Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ, ICRC, , ) — це незалежна, нейтральна гуманітарна організація, заснована Анрі Дюнаном в 1863 році в Женеві, Швейцарія.

Комітет має унікальні повноваження, надані міжнародною спільнотою відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевських конвенцій. Його основна місія — захист життя і гідності жертв збройних конфліктів та надання їм допомоги, як у міжнародних, так і у внутрішніх конфліктах.

МКЧХ є складовою частиною Міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, до якого також входять Міжнародна Федерація товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та 186 національних товариств. Комітет є найстарішою гуманітарною організацією в межах Руху.

МКЧХ тричі отримував Нобелівську премію миру: у 1917 році — за зусилля щодо покращення становища військовополонених під час Першої світової війни; у 1944 році — за гуманітарну роботу в роки Другої світової війни, яка повернула людству віру в солідарність та примирення; у 1963 році — з нагоди сторіччя комітету, як визнання його неперервного гуманітарного внеску.

Історія МКЧХ був заснований з ініціативи швейцарського громадського діяча Анрі Дюнана, який 24 червня 1859 став свідком битви під Сольферіно та був уражений видовищем людських страждань. Під час битви були випадки розстрілу полонених чи добивання поранених багнетами. Багато поранених солдатів померли впродовж наступних днів після битви через брак води, медикаментів та медичної допомоги.

Після повернення до Швейцарії Дюнан описав свої враження у книзі «Спогад про Сольферіно» (Un souvenir de Solférino, 1862). У ній він закликав до створення добровільних організацій, які б надавали медичну допомогу пораненим незалежно від їхньої приналежності, а також до ухвалення міжнародних угод, що гарантували б нейтралітет і захист поранених, медичного персоналу та польових шпиталів під час воєн.

У 1863 році в Женеві був створений комітет з 5 осіб для реалізації ідей Дюнана. Цей комітет згодом отримав назву «Міжнародний комітет Червоного Хреста». Відтоді Комітет став основним ініціатором розвитку міжнародного гуманітарного права та засновником Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Прапором організації став червоний хрест на білому тлі — інверсія кольорів швейцарського прапора, що символізує нейтралітет і гуманність. Згодом до хреста були додані інші емблеми: Червоний Півмісяць та Червоний Кристал.

МКЧХ став провідною силою у створенні та впровадженні Женевських конвенцій 1949 р. про захист жертв збройних конфліктів та Додаткових протоколів до них.

Правова основа діяльності Правовий статус комітету Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) є єдиною організацією, яка має офіційний мандат стежити за дотриманням міжнародного гуманітарного права (МГП). Його юридична основа визначена чотирма Женевськими конвенціями 1949 року, додатковими протоколами до них, а також статутом самого комітету. Крім того, МКЧХ виконує гуманітарні завдання, не передбачені безпосередньо міжнародним правом, зокрема відвідування політичних в'язнів поза межами зон збройного конфлікту та надання допомоги під час стихійних лих.

Відповідно до Севільської угоди (документ, що визначає, яка з організацій Руху координує дії в конкретних обставинах), МКЧХ виступає провідним органом Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця у ситуаціях збройного конфлікту. Водночас інші організації Руху відіграють провідну роль у випадках природних або техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій невійськового характеру.

Міжнародне гуманітарне право Діяльність МКЧХ базується на нормах міжнародного гуманітарного права (МГП), зокрема чотирьох Женевських конвенціях 1949 року, двох Додаткових протоколах 1977 року та Додатковому протоколі III 2005 року. Також юридичну основу діяльності комітету становлять Статут Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та резолюції Міжнародних конференцій цього Руху .

МГП — це сукупність норм, які регулюють ведення збройних конфліктів та спрямовані на обмеження їхніх наслідків. Воно покликане захищати осіб, які не беруть або припинили брати участь у бойових діях, а також встановлювати обмеження щодо засобів і методів ведення війни. Основу МГП становлять Женевські конвенції, першу з яких було ухвалено у 1864 році за участю 16 держав.

Женевські конвенції та додаткові протоколи Перша Женевська конвенція стосується захисту поранених і хворих військовослужбовців під час збройних конфліктів на суші. Друга Женевська конвенція регулює захист поранених, хворих та осіб, що зазнали корабельної аварії, під час збройних конфліктів на морі. Третя Женевська конвенція визначає правила поводження з військовополоненими. Четверта Женевська конвенція стосується захисту цивільного населення під час збройних конфліктів. Додаткові протоколи: Додатковий протокол I (1977 р.) — передбачає захист жертв міжнародних збройних конфліктів. Додатковий протокол II (1977 р.) — регламентує захист осіб, постраждалих під час неміжнародних (внутрішніх) збройних конфліктів. Додатковий протокол III (2005 р.) — вводить емблему Червоного Кристала як нейтральний символ, нарівні з Червоним Хрестом і Червоним Півмісяцем.

Спеціальні привілеї та імунітет МКЧХ є приватною організацією, зареєстрованою у Швейцарії, яка протягом багатьох років користується низкою спеціальних привілеїв та імунітетів на території цієї країни. Правову основу такого статусу було закладено 19 березня 1993 року шляхом укладення офіційної угоди між урядом Швейцарії та МКЧХ.

Згідно з положеннями цієї угоди, вся власність комітету на території Швейцарії, включаючи будівлю штаб-квартири та архіви, перебуває під повним правовим захистом. Організація звільняється від усіх податків та зборів, має право на захищений і безмитний обіг товарів, послуг і фінансових коштів, а також користується привілейованими каналами зв'язку, подібними до тих, що надаються дипломатичним представництвам. Крім того, угода передбачає спрощений режим в'їзду та виїзду для співробітників МКЧХ.

Попри поширену помилкову думку, МКЧХ не є ані суверенною організацією, ані класичною міжурядовою чи неурядовою міжнародною інституцією. Починаючи з 1990-х років, до складу комітету входять представники різних країн світу. Вони працюють як у штаб-квартирі в Женеві, так і у польових місіях по всьому світу. Станом на 2007 рік майже половина співробітників МКЧХ не мали швейцарського громадянства.

Комітет також користується спеціальним статусом у багатьох інших державах. Цей статус визначається національним законодавством, двосторонніми угодами з урядами відповідних країн, а також нормами міжнародного права. Одним із таких правових преференцій є заборона залучення делегатів МКЧХ як свідків у міжнародних кримінальних трибуналах.

Місія, принципи та повноваження

Місія та повноваження Згідно з офіційним визначенням, МКЧХ є неупередженою, нейтральною та незалежною гуманітарною організацією, місія якої полягає у захисті життя і гідності жертв збройних конфліктів та внутрішнього насильства, а також у наданні їм допомоги. Крім того, комітет координує міжнародні зусилля щодо розвитку та зміцнення норм міжнародного гуманітарного права (МГП) і просування універсальних гуманітарних принципів.

Відповідно до положень Женевських конвенцій та статуту комітету, до його основних завдань належать: моніторинг дотримання положень Женевських конвенцій усіма сторонами збройного конфлікту; організація медичної допомоги та догляду за пораненими на полі бою; контроль за умовами утримання військовополонених і ведення конфіденційного діалогу з відповідними органами з метою їхнього покращення; сприяння у пошуку зниклих безвісти; забезпечення захисту цивільного населення; виконання ролі нейтрального посередника між сторонами конфлікту.

Сім основних принципів Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця керується сімома основними принципами, що визначають його діяльність у всьому світі: Гуманність. Рух прагне запобігати людським стражданням, захищати життя і здоров’я людей та забезпечувати повагу до людської гідності. Неупередженість. Допомога надається незалежно від національності, раси, релігії, соціального походження чи політичних переконань. Першочергову допомогу отримують ті, хто перебуває в найгіршому становищі. Нейтральність. Рух не стає на бік жодної зі сторін у збройних конфліктах і не втручається в політичні, расові, релігійні чи ідеологічні суперечки. Незалежність. Хоча національні товариства можуть співпрацювати з державними органами у гуманітарній сфері, вони зберігають автономію, що дозволяє діяти відповідно до принципів Руху. Добровільність. Рух є добровільною гуманітарною ініціативою, а не діяльністю, що керується прагненням до вигоди. Єдність. У кожній країні може існувати лише одне національне товариство Червоного Хреста або Червоного Півмісяця, яке має бути відкритим для всіх та здійснювати гуманітарну діяльність на всій території країни. Універсальність. Рух має глобальний характер. Усі національні товариства мають рівні права та зобов'язані допомагати одне одному.

Емблема

Згідно з положеннями Женевських конвенцій, емблеми Червоного Хреста, Червоного Півмісяця та Червоного Кристала слугують для позначення та захисту медичних служб збройних сил і гуманітарних організацій, які надають допомогу цивільному населенню під час збройних конфліктів. Ці символи наносяться на транспортні засоби, будівлі та інші об'єкти медичного чи гуманітарного призначення.

Емблема Міжнародного комітету Червоного Хреста — це червоний грецький хрест на білому тлі (є зворотнім відображенням прапора Швейцарії), оточений колом з написом (назва комітету, розташування штаб-квартири в Женеві). Емблема МКЧХ (, ) є офіційним символом і використовується для позначення нейтрального та захищеного статусу організації відповідно до положень Женевських конвенцій.

Структура організації Штаб-квартира та представництва Штаб-квартира МКЧХ розташована в м. Женева (Швейцарія). Організація має представництва приблизно в 80 країнах світу. Загальна чисельність персоналу перевищує 16 000 осіб.

Керівні органи Структура управління МКЧХ включає три основні органи: Асамблею — вищий керівний орган; Раду Асамблеї — допоміжний орган, якому делегуються окремі повноваження Асамблеї; Директорат — виконавчий орган. Президент МКЧХ очолює як Асамблею, так і Раду Асамблеї.

Асамблея Асамблея, також знана як Комітет, є головним органом стратегічного управління МКЧХ. Вона відповідальна за формулювання місії, цілей, принципів діяльності, а також нагляд за фінансами. До її складу входять 25 членів, яких обирають строком на чотири роки без обмеження кількості переобрань.

Історично членство в Асамблеї було обмежене за статевою, релігійною та географічною ознаками — всі її члени були білими протестантами-чоловіками з кантону Женева. Першою жінкою в Асамблеї стала Рене-Марґеріт Креймер у 1918 році. З того часу зросла як гендерна, так і культурна різноманітність складу.

Попри міжнародний характер Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Асамблея зберігає переважно швейцарський складForsythe, The Humanitarians, 208.. Це забезпечує нейтральність МКЧХ, що дозволяє організації зберігати довіру від усіх сторін збройних конфліктів.

Рада асамблеї Рада Асамблеї складається з п'яти членів, яких обирає Асамблея зі свого складу. Зазвичай це Президент, два віце-президенти та два додаткові члени. Рада є активним робочим ядром управління, яка збирається не менше десяти разів на рік. Вона має повноваження ухвалювати рішення від імені Асамблеї у визначених питаннях, а також відповідає за організацію її засідань і підтримку зв'язку з Директоратом.

Директорат Директорат відповідає за щоденне управління МКЧХ та реалізацію стратегічних рішень, ухвалених Асамблеєю. Він складається з Генерального директора та п'яти директорів, що очолюють такі напрямки: Операції Людські ресурси Фінансові ресурси та логістика Зв’язки з громадськістю та інформаційна політика Міжнародне право та співробітництво в межах Руху