
Непал У Непалі народність Невар вживає несолодкий рисовий млинець під назвою чатаамарі, який готують з м'ясом або яйцями. Ця страва також знана як Піца Неварі, оскільки її подають і їдять так само, як американську піцу.
Крім того, що готується з м'ясом чи яйцями, страву можна подавати окремо.
Пакистан У пакистанській кухні рішікі — це млинці, трохи товщі, ніж крепи, які готують з цільнозернового борошна, води та яєць і зазвичай подають з медом. Їх широко вживають на крайній півночі і є основним продуктом кухні Читралі.
Південно-Східна Азія Бананові млинці є пунктом меню в кафе, орієнтованих на туристів у Південно-Східній Азії. Це дало початок терміну Banana Pancake Trail або Banana Pancake Circuit, що вказує на зростаючі маршрути, якими подорожують туристи через Малайзію, Таїланд, Камбоджу та В'єтнам.
Індонезія
Млинці в Індонезії називають панекук. Індонезійський млинець серабі готується з рисового борошна та кокосового молока. Страву часто подають із кінкою, густим коричневим кокосовим цукровим сиропом. Інші топінги можуть бути цукор, мелений арахіс, нарізані банани, джекфрут та інші фрукти, а також шоколад. Інші варіації включають сир чеддер, солонину, подрібнену курку та ковбасу.
Інші види млинців в Індонезії: бурго, дадар гулунг, куе апе, куе апем, куе кубіт, куе кукур, куе теранг булан, лаклак, муртабак, панненкоек, поффертье, роті канай, та роті яла.
Малайзія та Сінгапур
Традиційні малайські млинці в Малайзії та Сінгапурі називаються Пек Нга або Лемренг Келапа. Готуются дуже схоже на панкейк в американському чи канадському стилі, хоча і без розпушувача, це несолодкий млинець, який зазвичай подають під час сніданку з рибним каррі, кокосовим липким рисом, сушеною рибою, рендангом або самбалом.
М'янма (Бірма) Традиційний бірманський млинець називається бейн монт і є традиційною бірманською закускою або монт. Млинець випікається в клярі з рисового борошна, зануреному в джагері, кокосовій стружці та прикрашеному кунжутом, арахісом і маком.
Філіппіни
На Філіппінах традиційні десертні млинці включають салукара, рисовий млинець з клейкого рису, яєць і кокосового молока. Тісто кладуть у глиняний горщик або сковороду, вистелену банановим листям або змащену олією (традиційно салом), і випікають на розпеченому вугіллі. Салукара — це підтип бібінгка (філіппінські запечені рисові коржі). Панялам, схожий рисовий млинець з Мінданао, смажать у фритюрі, а не запікають.
Традиційні смачні млинці на Філіппінах включають пудпод (млинці з копченою рибою) і окой (млинець з креветок, гарбуза або солодкої картоплі).
Панкейки в американському стилі також є поширеною пропозицією в закладах швидкого харчування на Філіппінах, як правило, на сніданок, а також у спеціалізованих ресторанах, таких як IHOP і місцевий бренд ресторанів Pancake House. Недорогий місцевий аналог, який називається гарячими пиріжками (hotcakes), окрім того, що зазвичай готується на сніданок, також готується як перекус, у вуличних кіосках продають невеликі гарячі пиріжки, доповнені маргарином, цукром або згущеним молоком та ароматизованими сиропами.
В'єтнам
У в'єтнамській кухні є різноманітні страви, які називаються панкейк (бан сео, бан кнот, які іноді називають в'єтнамськими панкейками), а також подібні страви, такі як бан цан і бан кхоай в центральному В'єтнамі.
Європа
Австрія, Чехія, Румунія, Словаччина та Балкани
В Австрії, Чехії та Словаччині млинці називають відповідно palatschinke, palačinka та palacinka (множина: palatschinken, palačinky та palacinky). Кайзершмарн () — це австрійський млинець із родзинками, мигдалем, яблучним джемом або невеликими шматочками яблук, розрізаних на шматочки та посипаними цукровою пудрою. У Румунії вони називаються clătită (множина: clătite). У Хорватії, Сербії їх називають palačinka (множина: palačinke). У цих мовах це слово походить від латинського placenta, що означає «пиріг». Ці млинці тонкі з начинкою з абрикосового, сливового, брусничного, яблучного чи полуничного джему, шоколадного соусу або фундукової пасти. Начинки з кремом подібним до нутелли улюблені серед молоді. Традиційний варіант включає начинку млинців сиром, полив їх йогуртом, а потім випікання в духовці.
Східна Європа
Східно-слов'янські кухні мають давні традиції приготування страв, подібних до панкейків, і включають різноманітні види млинців. У Білорусі, Росії та Україні млинці можуть бути сніданком, закусками, основними стравами чи десертами.
Оладки — тонкі млинці, дещо товщі за крепи, виготовлені з пшеничного або гречаного борошна, масла, яєць і молока з доданими в тісто дріжджами. Приготування оладок та млинців сягає язичницьких традицій і свят, які знайшли своє відображення в сьогоднішній «масниці», що відзначається взимку перед Великим постом. У дохристиянські часи оладки та млинці символічно вважалися ранніми слов'янськими народами символом сонця, завдяки їх круглій формі.
Млинці (у вужчому значенні) — це тонкі млинці як креп, виготовлені без дріжджів. Начинені млинці також називають налисниками. Начинку, як джем, фрукти, кварк або сир, картоплю, варений фарш або курку, і навіть нарізані гриби, паростки квасолі, капусту та цибулю, складують або загортають у попередньо обсмажений млинець, а потім млинець злегка повторно обсмажують, пасерують або запікають.
Традиційно євреї-ашкеназі, котрі до 1945 року жили на території сучасної Польщі, частинах Чехії, Угорщини та інших частинах колишньої смуги осілості, також готували млинці, з основною відмінністю: завжди використовували кошерну сирну начинку, що виготовлену без сичужного ферменту. Більшість рецептів солодкі і часто подаються з ягодами або сметаною. Ці страви, схожі на креп, часто подають під час Шавуоту, і сьогодні рецепт все ще зберігся в таких місцях, як Ізраїль та Нью-Йорк. Латкес, деруни з дрібно нарізаної або тертої картоплі, також можна їсти в рамках святкування Хануки.