Латаття єгипетськеМ. Й. Петришин, Е. М. Загайська. Практикум з латинської мови для студентів природничих спеціальностей [Текст] : навч. посіб. — Чернівці : ЧНУ : Рута, 2022. — 151 с. ISBN 978-966-423-744-1, або єгипетський лотос (лотус)Процакевич М. Спостереження над лотусом єгипетським (Nymphaea lotus) L. в Харківському Ботанічному Саду // Вісник природознавства, № 1—2, 10 серпня 1928. — С. 37—41. (Nymphaea lotus) — вид водних рослин родини лататтєвих, африканське латаття.
В Африці у водах річки Нілу зростає латаття єгипетське — водна рослина з родини лататтєвих.
Листя у латаття єгипетського увігнуте посередині, до півметра завширшки, а біла квітка сягає 20 сантиметрів. Коли Ніл розливається, несучи на поля родючий мул, по берегах річки і навіть у ровах і канавах починають цвісти квіти латаття єгипетського Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.. І лотос єгипетський і подібний до нього лотос блакитний мали в Єгипті релігійне значення.
В Єгипті Поява квіток лотоса радувала стародавніх єгиптян, і з давніх часів збереглася прислів'я: «Багато лотосів на воді, велика буде родючість». У Стародавньому Єгипті лотос шанували як священну квітку. Він був присвячений богині родючості Ізиді і богу сонця Озірісу. Останнього зображали на листі лотоса, а бога світла Гора — сидячи на квітці лотоса.
Цим був виражений зв'язок латаття єгипетського, як і нашого латаття білого, з сонцем: їхні квіти також розкриваються вранці і опускаються у воду ввечері.
Символ Стародавнього Єгипту, його герб — п'ять квіток лотоса. Скіпетр — знак влади фараона (царя Єгипту) — робився у вигляді квітки лотоса на довгому стеблі. Квітка і бутон лотоса були вибиті на єгипетських монетах. Колони єгипетських палаців і храмів теж прикрашали зображенням лотоса: підстави колон — листя лотоса, а вгорі — зв'язка стебел з квітками і бутонами.
П'ять з половиною тисяч років тому єгиптяни малювали лотоси на гробницях. Лотос в ієрогліфах (єгипетських письменах) означав радість і задоволення.
Жінки квітками лотоса прикрашали волосся і, йдучи в гості, тримали в руках букет. Гірляндами з квіток лотоса прибирали будинки, храми, гробниці з муміями.
Але єгиптяни не тільки милувалися квіткою лотоса і вдихали його аромат, вони вживали в їжу його насіння і кореневища. Перший вчений ботанік, званий батьком ботаніки, Теофраст, що жив у Давній Греції 2300 років тому і багато подорожував, писав про це:
Про це писав і давньогрецький історик Геродот:
У Стародавній Греції були поширені розповіді про людей, що харчуються лотосом, — «лотофагів». Така розповідь наведена поетом Давньої Греції Гомером в «Одіссеї»Гомер. Одіссея/Пер. із старогрецької Бориса Тена. - К. : Дніпро, 1968. — С. 191-192.: Дев'ять вже днів нас по хвилях багатого рибою моря Буряні вітри носили; лише на десятий пристали Ми до землі лотофагів, що живляться квітами тільки. Вийшовши на суходіл і водою запасшись питною, Товариші на обід близ швидких кораблів посідали. Потім, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили, Товаришів відрядив я у глиб того краю — дізнатись Що то за плем'я людське на землі отій хліб споживає. Двох відібравши мужів, окличника третім додав я. Во путь подалися вони й з лотофагами стрілись небавом. Жодного підступу ті у думках проти наших не мали Товаришів, та дали вони лотоса їм скуштувати. Тільки як хто споживе цих плодів, як мед той, солодких, Той ні вернутись не хоче, ні звістки про себе подати, — Так і вони залишитись поміж лотофагів бажали Й лотоси там споживать, а вертати не думали зовсім. До кораблів силоміць привів я назад їх, плачущих, Міцно зв'язав їх і кинув під лави на суднах доладних. Іншим супутникам вірним звелів я негайно сідати На кораблі наші бистрі, щоб лотоса ласо споживши, З них не забув би хто-небудь вертатися з нами додому. До кочетів вони, швидко зійшовши, усі посідали Й веслами, сидячи вряд, по сивих ударили хвилях.
Звичайний лотос має плоди несолодкі, лотос лотофагів (Ziziphus lotus) — інший вид, що володіє солодкими плодами.
Див. також Латаття біле (Nymphaea alba) Латаття сніжно-біле (Nymphaea candida)
Примітки