Карл Га́йнріх Маркс (; 5 травня 1818, Трір — 14 березня 1883, Лондон) — німецький філософ, політичний теоретик, економіст, історик, соціолог, журналіст і революційний соціаліст. Найвідомішими його працями є «Маніфест комуністичної партії» (1848), написаний у співавторстві з Фрідріхом Енґельсом, і тритомник «Капітал» (1867–1894). Останній є головною працею Карла Маркса, у якій він застосувує критичний метод історичного матеріалізму для всебічного аналізу капіталізму. Ідеї Маркса та їхній подальший розвиток, відомі під загальною назвою «марксизм», справили величезний вплив на сучасну соціологічну, економічну та політичну думку.
Уродженець Тріра (тоді — частина Пруссії), Карл Маркс навчався в Боннському, Берлінському та Єнському університетах. В останньому, 1841 року, Маркс здобув ступінь доктора філософії. Як представник молодогеґельянців, він зазнав впливу філософії Геґеля, критикував і розвивав його ідеї у своїх працях, таких як «Німецька ідеологія» (1846) та «Економічні рукописи 1857–1858». 1844 року в Парижі Маркс написав свої паризькі рукописи та познайомився з Фрідріхом Енґельсом, який став його найближчим другом і співавтором. Переїхавши до Брюсселя у 1845 році, вони активно брали участь у діяльності Союзу комуністів, а у 1848 році написали «Маніфест комуністичної партії», в якому виклали ідеї Маркса та програму революції. Маркса вислали з Бельгії та Німеччини, і у 1849 році він переїхав до Лондона, де написав «Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта» (1852) та «Капітал». З 1864 року Маркс був залучений до діяльності Міжнародного товариства робітників (Першого Інтернаціоналу), де протистояв впливу анархістів на чолі з Михайлом Бакуніним. У своїй праці «Критика Готської програми» (1875) Маркс писав про революцію, державу та перехід до комунізму. Помер Маркс у 1883 році, будучи апатридом, і був похований на кладовищі Гайгейтському цвинтарі.
Згідно з Марксовою критикою історії, суспільства та політичної економії, людські суспільства розвиваються через класову боротьбу. У це виражається у конфлікті між панівним класом (відомим як буржуазія), що контролює засоби виробництва, та робітничим класом (відомим як пролетаріат), що забезпечує ці засоби, продаючи свою робочу силу в обмін на заробітну плату. Використовуючи метод історичного матеріалізму, Маркс передбачав, що капіталізм, подібно до попередніх соціо-економічних систем, породжує , які зрештою приведуть до його саморуйнації та заміни новою системою, яка забезпечить . Для Маркса, класові антагонізми в умовах капіталізму — частково зумовлені його нестабільністю та схильністю до криз — сприятимуть розвитку класової свідомості робітничого класу. Це, на його думку, призведе до завоювання політичної влади пролетаріатом та, зрештою, до створення безкласового комуністичного суспільства, побудованого на . Маркс наполягав на реалізації цієї мети, стверджуючи, що робітничий клас має організовано здійснити пролетарську революційну дію, щоб повалити капіталізм і досягти соціально-економічного звільнення.
Карла Маркса характеризують як одну з найвпливовіших постатей сучасної епохи, а його роботи викликають як захоплення, так і критику. Марксизм справив значний вплив на соціалістичну думку та політичні рухи загалом, і впродовж XX століття революційні уряди, що декларували себе марксистськими, прийшли до влади в багатьох країнах. На основі марксизму були розроблені такі ідеологічні доктрини як ленінізм, марксизм-ленінізм, троцькізм, маоїзм та інші. Праці Маркса в галузі економіки мали потужний вплив на сучасні неортодоксальні теорії праці та капіталу, через що його називають одним із головних архітекторів сучасної соціальної науки.
Життєпис
Юність Народився 5 травня 1818 року в Трірі. Його батько Генріх Маркс (, народжений як Гершель Леві Мордехай ) і мати Генрієта Пресбург (, ) походили з родин рабинів. Дід з боку матері був нідерландським рабиномWheen 2001. pp. 07-09, 12. . Родина матері була досить заможною, а сама вона була тіткою одного із членів родини майбутніх засновників компанії Philips.
Карл Маркс був третьою дитиною у сім'ї адвоката. Він народився у Трірі, у будинку, який розташовувався на Брюкерґассе, 664 ()Wheen 2001 p. 8 and p. 12 (тепер це будинок на Брюкенштрасе (), № 10, де знаходиться музей Маркса, ).
15 жовтня 1819 року сім'я переїхала до нового будинку на Сімеонштрасе, 8 (на цьому місці встановлена пам'ятна плита).
1817 року батько прийняв протестантство, щоб не втратити посади судового радника. Карла охрестили у шість років (1824). Це могло обумовити його критичне ставлення до релігії.
У 1830—1835 роках Маркс навчався у Трірській міській гімназії і закінчив її на відмінно у 17-річному віці. 1836 року він заручився зі своєю майбутньою дружиною Женні фон Вестфален (Jenny von Westphalen). По закінченні гімназії навчався у Боннському, згодом у Берлінському університетах, де вивчав юридичні науки, але згодом захопився історією та філософією.
Розвиток до 1849 року У 1841 році Карл Маркс закінчив університет, здавши екстерном університетську дисертацію на тему порівняння натурфілософій Демокріта та Епікура. За своїми поглядами Маркс був тоді гегельянцем-ідеалістом. У Берліні він увійшов до гуртка молодогеґельянців (Бруно Бауер та ін.), які прагнули робити з філософії Гегеля атеїстичні й революційні висновки.
Перші твори Маркса також свідчать про його належність до молодогегельянців. У його статтях міститься аналіз і критика гегелівської філософії.
Після закінчення університету Маркс переселився до Бонна, розраховуючи на професуру. Але реакційна політика уряду примусила Маркса відмовитися від наукової кар'єри. У цей час рейнські радикальні буржуа, які мали конфлікт інтересів з лівими гегельянцями, заснували в Кельні опозиційну газету: «Neue Rheinische Zeitung», яка почала виходити з 1 січня 1842 року. У 1842—1843 роках Карл Маркс працював журналістом і редактором у «Райніше Цайтунг» у Кельні. Спочатку Маркс висловлювався за скасування цензури, потім перейшов до відкритої критики уряду (багато його статей були заборонені цензурою або піддавалися жорсткому редагуванню).
До початку січня Маркс майже відкрито закликав до революційного повалення прусської монархії та заміни її демократичним правлінням. Це переповнило чашу терпіння уряду, і в березні 1843 року газету закрили. Ще раніше Марксу довелося залишити посаду редактора, але навіть його звільнення не врятувало газету. Газетна робота продемонструвала Марксу, що він був недосить знайомий із політичною економією, тож він старанно взявся за її вивчення, продовжуючи працювати журналістом.
У 1843 році Маркс одружився із аристократкою Дженні фон Вестфален, племінницею засновника концерну Philips. Молода сім'я переїхала до Парижа, де Маркс познайомився з Генріхом Гейне та у 1844 році започаткував дружбу з Фрідріхом Енгельсом. First published Tue 26 Aug 2003; substantive revision Mon 14 Jun 2010. Accessed 4 March 2011., з яким його до кінця життя об'єднувала спільна робота. Саме Енгельс звернув увагу Маркса на становище робітничого класу.
У 1846 року його вигнано з Парижа, так само як Енгельса, й він переїхав у Брюссель. Там вони написали працю «Німецька ідеологія», яка критикувала ідеї Гегеля і молодогегельянців. Навесні 1847 року Маркс і Енгельс долучилися до таємного пропагандистського товариства «Союз комуністів»— товариства німецьких емігрантів, з якими Маркс познайомився у Лондоні. За дорученням товариства вони склали «Маніфест Комуністичної Партії», який вийшов з друку 21 лютого 1848 року.
Коли вибухнула лютнева революція 1848 року, Маркса вислано з Бельгії. Він повернувся до Парижа, а звідти, після березневої революції, до Німеччини, до Кельна. Там він спробував знову видавати «Rheinische Zeitung». Газета виходила з 1 червня 1848 року до 19 травня 1849 року, після чого була закрита через економічні труднощі та цензуру.
Лондонське вигнання Карла Маркса вислано з Німеччини 16 травня 1849 року. Він вирушив зі своєю сім'єю спочатку до Парижа, звідки його вислано після демонстрації 13 червня 1849 року. Наприкінці серпня того ж року він виїхав до Лондона, де й проживав зі своєю родиною до кінця життя.
Умови емігрантського життя були вкрай важкі. Убогість душила Маркса і його сім'ю. Без постійної фінансової підтримки Енгельса та випадкового заробітку від написання статей до газет Маркс не тільки не зміг би закінчити «Капітал», але й неминуче загинув би під гнітом злиднів. У цей час створено його головні економічні твори.
У період з 1856 до 1857 року Карл Маркс опублікував у газетах «Вільна преса Шеффілда» () та «Вільна преса» () серію статей під назвою «Викриття дипломатичної історії XVIII століття» (), які в 1899 році були перевидані, за матеріалами, які підготувала його дочка Елеонора, як окрема книга з назвою «Таємна дипломатична історія XVIII століття» ().
У 1864 році Маркс організував «Міжнародну робітничу асоціацію» (, згодом перейменована у Перший Інтернаціонал). На урочистій промові з приводу створення асоціації Маркс неправильно процитував прем'єр-міністра Вільяма Гладстона, спотворивши його слова так, що ті набули прямо протилежного сенсу (Той нібито заявив «Це п'янке зростання багатства повністю обмежене заможними класами». Насправді той сказав «З тривогою і болем дивився б я на п'янке зростання багатства, якби воно було обмежене тими, хто знаходиться в сприятливих обставинах.» і пояснив, що зростання багатства Великої Британії істотно покращує положення і британських трудящих). Ця фальсифікація (або помилка) сильно дискредитувала організацію.
Спочатку організація складалася з анархістів, британських трейд'юніоністів, французьких соціалістів та італійських республіканців. Пізніше розбіжності між Марксом та лідером анархістів Михайлом Бакуніним призвели до розриву з анархістами, яких вигнано з організації. У 1872 році, після розгрому Паризької Комуни і в умовах наростання реакції, Перший Інтернаціонал переїхав до Нью-Йорка, але через 4 роки, в 1876 році, був ліквідований на філадельфійській конференції. Всі спроби відновлення організації впродовж подальших 5 років не були успішними. Другий інтернаціонал, в який сьогодні входять провідні партії Великої Британії, Франції, Німеччини, Іспанії і багатьох інших країн Євросоюзу, був встановлений в 1889 році як спадкоємець Першого інтернаціоналу, через 6 років після смерті його засновника.
1867 року вийшов перший том «Капіталу».
Карл Маркс помер у Лондоні, у 64-річному віці й похований там на Гайгейтському цвинтарі ().
Останні томи «Капіталу» Енгельс видав вже після смерті Маркса.
Родина У Маркса було семеро дітей: Дженні Кароліна (Дженні Лонге, 1844—1883), Дженні Лаура (Лаура Лафарг, 1845—1911), Едгар (1847—1855), Генрі Едвард Гай («Гвідо», 1849—1850), Дженні Евелін Френсіс («Францишка», 1851—1852), Дженні Джулія Елеонор (1855—1898). Одна дитина померла перш ніж отримала ім'я у липні 1857 року. Попри невеликі статки, Маркс намагався забезпечити для своєї дружини Дженні та дітей умови життя середнього класу. Його дружина померла у 1881 році. Після її смерті, в останні п'ятнадцять місяців життя, Маркс захворів на ГРВІ, яке незабаром перейшло у бронхіт і запалення легень.
Вчення
Маркс разом із Фрідріхом Енгельсом створив цілісну та послідовну матеріалістичну систему поглядів на світ, історію людства та розвиток суспільства. Ця система поглядів отримала назву марксизм і стала ідеологією марксистського руху.
Ідейно-теоретичні джерела поглядів У розвитку своїх ідей Маркс спирався на спадщину німецької класичної філософії, англійської політекономії і французького утопічного соціалізмуЛенін В. І. Три джерела і три складові частини марксизму. Повне зібрання творів, т. 23. — К., 1972..
Матеріалістична діалектика На відміну від ідеалістичної діалектики Гегеля, марксистська діалектика є матеріалістичною. За Марксом не свідомість чи Бог створюють матерію, а навпаки матерія у своєму постійному русі та розвитку створила свідомість. Пізнання можливе через органи чуття та розум, а практика є мірилом, яким вимірюється світ та є єдиним критерієм істини.