Історія Австрії охоплює період від появи перших людей в епоху палеоліту до сьогодення. Вперше згадана у 996 році під назвою Ostarrichi (Остарріхі), країна спочатку входила як маркграфство до герцогства Баварія. Із 1156 по 1453 рік вона була герцогством і з 1453 по 1806 рік ерцгерцогством, яке було самостійною частиною Священної Римської імперії. Династія Габсбургів як Дім Австрії здобула великі володіння. Протягом кількох століть її представники обиралися імператорами Священної Римської імперії. Проголошена у 1804 році Австрійська імперія (яка тоді також охоплювала Угорщину та Богемію) своєю західною частиною з 1815 по 1866 рік входила до Німецького союзу, а з 1867 року разом з тоді самостійним Угорським королівством утворила Австро-Угорську подвійну монархію. Після її розпаду наприкінці Першої світової війни Австрія у 1918—1921 роках сформувалася у своїх сучасних кордонах. Переможці в Першій світовій війні запобігли її демократичному об'єднанню з Німеччиною. Ставши диктатурою у 1934 році, у 1938 році Австрія була приєднана націонал-соціалістичним режимом до Німецького Рейху. З 1945 року Австрія знову є незалежною, з 1955 року — суверенною республікою, яка у 1995 році приєдналася до Європейського Союзу.

Огляд В епоху палеоліту люди вперше заселили територію сучасної Австрії. У кельтський період з 800 по 400 рік до н. е. на цій території виникло королівство Норик. На початку нашої ери римляни завоювали і заселили землі на південь від Дунаю. Найважливішим римським поселенням в Австрії був Карнунт.

З VI століття землі заселили бавари, а у VIII столітті вони були включені до Франкської держави. Карл Великий близько 800 року н. е. створив Аварську марку, прикордонну територію в нинішній Нижній Австрії, щоб зупинити подальше просування слов'ян та аварів зі сходу. У X столітті на схід від річки Енс виникла Австрійська марка, яка підпорядковувалася герцогу Баварії. Найстаріший збережений документ, у якому ці землі згадуються як Ostarrichi (зі значенням «Східна марка»), датується 996 роком. З 1156 року (Privilegium Minus) у Нижній Австрії правили незалежні герцоги з династії Бабенбергів. Території сучасної Австрії поступово відокремлювалися від Баварії. До 1806 року вони входили до складу Священної Римської імперії, а з 1815 по 1866 рік — до Німецького союзу.

Після смерті останнього з Бабенбергів німецький король Рудольф I у 1276 році став першим з Габсбургів, хто опанував Австрію. У наступні століття Австрія стала спадковим володінням Габсбургів, за яких вона перетворилася на провідну державу у Священній Римській імперії. У XV і на початку XVI століття Габсбурги розширили свої володіння на Іспанію, Нідерланди та частини Італії, насамперед завдяки вмілій шлюбній політиці. Так виникло габсбурзько-французьке протистояння, яке визначало європейську політику понад два століття. Імператор Карл V у 1521 році передав австрійські землі своєму братові Фердинанду I, який створив перші централізовані адміністративні структури. У 1526 році Фердинанд успадкував Богемське та Угорське королівства. Останнє, однак, після битви при Могачі здебільшого опинилося під контролем Османської імперії, яка відтепер безпосередньо межувала з австрійськими землями. Навіть після невдалої першої облоги Відня турками, османська загроза зберігалася ще півтора століття.

У XVI столітті на австрійських землях також поширилася Реформація. Політика рекатоличення, яку Габсбурги розпочали близько 1600 року, стала одним із факторів, що спровокували Тридцятилітню війну, на початку якої здавалося, що Габсбурги зможуть перетворити Священну Римську імперію на централізовану монархію під своєю владою. Однак під тиском антигабсбурзької коаліції у складі Франції, Швеції та більшості протестантських німецьких держав, з 1648 року вони були змушені обмежитися своїми австрійськими та богемськими землями в імперії. У 1683 році османські війська вдруге зазнали поразки під Віднем і під час Великої турецької війни були відкинуті аж за Белград.

Коли у 1700 році вимерла іспанська гілка Габсбургів, розпочалася війна за іспанську спадщину між Габсбургами та королем Франції Людовіком XIV. З цієї спадщини Австрія у 1713 році за Утрехтським миром отримала Іспанські Нідерланди, Неаполь та Ломбардію. Завдяки цьому та завоюванням на Балканах вона досягла свого найбільшого територіального розширення. Також у 1713 році була видана Прагматична санкція, яка передбачала єдиний порядок престолонаслідування та мала запобігти поділу імперії Габсбургів. Проте у 1740 році, після вступу на престол Марії Терезії, яка завдяки шлюбу з Францом I Стефаном Лотаринзьким заснувала нову династію Габсбургів-Лотаринзьких, почалася війна за австрійську спадщину, в якій Сілезію захопила Пруссія. Із Сілезькими війнами розпочався дуалізм між Австрією та Пруссією, який відтоді суттєво впливав на політику імперії. За імператриці Марії Терезії були розпочаті глибокі реформи в усіх сферах держави, які продовжив її син, імператор Йосиф II.

У відповідь на коронацію Наполеона I імператором у 1804 році Франц II відповів проголошенням Австрійської імперії. У 1806 році він зрікся титулу імператора Священної Римської імперії германської нації, яка таким чином припинила своє існування. Австрія брала участь у Наполеонівських війнах і в 1814—1815 роках як господар Віденського конгресу відігравала провідну роль у розбудові нової Європи. У XIX столітті національні рухи в землях монархії Габсбургів дедалі більше загрожували її існуванню. Наприкінці XIX століття суперечності між окремими етнічними групами стали очевидними. Оскільки німецький елемент держави був ослаблений після примусового виходу з Німецького союзу під тиском Пруссії у 1866 році, в 1867 році відбувся Австро-угорський компроміс і була створена цісарсько-королівська подвійна монархія. Однак у довгостроковій перспективі зменшити міжнаціональну напруженість у багатонаціональній державі не вдалося. Вона досягла кульмінації після вбивства австрійського престолонаслідника ерцгерцога Франца Фердинанда в Сараєво, що спричинило ланцюгову реакцію (→ Липнева криза), яка призвела до Першої світової війни.

Ближче до кінця програної війни ненімецькі народи відокремилися від держави. Внаслідок цього та за Сен-Жерменським договором (1919) постала Австрія у своїх сучасних кордонах. 12 листопада 1918 року вона була проголошена республікою під назвою Німецька Австрія. Тривалі, важкі наслідки Великої депресії та внутрішньополітична напруженість призвели в лютому 1934 року до збройних сутичок (Громадянська війна в Австрії), які завершилися ухваленням Травневої конституції 1934 року та встановленням авторитарної корпоративної держави. Лише через два місяці австрійські націонал-соціалісти, які прагнули приєднати країну до Німецького Рейху, здійснили спробу перевороту, під час якого був убитий федеральний канцлер Енгельберт Дольфус. Путч вдалося придушити, але з вторгненням німецького Вермахту режим Адольфа Гітлера 12 березня 1938 року все ж здійснив аншлюс Австрії, який, за результатами проведеного після окупації плебісциту, був підтриманий більшістю учасників голосування. Як «Остмарк» (Східна марка) до 1945 року вона залишалася частиною нацистської держави. Після Другої світової війни Австрія була відновлена як республіка, але ще десять років залишалася окупованою союзними державами-переможницями. У 1995 році Австрія приєдналася до Європейського Союзу.

Історіографія Оскільки територія, що позначається терміном «Австрія», з часом зазнала різких змін, дослідження історії Австрії порушує низку питань, наприклад, чи обмежується вона сучасною чи колишньою Австрійською Республікою, чи поширюється також на всі землі, якими раніше правили правителі Австрії. Крім того, чи повинна австрійська історія включати період 1938—1945 років, коли вона номінально не існувала? З земель, які зараз входять до складу другої Австрійської Республіки, багато було додано з часом — лише дві з дев'яти провінцій (Нижня та Верхня Австрія) є виключно «Австрією», тоді як інші частини її колишньої суверенної території зараз є частиною інших країн, наприклад, Італії, Хорватії, Словенії та Чехії. В Австрії існують регіонально та часово різні зв'язки із сусідніми країнами.

Геологічна історія

Геологічну історію регіону Альп і Гранітно-гнейсового плато Богемського масиву та їхніх передгір'їв сьогодні можна простежити аж до протерозойської ери. Визначальними для геології та сучасної географії Австрії стали альпійське горотворення та еволюція околичного моря Паратетіс, починаючи з крейдового періоду.

Первісна та антична історія сучасної Австрії

Найдавніші сліди людини в Австрії, віком понад 250 000 років, на сьогодні виявлені в печері Реполуст у Штирії.

Палеоліт Під час льодовикових періодів Альпи були вкриті льодовиками і залишалися малодоступними або взагалі недоступними для людини. Найдавніші сліди присутності людей в Австрії належать до середнього палеоліту — епохи неандертальців. Сліди неандертальців віком близько 70 000 років відомі з печери Гуденус у північно-західній Нижній Австрії. Багато пам'яток пізнього палеоліту також розташовані в Нижній Австрії. Найвідоміші з них знаходяться в регіоні Вахау, зокрема місця знахідок двох найдавніших австрійських витворів мистецтва — фігурок жінок, так званої гальгенберзької Венери зі Штратцинга/Кремс-Регберга (вік 36 000 років, рельєфна пластика, 7,2 см, зелений серпентин) та Віллендорфська Венера (вік 30 000 років, 11 см, ооліт). Подвійне поховання немовлят, виявлене у 2005 році на пагорбі Вахтберг у Кремс-ан-дер-Донау, засипане охрою і накрите лопаткою мамонта, належить до епохи граветтської культури. Його вік становить близько 27 000 років (визначено за допомогою радіовуглецевого методу), що робить його найдавнішим похованням в Австрії.

Мезоліт Скельні навіси (абрі) в долині Рейну біля Боденського озера, поховання в Ельсбетені та кілька інших пам'яток із мікролітичними артефактами є поодинокими свідченнями перехідного періоду між групами мисливців і збирачів та осілими землеробами і скотарями.

Неоліт

Протягом неоліту поступово заселяються всі регіони Австрії, де можна вести сільське господарство або наявна сировина. Перше доведене селянське поселення часів найдавнішої культури лінійно-стрічкової кераміки походить із Брунн-ам-Гебірге. Також до цього періоду належить найдавніша промислова пам'ятка Австрії, кремінна шахта в Мауер-Антонсгьое. Надалі зафіксовано щільне заселення представниками лендельської культури, за часів якої в Нижній Австрії було споруджено низку ронделів (круглих ровів).

Енеоліт Найдавніші мідні предмети походять із Карпатського басейну, зокрема скарб зі Штолльгофа (Гоге Ванд, Нижня Австрія). Високогірні поселення були поширені на сході Австрії. Протягом мідної доби внутрішньоальпійські регіони також повністю освоюються в пошуках сировини — зокрема міді. Найважливішою знахідкою є крижана мумія Етці (людина з Тізенйоха), який жив близько 3300 року до н. е. Мондзейська культура характеризується пальовими будівлями навколо альпійських озер.

Бронзова доба Оборонні вали та городища, які дедалі частіше з'являлися вже на початку бронзової доби, ймовірно, слугували центрами влади й торгівлі, контролюючи видобуток, переробку і збут міді та олова. Процвітаюча торгівля сировиною та напівфабрикатами відображена в інвентарі поховань (Піттен і Францгаузен (Нижня Австрія)). В епоху полів поховальних урн розпочинається видобуток кам'яної солі в північній групі соляної шахти Гальштату.

Залізна доба

Залізна доба на території Австрії позначена впливом середземноморських високорозвинених культур та степових народів. Перехід між ранньою гальштатською культурою і пізнішою, кельтською за своїм характером, латенською культурою був поступовим.

Гальштатська культура