Віктор Іванович Кофа́нов (6 березня 1941, Маріуполь — 8 червня 2021, Маріуполь) — український художник; член Спілки художників України з 1992 року (Маріупольська організаціяКофанов Віктор Іванович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 360.). Заслужений художник України з 2016 року.
Життєпис Народився 6 березня 1941 року в місті Маріуполі (нині Донецька область, Україна). Середню освіту здобув у маріупольській середній школі № 41. Початкову художню освіту здобув в гуртку образотворчого мистецтва при Палаці культури імені Карла Маркса у Іллічівському районі міста. Його першим вчителем був місцевий художник і викладач Микола Ктиторов.
Трудову діяльність розпочав слюсарем на Ждановському заводі важкого машинобудування імені 50-річчя Великої жовтневої соціалістичної революції. Проходив строкову службу в лавах Радянської армії, з якої демобілізувався у 1963 році. Після звільнення в запас вступив до Рязанського художнього училища, невдовзі перевівся до Саратовського художнього училища, де навчався протягом 1964—1968 років і яке закінчив з відзнакою. Серед його викладачів були Михайло Просянкін, Валентин Успенський. Після захисту диплому відправився в Ленінградську академію мистецтв. Але там іспит з живопису склав на «три», тому повернувся до Маріуполя.
У Маріуполі працював у Бюро наочної агітації Маріупольського заводу «Важмаш»; з 1972 року — у Маріупольській філії Донецького художньо-виробничого комбінату; з 1990-х років — на творчій роботі.
Мешкав у Маріуполі в будинку на вулиці Лавицького, № 9, квартира № 13. Помер у Маріуполі 8 червня 2021 року.
Творчість На початковому етапі більше працював у галузях станкової графіки (серед його графічних технік: офорт чорно-білий, кольоровий офорт, акварель, малюнок, ліногравюра, гравюра на картоні) та книжкової графіки (створив низку ілюстрацій до літературних творів; активно працював у цій галузі до середини 1980-х років)Кофанов В. И. / Интернет-галерея Chendr's ART. . Останні роки працював переважно у галузі станкового живопису (створював пейзажі, натюрморти). Здійснив декілька творчих подорожей: побував у Прибалтиці, Узбекистані, на острові Хортиці, на півночі європейської Росії. Серед робіт:
графіка «Хіва» (1971, акварель); «Бухара» (1972); «Місто Хіва» (1972, гравюра на картоні); «Хіва» (1972, гравюра на картоні); «Вулиця імені Архипа Куїнджі в Жданові» (1973, ліногравюра); «Прибалтика. В дюнах» (1973, акварель); «Гравер» (1974); «Побудова конвертерного цеху» (1975); «У котловані» (1975); «Натюрморт з трояндою та мушлею» (1975, гравюра); «Конверторний цех будується» (1975); «Будівля нового дока» (1977, гравюра на картоні); «Крани в судобудівному заводі» (1977); «Старі дерева» (1977, гравюра на картоні); «Сушка морської капусти на Соловецьких островах» (1979, гравюра на картоні); «Чеканщики» (1981); «Соловецький кремень» (1981); «Вулиця у Седневі» (1982, офорт); «Поселення Йодкранте. Куршська коса» (1983, акварель); графічні серії «Наш порт» (1972); «Соловки» (1976); «Азовсталь» (1982); «Пушкінська» (1988—1993); живопис «Автопортрет» (1993); «Сонячний березень» (1994); «Веселка» (2001); «Блакитна весна» (2002); «Осінній вечір» (2003); «Риба і раки» (2003); «Криниця» (2005); «Жовтень у Святогірську» (2005); «Святогірський вечір» (2007). </div> У 1980—1990-х роках створив серію живописних картин присвячених Олександру Пушкіну, зокрема: «Похмурий час», «Місячна ніч», «Зимовий вечір», «На Чорній річці», «Жовтень».
З 1972 року брав участь у міських, обласних, всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставках, зокрема: Всесоюзна художня виставка молодих художників (1972, Москва); Республіканська художня виставка «Меморіал Куїнджі» (1973); Міжнародна виставка «Україна сьогоденна» (2002, Київ); Виставка «Автопортрет — жанр сповідь» (2011). Перша персональна виставка відбулася в Маріуполі у 1997 році, наступна теж у Маріуполі у 2011 році, до 70-річчя від дня народження художника.
Роботи художника зберігаються в Маріупольському краєзнавчому музеї, зарубіжних приватних колекціях у Греції, Італії, Канаді, Литві та інших країнах.
Примітки
Література