Токуґа́ва Ієя́су (, ; — ) — один із головних військово-політичних лідерів Японії епохи «країн, що воюють». Патріарх роду Токуґава. Засновник і перший сьогун сьогунату Едо.
Імена
Токуґава Ієясу відомий також під іменами: Мацудайра Такетійо (松平竹千代) — дитяче ім'я; Мацудайра Мотонобу (松平元信) — ім'я, отримане після церемонії повноліття у 1556 році; Мацудайра Мотоясу (松平元康) — ім'я, надане сюзереном Імаґавою Йосімото; Мацудайра Ієясу (松平家康) — ім'я, прийняте на знак унезалежнення від роду Імаґава у 1562 році; Токуґава Ієясу (徳川家康) — ім'я, прийняте у 1567 році; Тосьо-дайґонґен (東照大権現) — посмертне божественне ім'я «Великий бог-спаситель, що осяяв Схід»
Короткі відомості
Токуґава Ієясу народився у 1543 році, у невеликому самурайському роді Мацудайра, який володів частиною земель провінції Мікава (суч. префектура Айті). Своє дитинство він провів політичним заручником у сусідніх правителів, які використовували слабких Мацудайра у своїх політичних іграх. Після битви при Окехадзама (1560) Ієясу повстав проти сюзерена, роду Імаґава й уклав союз з його ворогом — Одою Нобунаґою (1562).
У 1560—1580-х роках Токуґаві вдалося розширити свої володіння на схід до провінції Суруґа (суч. префектура Сідзуока) і створити потужну військово-економічну базу для реалізації плану об'єднання «Піднебесної». Після смерті Оди Нобунаґи у (1582), Ієясу вступив у боротьбу за його спадщину, однак програв її Тойотомі Хідейосі і визнав себе васалом останнього (1586). Родові землі Токуґави були конфісковані в заміну на нові, у регіоні Канто з центром у замку Едо (суч. Токіо).
Після кончини Тойотомі Хідейосі, Ієясу скористався внутрішніми чварами у його роді. Він очолив радикальне військове угрупування васалів Тойотомі, і у битві при Секіґахара (1600) ліквідував «мозковий центр» ворожої родини — адміністраторів і цивільних чиновників на чолі з Ісідою Міцунарі. У двох осацьких кампаніях (1614, 1615) Токуґаві вдалося остаточно ліквідувати Тойотомі та об'єднати країну.
У 1603 році Ієясу отримав титул сьоґуна і заснував третій самурайський уряд — сьоґунат у місті Едо, який проіснував в Японії до 1868 року. Дарувавши японцям довгоочікувані мир і стабільність, Токуґава помер у 1616 році.
Молоді роки Токуґава Ієясу народився 31 січня 1543 року (11 року Тенбун) о четвертій годині ранку у замку Окадзакі. Його батько, Мацудайра Хіротада, був восьмим головою роду Мацудайра і володарем провінції Мікава (суч. префектура Айті).
Землі цього роду були затиснуті між володіннями агресивних сусідів, які постійно воювали один з одним, тому у роді Мацудайра не вщухали суперечки стосовного обрання союзника. Частина васалів прагнула бути разом із західним сусідом Одою Нобухіде, а інша частина — ратувала за приєднання до Імаґави Йосімото на сході. Свого часу, дідусь малолітнього Ієясу, Мацудайра Кійоясу (1511—1536) став жертвою цих сварок і був зарізаний власними слугами за намагання зблизитися з родиною Ода. Його наступник, батько новонародженого, був обережнішим і дослухався волі більшості, яка симпатизувала Імаґаві. Мати Ієясу походила з роду, який традиційно підтримував західних сусідів, тому коли у 1545 році більшість васалів Мацудайра висловились за підтримку східних правителів, її було вигнано з резиденції.
У 1548 році армія Оди напала на землі роду Мацудайра і той попрохав військової допомоги у Імаґави Йосімото. Останній погодився за умови видачі малолітнього Ієясу заручником до своєї цитаделі. Така дія означала б визнання родом-прохачем протекторату Імаґави. Виходу не було і Мацудайра погодились. Однак Ода Нобухіде довідався про наміри противника і викрав шестирічного Ієясу за допомогою своїх агентів. Ода планував посварити Мацудайра і Імаґаву. Проте батько малолітнього заручника вирішив пожертвувати своїм сином заради власної безпеки. Задум Нобухіде провалився. Але він вирішив використати Ієясу пізніше і заточив його у монастир Мансьодзі в місті Наґоя, де протримав три роки. За цей час майбутній сьоґун затоваришував із сином свого викрадача, Одою Нобунаґою.
У 1549 році загинув Мацудайра Хіротада, батько Ієясу. Його зарізав власний охоронець. Мацудайра опинилися без голови. Їх протектор, Імаґава Йосімото, надіслав до їхньої резиденції свого генерала, якого призначив тамтешнім каштеляном. Той обіцяв вирвати Ієясу у Оди і поставити його новим головою роду. Така нагода представилась за три роки, коли Ода Нобухіде сконав від моровиці, а його рід захлеснули внутрішні чвари. Війська Імаґави узяли штурмом прикордонний ворожий замок, у якому захопили живцем сина покійного Нобухіде, Оду Нобухіро. Противники домовилися обміняти останнього на дев'ятирічного Ієясу. Васали родини Мацудайра були надзвичайно раді поверненню нового господаря, однак Імаґава Йосімото обманув їхні очікування, забравши Ієясу до своєї цитаделі у місті Сунпу. Фактично той знову став політичним заручником.
Під час перебування Ієясу у Сунпу, Імаґава планували перетворити його на вірного васала, ліквідувавши формальну автономію його володінь. 1556 року Йосімото став його названим батьком, провівши церемонію повноліття для молодого заручника. Ієясу отримав ім'я Мацудайра Дзіро Мотонобу. Наступного року його фактичний сюзерен змусив одружитися його на своїй племінниці і дарував йому нове ім'я Мотоясу. Ще через рік, Імаґава доручив Ієясу війська, з якими він успішно виграв свою першу битву, захопивши замок Терабе на західному кордоні.
Роки перебування майбутнього сьоґуна у Сунпу не були «періодом страждань і туги». Хоча він потрапив туди як заручник, Імаґава ставились до нього як до члена родини. Ієясу отримав найкращу за тогочасними мірками освіту від стратега Охари Юсая, і став, завдяки шлюбу, родичем Йосімото.
В союзі з Одою Нобунаґою У 1560 році (3 році Ейроку) Імаґава Йосімото рушив із величезною армією на захід і вторгся у землі Оди Нобунаґи. Авангард агресорів складали загони Ієясу. Він захопив ворожий замок Одака і ряд прикордонних фортів, у яких розмістив свої сили. Ієясу очікував подальших розпоряджень від головнокомандуючого, але не дочекався. Він отримав термінове повідомлення, що його сюзерен Йосімото загинув від блискавичної атаки гвардійців Оди у битві при Окехадзама.
Ця смерть стала приводом для Ієясу проголосити незалежність. Йому вдалося безпечно вивести із Сунпу свою дружину і сина та захопити родовий замок Окадзакі. 1561 року Ієясу відкрито виступив проти Імаґава, узявши штурмом один з їхніх фортів. Наступного, 1562 року (5 року Ейроку) він уклав союз із Ода Нобунаґою, за яким обіцяв воювати з ворогами на сході. Ще через рік, на знак повного розриву з родиною Імаґава, він змінив своє ім'я на Мацудайра Ієясу.
Першочерговим завданням для Ієясу стало створення власної адміністрації та відбудова економіки у провінції Мікава (суч. префектура Айті). Однак йому на заваді стали буддистські общини, які не захотіли визнавати його владу. Війна з ними тривала з 1564 по 1566 роки і закінчилася повною перемогою Ієясу. Об'єднавши землі провінції, він отримав від імператорського двору титул Мікава но камі (Оборонець Мікави) і змінив своє прізвище на Токуґава, нащадків стародавнього роду Мінамото.
У 1568 році (11 році Ейроку) Ієясу уклав союз із північно-східним сусідом, родом Такеда, проти родини Імаґава. Того ж року він взяв участь у поході Оди Нобунаґи на Кіото, допомігши Асікаґа Йосіакі зайняти посаду сьоґуна.
У 1570 році (1 році Ґенкі) Токуґава спромігся захопити більшу частину провінції Тотомі (суч. префектура Сідзуока), яка належала роду Імаґава. Останній капітулював перед переможцем і зник з японської політичної карти. Токуґава переніс до нових володінь свою резиденцію, збудувавши замок у місці Хамамацу. Попри внутрішні проблеми, він особисто разом із двома третинами наявного війська вирушив на допомогу Ода Нобуназі і переміг сили Асакура й Адзаї у битві при Анеґава.
Війна з родом Такеда До 1569 року (11 року Ейроку) Ієясу перебував у союзницьких відносинах з головою роду Такеда, Такедою Сінґеном. Вони спільно розділили володіння роду Імаґава. Провінція Тотомі (західна частина суч. префектури Сідзуока) відійшла до Ієясу, а провінція Суруґа (східна частина суч. префектури Сідзуока) — Сінґену. Однак Такеда виношували плани захопити Кіото. Існування роду Токуґава заважало їм реалізувати цей план, тому було вирішено знищити його. Того ж самого року, заручившись військовою підтримкою сусідів на сході, армія Такеда вторглася у володіння Ієясу.
Перші атаки ворога Ієясу успішно відбив. Однак ситуація на фронті змінилась, коли у жовтні 1572 року (3 року Ґенкі) Такеда Сінґен особисто очолив свої війська. Токуґава попрохав допомоги у союзника Ода Нобунаґи, але той сам був втягнутий у воєнні дії проти родів Адзаї, Асакура та буддистських повстанців, тому вислати підкріплення не зміг. Ієясу довелося протистояти агресору самотужки. Перша битва при Ітіґендзака (13 жовтня), у якій сили нападників здобули перемогу, засвідчила неспроможність Ієясу протистояти злагодженій військовій системі Сінґена, яка славилися на всю тогочасну Японію.
Ця поразка засвідчила слабкість Ієясу і дала сигнал місцевій знаті переходити на бік військ Такеди. У грудні пав один із головних замків провінції Тотомі — фортеця Футамата. Бачучи скрутність положення Ієясу, Ода Нобунаґа вислав до нього 3000-й контингент. Однак це не врятувало ситуацію. Війська союзників, які разом нараховували лише 11 тисяч, мусили протистояти 25-тисячній, добре вишколеній армії Такеди Сінґена. Останній захоплював один за одним форти й укріплення Ієясу, поступово ізолюючи його резиденцію.
Попри протести генералів контингенту Оди, Токуґава вирішив дати військам агресора останній бій. 25 січня 1573 року він вивів свої загони у тил ворога і атакував його. Почалася знаменита битва на рівнині Мікатаґахара. Війська Такеди Сінґена вдали що відступають, однак, коли армія противника наблизилася, вдарили по ній з усієї сили. Бій закінчився нищівною поразкою військ Ієясу. Той ледве вирвався з кола оточення, повернувшись до свого замку-резиденції із залишками своїх військ.
Проте, як згадують тогочасні хроніки, «Небеса не полишили Токуґаву». Його головний ворог, Такеда Сінґен, захопивши у лютому 1573 року (4 року Ґенкі) замок Нода, раптово захворів. З цієї причини війська Такеди полишили володіння Ієясу і повернулися додому. У дорозі їхній тяжкохворий головнокомандувач сконав. Аби переконатися в тому, що Такеда Сінґен помер, у травні того ж року Ієясу штурмував ряд фортів і замків, які захопив противник у його володіннях. Зважаючи на те, що сили ворога ніяк не зреагували на випади Токуґави, більшість місцевих володарів, які ще вчора переходили на бік Такеди, поспіхом визнали свою залежність від Ієясу.
Однак у травні 1574 року (2 року Тенсьо) новий лідер роду Такеда, Такеда Кацуйорі, вирішив реалізувати плани покійного батька по захопленню столиці Кіото. Він вторгся з 15-тисячною армією у володіння Токуґави і спромігся захопити високогірний замок Такатендзіндзьо. Через рік проти нього виступили об'єднані 30-тисячні сили Оди Нобунаґи і Токуґави Ієясу. 29 червня 1575 року (3 року Тенсьо) у битві при Наґашіно війська союзників наголову розгромили армію роду Такеди. Ворог втратив багатьох визначних полководців і багато живої сили. Ієясу знову повернув собі владу над втраченими володіннями. Знищення роду Такеди стало справою часу.
У 1579 році (7 році Тенсьо), за наказом Оди Нобунаґи, Ієясу скарав на смерть свою дружину і старшого сина за підозрою у змові проти нього і укладанні таємного договору з родом Такеда. У березні 1581 року він повернув собі замок Такатендзіндзьо.
У лютому 1582 році розпочалась повномасштабна кампанія військ Оди і Токуґави проти роду Такеда. Ієясу відповідав за завоювання провінції Суруґа. Ворог, фінанси якого були підірвані частими походами, а найкращі генерали були вбиті у битві при Наґашіно, не мав сил протистояти наступаючим союзникам. Багато вельмож без бою переходили на бік Ієясу. Через місяць після початку кампанії, Такеда Кацуйорі з дружинами і дітьми вчинили сеппуку, поклавши край існуванню роду Такеда. За свої подвиги Ієясу отримав від Оди Нобунаґи провінцію Суруґа.