Урук (шум. , бібл. Ерех, грец. Orchoë, сьогоднішнє поселення Варка) — стародавнє місто на Близькому Сході, розташоване на схід від нинішнього русла річки Євфрат, на стародавньому, нині пересохлому каналі річки в провінції Мутанна, Ірак. Пам'ятка розташована за 93 кілометри на північний захід від стародавнього Ура, за 108 кілометрів на південний схід від стародавнього Ніппура та за 24 кілометри на північний захід від стародавньої Ларси. Місто розташоване за 30 км на схід від сучасної Ес-Самави.
Історія Місто відіграло провідну роль у ранній урбанізації Шумеру в середині 4-го тисячоліття до н. е. До фінальної фази уруцького періоду (близько 3100 р. до н. е.) місто могло налічувати 40 000 жителів, а разом з околицями — 80 000–90 000 осіб, що робило його найбільшим міським поселенням у світі на той час. Згідно з хронологією «Шумерського списку царів», легендарний Гільгамеш правив Уруком у XXVII ст. до н. е. Після завершення Ранньодинастичного періоду та піднесення Аккадської імперії місто втратило своє першочергове значення. Воно переживало періоди розквіту під час періоду Ісін-Ларса, Новоассирійського та Нововавилонського періодів, а також протягом епох Ахеменідів (550–330 до н. е.), Селевкідів (312–63 до н. е.) та Парфян (227 до н. е. — 224 н. е.), доки не було остаточно покинуте незадовго до або після ісламського завоювання 633–638 років.
Геолог та археолог Вільям Лофтус відвідав руїни Урука в 1849 році, ідентифікувавши його як «Ерех», відомий як «друге місто Німрода», і провів перші розкопки з 1850 по 1854 рік.William Loftus, "Travels and researches in Chaldæa and Susiana; with an account of excavations at Warka, the Erech of Nimrod, and Shúsh, Shushan the Palace of Esther, in 1849-52", J. Nisbet and Co, 1857 У міфах та літературі Урук уславився як столиця Гільгамеша, героя «Епосу про Гільгамеша». Біблеїсти ототожнюють Урук з біблійним Ерехом, другим містом, заснованим Німродом у землі Сеннаар.Warwick Ball, "Rome in the East: the transformation of an empire", Routledge, 2016
Топоніміка Урук має кілька варіантів написання клинописом. Шумерською мовою — ; аккадською — або (URUUNUG). Арабською мовою називається (Warkāʾ) або (Auruk); сирійською — (ʾÚrūk); івритом — (ʾÉreḵ). Давньогрецькою був відомий як (Orkhóē), (Orékh) та (Ōrúgeia).
Історія
Згідно з «Шумерським списком царів», Урук був заснований царем Енмеркаром. Хоча список згадує його батька, епос «Енмеркар і володар Аратти» розповідає, що Енмеркар побудував «Дім Неба» (Еанна; шум. e₂-anna; клинопис: E₂.AN) для богині Інанни в районі Еанна. В «Епосі про Гільгамеша» Гільгамеш будує міську стіну навколо Урука і є царем міста.
Урук пройшов кілька фаз зростання, від Раннього уруцького періоду (4000–3500 до н. е.) до Пізнього уруцького періоду (3500–3100 до н. е.). Місто утворилося, коли два менші поселення Убейдського періоду розвинулися в міста Унуг і Куллаба, а пізніше злилися, утворивши Урук. Храмові комплекси в їх центрах стали районом Еанна (Унуг), присвяченим Інанні, та районом «Ану» в Куллабі.
Район Еанна складався з кількох будівель з майстернями і був відділений від міста стіною. Натомість район Ану був побудований на терасі з храмом на вершині. Відомо, що Еанна була присвячена Інанні з найранішого уруцького періоду протягом усієї історії міста. Решта міста складалася з типових будинків із внутрішніми дворами, згрупованих за професіями мешканців у районах навколо Еанни та Ану. Урук мав розвинену систему каналів, яку описували як «Венеція в пустелі».Fassbinder, J.W.E., and H. Becker, "Magnetometry at Uruk (Iraq): The city of King Gilgamesh", Archaeologia Polona, vol. 41, pp. 122–124, 2003 Ця система каналів пронизувала місто, з'єднуючи його з річковою торгівлею на стародавньому Євфраті та навколишнім сільськогосподарським поясом.
Первісне місто Урук було розташоване на південний захід від стародавнього русла Євфрату. Сьогодні пам'ятка Варка розташована на північний схід від річки. Зміна русла Євфрату в якийсь момент історії, разом із засоленням ґрунтів від іригації, ймовірно, сприяли занепаду Урука.
Уруцький період
Окрім того, що Урук був одним із перших міст, він став головною рушійною силою урбанізації та державотворення під час уруцького періоду, або «уруцької експансії» (4000–3200 до н. е.). Цей період тривалістю 800 років ознаменувався переходом від невеликих сільськогосподарських сіл до великого міського центру з постійною бюрократією, армією та стратифікованим суспільством. Хоча інші поселення співіснували з Уруком, вони, як правило, мали площу близько 10 гектарів, тоді як Урук був значно більшим і складнішим. Культура уруцького періоду, яку експортували шумерські торговці та колоністи, вплинула на всі навколишні народи, які поступово розвивали власні конкурентні економіки та культури. Зрештою, Урук не зміг утримати контроль над віддаленими колоніями військовою силою.
Ранньодинастичний, Аккадський періоди, Ур III та Старовавилонський період
Династичні класифікації описуються виключно за «Шумерським списком царів», історична точність якого є проблематичною; організація може бути аналогічною до списків Манефона.
У 2009 році було представлено дві різні копії напису як доказ існування правителя Урука XIX ст. до н. е. на ім'я Нарам-Сін.Eva von Dassow, "Narām-Sîn of Uruk: A New King in an Old Shoebox", Journal of Cuneiform Studies, vol. 61, pp. 63–91, 2009
Урук продовжував існувати як князівство Ура, Вавилона, а згодом Ахеменідської, Селевкідської та Парфянської імперій. Він насолоджувався короткими періодами незалежності під час періоду Ісін-Ларса під владою таких царів, як (можливо, Ікун-пі-Іштар, Суму-бінаса, Аліла-хадум та Нарам-Сін), Сін-кашід, його син Сін-ірібам, його син Сін-гаміль, Ілум-гаміль, брат Сін-гаміля, Етея, Ан-ам, Ірданене, якого переміг Рім-Сін I з Ларси на 14-му році свого правління (бл. 1740 до н. е.), Рім-Анум та Набі-ілішу.
Відомо, що за часів Ілум-гаміля було збудовано храм для бога Ішкура (Хадада), про що свідчить напис на глиняному конусі.
Урук у пізню античність
Хоча Урук був процвітаючим містом у Ранньодинастичному Шумері, особливо в Ранньодинастичному періоді II, він був зрештою анексований Аккадською імперією і занепав. Пізніше, в новошумерський період, Урук пережив відродження як важливий економічний і культурний центр під суверенітетом Ура. Район Еанна був відновлений у рамках амбітної будівельної програми, яка включала новий храм для Інанни. Цей храм мав зикурат, «Дім Всесвіту» (клинопис: E₂.SAR.A) на північний схід від руїн Еанни уруцького періоду.
Після краху Ура (бл. 2000 до н. е.) Урук пережив стрімкий занепад до близько 850 р. до н. е., коли Новоассирійське царство анексувало його як провінційну столицю. За часів новоассирійців та нововавилонян Урук відновив значну частину своєї колишньої слави. До 250 р. до н. е. на північний схід від району Ану уруцького періоду було додано новий храмовий комплекс, «Головний Храм» (аккад. Bīt Reš). Біт Реш разом із Есагілою був одним із двох головних центрів нововавилонської астрономії. Усі храми та канали були знову відновлені за Набопаласара. У цю епоху Урук був розділений на п'ять основних районів: храм Адада, Королівський сад, ворота Іштар, храм Лугалірра та ворота Шамаша.H. D. Baker, "The Urban Landscape in First Millennium BC Babylonia", University of Vienna, 2002
Урук, відомий грекам як Орха (), продовжував процвітати під владою Селевкідів. У цей період Урук був містом площею 300 гектарів і, можливо, мав 40 000 жителів. У 200 р. до н. е. між районами Ану та Еанна було додано «Велике Святилище» (клинопис: E₂.IRI₁₂.GAL, шумер. eš-gal) Іштар. Зикурат храму Ану, перебудований у цей період, був найбільшим із коли-небудь збудованих у Месопотамії. Коли Селевкіди втратили Месопотамію на користь Парфян у 141 р. до н. е., Урук продовжував використовуватися. Занепад Урука після парфян міг бути частково спричинений зміною русла річки Євфрат. До 300 р. н. е. Урук був здебільшого покинутий, але група мандеїв оселилася там, судячи зі знахідок мандеїських чаш із заклинаннями, і до він був повністю покинутий.
Політична історія
Урук відігравав дуже важливу роль у політичній історії Шумеру. Починаючи з раннього уруцького періоду, місто здійснювало гегемонію над сусідніми поселеннями. У цей час (бл. 3800 до н. е.) існувало два центри площею 20 га: Урук на півдні та Ніппур на півночі, оточені набагато меншими поселеннями площею 10 га.Crawford, Harriet E.W., "Sumer and the Sumerians", Cambridge University Press, 2004. Пізніше, в пізній уруцький період, сфера його впливу поширилася на весь Шумер і за його межі, на зовнішні колонії у Верхній Месопотамії та Сирії.
Записана хронологія правителів Урука включає як міфологічні, так і історичні постаті протягом п'яти династій. Як і в решті Шумеру, влада поступово переходила від храму до палацу.
Архітектура
Урук має одні з перших монументальних споруд в історії архітектури, і, безумовно, найбільші для своєї епохи. Багато зразків близькосхідної архітектури сягають корінням у ці прототипи. Споруди Урука цитуються за двома різними угодами про найменування: німецькою мовою з початкової експедиції та англійським перекладом. Стратиграфія пам'ятки складна, і, як наслідок, багато датувань є спірними. Загалом споруди наслідують дві основні типології шумерської архітектури: тричастинну (з трьома паралельними залами) та Т-подібну (з трьома залами, де центральний зал переходить у два перпендикулярні прольоти на одному кінці). У наступній таблиці підсумовано значну архітектуру районів Еанна та Ану. Храм N, Двір конічної мозаїки та Зал круглих колон часто називають єдиною структурою: Храмом конічної мозаїки.
Район Еанна: 4000–3000 до н. е.Назва споруди Німецька назва Період Типологія Матеріал Площа в м² Храм кам'яних конусів Steinstifttempel Урук VI Т-подібний Вапняк і бітум x Вапняковий храм Kalksteintempel Урук V Т-подібний Вапняк і бітум 2373 Будівля Рімхен Riemchengebäude Урук IVb унікальна Сирцева цегла x Храм конічної мозаїки Stiftmosaikgebäude Урук IVb унікальна x x Храм AGebäude A Урук IVb Тричастинний Сирцева цегла 738 Храм BGebäude B Урук IVb Тричастинний Сирцева цегла 338 Храм CGebäude C Урук IVb Т-подібний Сирцева цегла 1314 Храм/Палац EGebäude E Урук IVb унікальна Сирцева цегла 2905 Храм F Gebäude F Урук IVb Т-подібний Сирцева цегла 465 Храм G Gebäude G Урук IVb Т-подібний Сирцева цегла 734 Храм H Gebäude H Урук IVb Т-подібний Сирцева цегла 628 Храм D Gebäude D Урук IVa Т-подібний Сирцева цегла 2596 Кімната I Gebäude I Урук V x x x Храм J Gebäude J Урук IVb x Сирцева цегла x Храм K Gebäude K Урук IVb x Сирцева цегла x Храм L Gebäude L Урук V x x x Храм M Gebäude M Урук IVa x Сирцева цегла x Храм N Gebäude N Урук IVb унікальна Сирцева цегла x Храм O Gebäude O x x x x Зальна будівля/Велика зала Hallenbau Урук IVa унікальна Сирцева цегла 821 Зал колон Pfeilerhalle Урук IVa унікальна x 219 Лазні Bäder Урук III унікальна x x Червоний храм Roter Tempel Урук IVa x Сирцева цегла x Великий двір Großer Hof Урук IVa унікальна Випалена цегла 2873 Глинобитна будівля Stampflehm Урук III унікальна x x Зал круглих колон Rundpeifeilerhalle Урук IVb унікальна Сирцева цегла x Район Ану: 4000–3000 до н. е. Кам'яна будівля Steingebäude Урук VI унікальна Вапняк і бітум x Білий храм x Урук III Тричастинний Сирцева цегла 382 Зрозуміло, що Еанна була присвячена Інанні, яку символізувала Венера, починаючи з уруцького періоду. На той час їй поклонялися в чотирьох аспектах: як Інанні підземного світу (шум. ᵈinanna-kur), Інанні ранку (шум. ᵈinanna-hud₂), Інанні вечора (шум. ᵈinanna-sig) та Інанні (шум. ᵈinanna-NUN). Відомі назви чотирьох храмів в Уруці того часу, але неможливо співвіднести їх з конкретною спорудою, а в деяких випадках і з божеством.
Археологія
До кінця уруцького періоду (бл. 3100 до н. е.) Урук досяг площі 250 га. Протягом наступного періоду Джемдет-Наср він зріс до 600 га (бл. 2800 до н. е.), причому головна храмова зона Еанни була повністю перебудована після вирівнювання фундаментів споруд уруцького періоду. У цей період було побудовано нову міську стіну.