Державне підприємство «Конструкторське бюро „Південне“ ім. М. К. Янгеля» — головне підприємство космічної галузі України, яке забезпечувало реалізацію повного циклу створення та експлуатації ракетно-космічної техніки (РКТ). Підприємство також розробляє бойові ракетні комплекси. Розташоване в місті Дніпро.
У створенні техніки КБ працює спільно з Південним машинобудівним заводом та іншими суміжними підприємствами.
Історія
У 1953 році головний НДІ галузі (НДІ-88) надіслав Головному конструктору конструкторського відділу заводу № 586 у Дніпропетровську В. С. Буднику матеріали науково-дослідних робіт щодо ракети на висококиплячих компонентах палива. За оцінками НДІ-88 така ракета з головною частиною, спорядженою вибуховою речовиною на основі тротилу, могла мати дальність польоту, аналогічну ракеті Р-5. Ці матеріали використано під час розроблення початкового ескізного проекту прототипу ракети Р-12.
Для реалізації проєкту на базі конструкторського відділу заводу № 586 у 1954 р. створено Особливе конструкторське бюро (ОКБ-586). Головним конструктором призначено Михайла Янгеля.
Перше покоління бойових ракет Янгель очолив подальше розроблення ракети Р-12. Роботи велися інтенсивно з залученням усіх підрозділів КБ, заводу і наукових інститутів. 22 червня 1957 р. проведено перший успішний пуск ракети за програмою льотно-конструкторських випробувань.
Розпочалася розробка ракети Р-14 з дальністю вдвічі більшою, ніж у ракети Р-12. Особливістю ракети було застосування несиметричного диметилгідразину. Важливою властивістю нової паливної пари було самозаймання компонентів. На ракеті Р-14 вперше застосовано гіростабілізовану платформу для автономної інерційної системи керування, що дозволила знизити інструментальні помилки системи керування й забезпечити більш високу точність стрільби. У червні 1960 р. здійснено перший пуск за програмою льотно-конструкторських випробувань.
ОКБ-586 доручено розробити проєкт міжконтинентальної балістичної ракети на висококиплячих компонентах палива тривалого зберігання. Проєкт Р-16 розроблено у рекордні терміни. 24 жовтня 1960 р. проводилася підготовка до першого пуску ракети за програмою льотно-конструкторських випробувань, внаслідок схемної помилки в системі керування відбувся несанкціонований запуск двигунів II ступеня, що призвів до вибуху ракети на старті зі значними жертвами.
Вжито заходи для усунення недоліків. У лютому 1961 р. відбувся перший успішний пуск ракети Р-16. Надалі її прийнято на озброєння.
Друге покоління бойових ракет Відпрацювання перших ракет ОКБ-586 показало можливість їх вдосконалення. Тому ОКБ-586 наприкінці 50-х років почало роботи з модернізації всіх типів ракет першого покоління. Головною новою властивістю в них стало ампулізоване виконання паливних ємностей і можливість перебування в заправленому стані до семи років.
У США створювали міжконтинентальну балістичну ракету «Титан-2» шахтного базування на висококиплячому паливі, здатну нести заряд великої потужності. На озброєнні радянської армії не було техніки подібної потужності, тому всі ракетні конструкторські бюро розпочали пророблення потужних ракет важкого й надважкого класів.
ОКБ-586 запропонувало проєкт ракети середнього класу, реалізований у комплексі Р-36 у балістичному й орбітальному варіантах ракет.
Однією зі значних проблем, що виникла під час розроблення і відпрацювання ракети 8К67, було забезпечення високого ступеня герметичності паливної системи для семирічного зберігання в заправленому стані. Проблему усунуто оригінальними конструктивними і технологічними рішеннями. Перший пуск ракети здійснено 28 вересня 1963 р.
Паралельно велися роботи з розробки ракети 8К69. Орбітальна ракета мала унікальну властивість: оскільки дальність стрільби в неї не обмежена, вона може доставити до цілі бойовий заряд із двох напрямків: з фронту і з тилу. Така особливість ракети змушує ймовірного супротивника створювати протиракетну оборону на кордонах держави із двох напрямків. Технічно ця властивість забезпечується специфічною схемою польоту орбітальної ракети за настильними траєкторіями, зокрема за траєкторією штучного супутника Землі.
У грудні 1965 року проведені перші пуски ракети за програмою льотно-конструкторських випробувань.
У серпні 1968 року запущено ракету 8К67П — модифікацію міжконтинентальної балістичної ракети 8К67, характерною ознакою якої було оснащення її головною частиною, що розділяється, у складі 3-х бойових блоків. При цьому конструкція нової ракети дозволяла використовувати її в ракетному комплексі Р-36.
В другому поколінні розвитком і удосконаленням попередніх розробок основні характеристики ракет покращені в кілька разів.
Третє покоління бойових ракет Наприкінці 60-х початку 70-х років відбувся якісний стрибок у створенні стратегічних ракетних комплексів. Зусиллями багатьох НДІ й КБ різних галузей промисловості розроблені мініатюрні пристрої цифрової обчислювальної техніки, високоточні командні прилади систем керування і прицілювання, ядерні заряди з високими питомими характеристиками, більш досконалі рушійні установки, нові схеми зміцнення пускових установок, виконано великий обсяг теоретичних і експериментальних робіт у ракетодинаміці. Усе це стало основою для створення міжконтинентальних балістичних ракет третього покоління.
Розробники мали збільшити бойову ефективність ракет:
Підвищення ймовірності виживання ракетних комплексів у будь-яких умовах. Підвищення ймовірності ураження захищених об'єктів на території ймовірних супротивників. Збільшення періоду перебування ракетних комплексів у режимі автономії як у період загрози, так і після нанесення по них невражаючого удару. Скорочення часу поставлення ракети на бойове чергування, максимальна автоматизація процесів підготовки ракети до старту. Збільшення гарантійного строку експлуатації й міжрегламентного періоду експлуатації ракетного комплексу.
Однієї з особливостей третього покоління ракетної техніки стало застосування мінометного старту із транспортно-пускового контейнера. Ідею використання транспортно-пускового контейнера і мінометного старту довгий час виношували інженери КБ «Південне», таке конструкторське рішення вирішувало безліч проблем, пов'язаних з підготовкою ракети до пуску, і зокрема дозволило:
Виключити необхідність в оголовку пускової установки завдяки розміщенню устаткування на транспортно-пусковому контейнері. Забезпечити повне використання обсягу пускової установки. Зменшити обсяг робіт персоналу на пусковій установці у зв'язку з перенесенням керування в командний пункт. Суттєво спростити конструкцію й зменшити внутрішній діаметр пускової установки після вилучення із шахти газовідвідних пристроїв. Збільшити стійкість пускової установки до вражаючих факторів ядерного вибуху. Технічні показники поліпшило застосування цифрового обчислювального комплексу на базі бортової цифрової обчислювальної машини.
Створені ракетні комплекси Р-36М і Р-36М УТТХ із ракетами 15А14 і 15А18, оснащеними головними частинами, що розділяються, з 10 бойовими блоками, і МР-УР100 і МР-УР100 УТТХ із ракетами 15А15 і 15А16, оснащеними головними частинами, що розділяються, з 4 бойовими блоками.
Четверте покоління бойових ракет Ракетні комплекси четвертого покоління створювалися як основа стратегічних ядерних сил для підтримки воєнно-стратегічного паритету на період 1990—2000 років і як базові для створення заходів протидії багатоешелонованій системі ПРО, що пропагувалася, з елементами космічного базування.
Виконувалися роботи з подальшого вдосконалювання ТТХ рідинних МБР і успішне завершення циклів багаторічних пошукових, експериментальних і дослідно-конструкторських розробок твердопаливних МБР.
Основне завдання полягало в забезпеченні невразливості під час протистояння ракетам, що мають виключно високу точність стрільби. Це зумовило появу нових напрямків:
створення ракет, здатних стартувати безпосередньо в умовах впливу ядерного удару по позиційному району; створення твердопаливних ракет мобільного базування, живучість яких досягалася б за рахунок рухливості й невизначеності місцезнаходження.
Обидва напрямки реалізовані в розроблених КБ «Південне» ракетних комплексах Р-36М2 і РТ-23 УТТХ і ракетах 15А18М, 15Ж60, 15Ж61.
Ракетний комплекс Р-36М2 з багатоцільовою міжконтинентальною ракетою важкого класу 15А18М було призначено для ураження всіх видів цілей, захищених сучасними засобами ПРО, у будь-яких умовах бойового застосування, у тому числі багаторазовому ядерному впливі по позиційному району.
За результатами проектно-конструкторських і експериментальних робіт у комбінації з можливостями промисловості, що зросли, в частині виробництва надійної й стійкої елементної бази, високоенергетичних сумішевих твердих палив, конструкційних, ерозійностійких і теплозахисних матеріалів створено ракетний комплекс РТ-23 УТТХ (15ПО60) та бойовий залізничний ракетний комплекс РТ-23 УТТХ (15П961), що не мав аналогів у світовому ракетобудуванні.
З розпадом СРСР роботи зі створення ракетних комплексів стратегічного призначення припинилися.
Ракети-носії Зусиллями колективу КБ «Південне» і організацій-партнерів створено дев'ять типів космічних ракет-носіїв, з використанням яких здійснено приблизно 500 запусків і виведено на орбіти понад 1 100 космічних апаратів.
В активі КБ «Південне» створення екологічно чистого ракетно-космічного комплексу «Зеніт», який характеризується високою надійністю, повною автоматизацією підготовки та пуску ракети-носія, високою точністю виведення космічних апаратів на орбіти.
Проєкт «Дніпро» — переоснащення міжконтинентальних балістичних ракет РС-20, спроєктованих і виготовлених в Україні за радянських часів, у ракети космічного призначення для запуску комерційних супутників.
Космічні апарати КБП розроблено понад 400 космічних апаратів 70 різних типів. Поміж них супутники дистанційного зондування Землі — «Січ-1», «Січ-2», Egyptsat-1, в кооперації з суміжниками розроблено космічні системи, зокрема наземні комплекси керування, приймання й оброблення даних.
Ракетні двигуни КБ «Південне» має багаторічний досвід успішних розробок і кілька високонадійних двигунів з високими енергомасовими характеристиками, високим рівнем надійності та широким діапазоном функціональних можливостей. КБ «Південне» для європейської ракети-носія «Вега» розробило і постачало маршовий двигун IV ступеня.
Випробування техніки КБ «Південне» здійснювало повномасштабне наземне експериментальне відпрацювання виробів ракетно-космічної техніки, їхніх систем, агрегатів і вузлів в умовах, максимально наближених до реальних умов експлуатації.
Оновлення апаратури У 2018 році у КБ відкрили обчислювальний центр з високопродуктивним суперкомп'ютером. Придбано та запущено 5-координатний намотувальний верстат з робочим діаметром до 1 м і довжиною до 6 м, високоточний 5-осьовий обробний центр, просочувальна машина для виготовлення напівфабрикатів (препрегів) з різних армуючих наповнювачів, 3D-принтер для виготовлення великогабаритних деталей з ПКМ, фарбувально-сушильна камера і прес-камера на 40 атмосфер, модернізовано випробувальне обладнання для визначення міцності, мобільні координатно-вимірювальні машини та ін. Цей комплекс мав забезпечити повний цикл виробництва РКТ з полімерних композитів від підготовки матеріалів до отриманням готових деталей і конструкцій.
Створено якісно нову виробничу ділянку виготовлення корпусних деталей з металевих матеріалів. Її основне обладнання — шестироликова машина ротаційного розкочування, напівавтоматичний стрічкопильний верстат та вакуумна піч.
Введено в експлуатацію новий багатофункціональний випробувальний центр (БФЦ) — найсучасніший випробувальний комплекс в Україні із високотехнологічним устаткуванням, де в режимі реального часу проводяться випробування і відпрацювання взаємодії різних систем авіоніки та приладів ракетно-космічної техніки.