Вели́кий кита́йський мур (, «довга стіна») — низка кам'яних та земляних укріплень у північній частині Китаю, збудованих з метою захисту північних кордонів Китайської імперії від вторгнень різних кочових племен.

Найстаріша частина була збудована ще в 9 столітті до н. е. (наведено за англійською вікіпедією)

Пізніше будівництво нових секцій тривало аж до 16 століття включно. Одна з найвідоміших частин муру збудована в 220—206 до н. е. першим імператором Китаю Цінь Ши Хуан-ді. Небагато з них дійшли до наших днів. Більшість нині існуючих були збудовані в епоху династії Мін.

Великий китайський мур простягається від Шаньхайгуань на сході до Лобнор на заході по дузі, що приблизно розмежовує південні околиці Внутрішньої Монголії. Археологічне дослідження 2008 року дійшло висновку, що Великий мур, побудований в епоху династії Мін (1368—1644), з усіма його секціями простягається на 8 851,8 км (наведено за англійською вікіпедією) (наведено за англійською вікіпедією).

Ця довжина складається з 6259 км самого муру, 359,7 км траншей та 2 232,5 км природних захисних бар'єрів, таких як гори та річки .

Його загальна протяжність згідно з результатами 2012 року становить 21 196,18 кілометрів .

Уздовж усього Великого муру споруджені каземати для охорони та сторожові вежі, а в головних гірських проходах — фортеці.

Великий китайський мур зберігся до наших днів переважно у вигляді кам'яного захисного муру династії Мін (XVII століття).

Історія

До періоду Весни та Осені, який розпочався приблизно у 8 столітті до н. е., китайці вже були знайомі з технікою будівництва захисних мурів (наведено за англійською вікіпедією).

У період Воюючих царств з 5 століття до н. е. до 221 року до н. е., удільні князівства Цінь, Вей, Чжао, Ці, Янь та Чжуншань побудували протяжні укріплення для захисту своїх власних кордонів (наведено за англійською вікіпедією) (наведено за англійською вікіпедією). Здатні витримати атаку легкої зброї, такої як мечі та списи, ці мури будувались, головним чином, утрамбовуванням землі та гравію між щитами.

Цінь Ши Хуан-ді підкорив практично всі ворогуючі князівства та об'єднав Китай у 221 році до н. е., започаткувавши династію Цінь. Маючи намір запровадити централізоване правління і не допустити відродження колишніх регіональних правителів, він наказав зруйнувати ту частину муру, яка розділяла його імперію вздовж кордонів колишніх царств. Для захисту імперії від нападів кочових племен хунну з півночі, він наказав будувати нові мури, щоб з'єднати вже наявні укріплення вздовж нових північних кордонів імперії.

У 221 році до н. е. імператор Цінь Ши Хуан-ді наказав послати на кордон імперії 300-тисячну армію на чолі з полководцем Мен Тянєм для будівництва між наявними земляними валами фортифікаційних укріплень із каменю та цегли, значна частина яких повинна була проходити в непрохідних гірських районах.

Мен Тянь спорудив 34 бази поблизу місць будівництва, які були добре пов'язані з дорогами, що ведуть у центр країни, якими доставляли обози з будівельними матеріалами, провізією та робітничу силу. Звідти все це розподілялося по гарнізонних селищах, де жили будівельники.

Реконструкцію попередніх земляних валів та будівництво муру розпочали з будівництва веж, яких налічувалось близько 25 000. Вони були різного розміру та побудовані з різного матеріалу, але кожна була пірамідою завширшки та заввишки близько 12 м. Відстань між ними була у «два польоти стріли», а з'єднувались вони товстою стіною заввишки близько семи метрів. Муром легко могла пройти шеренга із восьми чоловік.

Будівництво муру в основному було завершено до 213 року до н. е. Крім 300 тисяч солдатів, у будівництві муру брали участь сотні тисяч мобілізованих селян. «Найдовшим цвинтарем світу» називають Великий китайський мур, де на будівництві загинуло від сотень тисяч100 великих чудес света. «Вече», Москва, 2001, стор. 153, ISBN 5-7838-0356-1 (наведено за англійською вікіпедією) до кількох мільйонів людей (наведено за англійською вікіпедією). Незважаючи на назву, у самому мурі вони поховані не булиGreat Wall of China, BBC History Magazine, March 2008 — Volume 9 — No 3. .

Транспортування великої кількості матеріалів, необхідних для будівництва, було складним завданням, тому будівельники прагнули використовувати місцеві ресурси. У районах гірських хребтів використовували камінь, у той час як будівельний матеріал із земляного ґрунту використовували для будівництва на рівнинах. Не збереглось жодних історичних документів, у яких би вказувалась довжина та місце проходження мурів династії Цінь. Більшість древніх мурів зруйнувались протягом століть, і лише небагато секцій муру дійшли до наших днів. Пізніше династії Хань, Сун, Північні та Цзінь ремонтували, відбудовували та розширювали частини Великого муру для захисту від північних завойовників.

Конструкція Великого муру була відновлена ще раз в епоху династії Мін, невдовзі після поразки китайської армії від ойротів у битві при Туму в 1449 році. Мін не вдалося підкорити маньчжурські та монгольські племена після цілого ряду проведених битв, а тривалий конфлікт ліг тяжким тягарем на імперію. Мін прийняла нову стратегію захисту від кочових племен, яка полягала в будівництві муру вздовж північних кордонів Китаю. Визнаючи встановлення монгольського контролю над пустелею Ордос, мур огинав південний її край, включивши натомість вигин річки Хуанхе.

На відміну від попередніх укріплень Цінь, конструкція мурів, збудованих у часи династії Мін, була міцнішою та складнішою завдяки використанню цегли та каменю замість будівельного матеріалу із земляного ґрунту. Оскільки набіги монголів повторювались періодично протягом багатьох років, Мін виділяє значні ресурси для відновлення та зміцнення муру. Секція муру поблизу столиці Мін — міста Пекін була особливо міцною. В період 1440–1460 років Мін також побудувала так званий «Ляодунський мур». Аналогічний за своїми функціями з Великим муром (відгалуженням якого, по суті, він був), але простіший за конструкцією, Ляодунський мур оточував сільськогосподарський центр провінції Ляодун, захищаючи її від потенційних вторгнень монголів з північного заходу та Чжурчжені з півночі. Хоча камінь та порожниста цегла використовувались у деяких частинах Ляодунського муру, переважно він становив собою земляну дамбу з викопаними ровами з обох сторін.

Наприкінці династії Мін Великий мур допоміг захистити імперію проти маньчжурських вторгнень, що розпочалися близько 1600 року. Під командуванням Юань Чонгхуана армія династії Мін зуміла стримати маньчжурів у добре укріпленому проході Шаньхайгуань, не даючи їм змоги проникнути в центр Китаю. Маньчжурам, врешті-решт, вдалося перетнути Великий мур у 1644 році, коли в Саньгуй відкрив ворота проходу Шаньхайгуань. Маньчжури швидко захопили Пекін, розгромили нещодавно засновану династію Шан та опір Мін і встановили нову династію Цін.

У 2009 році було знайдено додаткові 290 км раніше непомічених секцій муру, побудованих за часів династії Мін. Нововиявлені частини муру простягаються від гір Hushan у північній провінції Ляонін до Цзяюйгуань у західній провінції Ганьсу. Ці частини протягом довгого періоду часу були засипані піщаними бурями, які переміщуються цим посушливим регіоном.

Кордони володінь нових правителів включали тепер території, від яких виходила загроза і заради чого Великий мур будувався. Монголія стала частиною імперії, таким чином, будівництво та ремонт Великого муру було припинено. Він став більше не потрібним.

Загальна характеристика муру

До використання цегли Великий мур будували, головним чином, із земляного ґрунту, каміння та дерева. У часи династії Мін у багатьох секціях муру нарівні з вапном та каменем активно використовували цеглу. Розмір та вага цегли полегшували роботу, у порівнянні з каменем та ґрунтом, тому будівництво пришвидшилось. До того ж, цегла могла витримувати більше навантаження та слугувати триваліший термін, ніж землебитний насип. Камінь може витримувати більше навантаження, ніж цегла, але його важче використовувати. Камінь, висічений у формі прямокутника, використовували при закладанні фундаменту, внутрішніх та зовнішніх частин муру та проходів. У більшості секцій було збудовано парапети, найвищу частину муру, з отворами шириною 23 см та висотою 30 см.

Технічний стан Хоча деякі частини на північ від Пекіну та поблизу туристичних центрів були збережені та навіть відреставровані, в багатьох місцях мур знаходиться в жалюгідному стані. Тривалий час він слугував майданчиком для сільських розваг та джерелом каменю для будівництва будинків та дорігFord, Peter (2006, Nov 30). New law to keep China's Wall looking great . Christian Science Monitor, Asia Pacific section. Retrieved March 17, 2007. Частини муру часто стають об'єктом вандалізму та написів (часом непристойних). Деякі частини були зруйновані, оскільки заважали сучасному будівництвуРобітники пошкодили екскаватором Велику китайську стіну – вони хотіли скоротити дорогу. 05.09.2023В Китаї двоє будівельників пошкодили екскаватором частину Великої китайської стіни: що про це відомо. // Автор: Максим Журавель. 05.09.2023, 15:46.

Більш ніж 60 км муру в провінції Ганьсу може зникнути в найближчі 20 років через ерозію від піщаних буревіїв. Місцями висота муру зменшилася з більш ніж 5 м до менш ніж 2 м. Прямокутні спостережні вежі, які були найхарактернішою ознакою муру, зникли повністю. Багато частин муру в західному Китаї збудовано переважно з утрамбованого ґрунту, а не цегли чи каменю, а тому більш піддатливі до ерозії.

Сторожові вежі

Зв'язок між військовими підрозділами вздовж Великого муру, включаючи можливість виклику підкріплень та попередження війська про наближення ворога, мав велике значення. Простягаючись на тисячі кілометрів, Великий мур з'єднав в одне ціле фортеці, застави, гірські проходи і сигнальні вежі, які ставилися на певній відстані одна від одної. Сторожові вежі слугували, головним чином, для передачі військових сигналів. При виявленні ознак супротивника вдень сигнал передавався за допомогою диму. Вночі запалювався вогонь, таким чином система передачі утворювала цілісний ланцюжок зв'язку. Вежі над муром мали 2-3 поверхи, у них жили воїни, зберігалася зброя, вони зіграли важливу роль у військовій обороні.

Таємні ходи В 2022 році, згідно повідомлення китайської державної урядової агенції новин Сіньхуа, у Великому китайському мурі, за допомогою безперервної зйомки з роздільною здатністю, близькою до сантиметра, було виявлено 130 таємних ходів. Ґрунтуючись на подальшому аналізі фотографій та результатах польових робіт, команда дослідників змогла проникнути за кожну з потаємних дверей, які були розроблені спеціально з урахуванням місцевої топографії. Історично деякі з цих таємних ходів призначалися для проходу розвідників. Інші були побудовані у давнину, як канали сполучення між двома сторонами Великого муру або для торгівлі.

Згідно з деякими офіційними документами, що належать до часів династії Мін (1368-1644), деяким кочовим племенам було дозволено використовувати такі потаємні ворота для випасу худоби поміж провінціями на заході центральної частини Китаю Цинхай та Хутао на північному заході Китаю, як регіоні з рясними водними та трав’яними ресурсами. «Про таку практику також свідчать деякі великі потаємні двері, через які два коні могли пройти в обох напрямках», — повідомив керівник дослідницької групи, професор університету м. Тяньцзіня Чжан Юкунь. «Все це доводить, що Велика стіна не закривалася повністю, а періодично відкривалася в певному порядку», — додав Чжан.