Мі-24

Мі-24  — радянський гелікоптер підтримки піхоти (ударний гелікоптер). Був основним штурмовим гелікоптером країн соцтабору. Концепція Мі-24 передбачала тісну взаємодію з бронетанковими та піхотними частинами під час широкомасштабного воєнного конфлікту другої половини XX століття. Став одним із символів Війни в Афганістані. На даний час перебуває на озброєнні низки країн, зокрема й України.

Історія Досвід ведення війни у В'єтнамі показав необхідність у спеціалізованих ударних гелікоптерах, які могли б знищувати як піхоту і бронетехніку, так і вражати слабо укріплені споруди. Розробка таких гелікоптерів почалася у США, що тоді були передовою державою світу в будівництві гелікоптерів. Своєю чергою СРСР, який тоді активно змагався зі Штатами у галузі озброєння, доручив КБ Міля розробити власний ударний гелікоптер, за розробку якого тоді взявся особисто генеральний конструктор Михайло Міль.

За основу було взято вже перевірений серійний багатоцільовий Мі-8. Радянські конструктори зменшили цей гелікоптер у розмірах, змінили кабіну пілота та пристосували його до завдавання штурмових ударів по наземних, значно пізніше — повітряних, цілях.

Мі-24 став першим радянським гелікоптером, спеціально розробленим для забезпечення вогневої підтримки сухопутних військ і запущеним у серійне виробництво. Приймаючи на борт вісім осіб десанту, цей гелікоптер вийшов значно більш громіздким, ніж американські аналоги. До того, у перших промислових серіях екіпаж розташовувався в кабіні поруч, а не тандемом. Бойовий досвід показав необхідність корінної зміни конструкції кабіни екіпажа, що дало змогу краще використовувати потенціал гелікоптера.

Гелікоптер Мі-24Д (позначення НАТО Hind-D), що з'явився в 1976 році, мав роздільні, розташовані тандемом кабіни пілота й оператора озброєння, але як і раніше зберігав кабіну для транспортування десанту і додаткове місце для бортмеханіка. Потім з'явилися інші модифікації, що відрізняються встановлюваним озброєнням і деякими конструктивними особливостями, зокрема вузько спеціалізовані для артилерійського спостереження і радіаційної, хімічної та бактеріологічної розвідки, що не мають озброєння; основною модифікацією, яка промислово випускалася, був Мі-24Д. Загалом за період з 1970 до 1989 року було випущено понад 2300 Мі-24 різних модифікацій.

Основне озброєння Мі-24Д складається з чотириствольного 12,7-мм кулемета, встановленого знизу носової частини, й ПТКРів АТ-2 «Скорпіон» (Swagger), що входять до складу системи «Фаланга-В». У наш час на озброєнні армій країн-членів СНД перебуває близько 1250 гелікоптерів Мі-24.

Силова установка Мі-24, починаючи з 1972 року випуску, складається з двох турбовальних двигунів ТВ3-117 конструкції Ізотова. Двигуни ТВ3-117ВМ, якими обладнані гелікоптери модифікації Мі-24В (Hind-E) мають потужність по 1659 кіловатів кожен. Саме на Мі-24В вперше була встановлена протитанкова система «Штурм-В» з електронно-оптичним прицілом в носовій частині і ПТКРами АТ-6 «Кокон» (Spiral), підвішеними до кінців крил з невеликим розмахом і на двох з чотирьох пілонів (зазвичай, вісім ракет, але за необхідності — дванадцять). Серед решти озброєння Мі-24В — контейнери з пусковими напрямними реактивних снарядів і гарматами, ракети класу «повітря-повітря» «Стріла», «Ігла» або Р-60 (Aphid), а також зброя з касетними боєголовками — загальна вага озброєння до 1200 кг. Мі-24ВП (Hind-E) обладнаний 23-мм автоматичною гарматою, встановленою замість чотириствольного кулемета. Експортний варіант Мі-24Д, призначений для постачання в країни, що розвиваються, отримав позначення Мі-25; Мі-35/Мі-35П — це позначення експортних варіантів модифікацій Мі-24В і Мі-24П. Нещодавно опублікована програма модернізації гелікоптерів Hind до нового стандарту Мі-24ВМ (експортний варіант Мі-35М): суттєвому удосконаленню піддадуться системи озброєння для боротьби з броньованими цілями й радіоелектронне обладнання.

Варіанти та модифікації Всього серія ударних гелікоптерів Мі-24 налічує більше 20 модифікацій. Серійне виробництво тривало до 1989 року, на двох заводах було виготовлено 2570 вертольотів Мі-24 всіх модифікацій.

Ось деякі з цього переліку: В-24 — експериментальна несерійна модифікація. Майже повністю дублював схему Мі-8, окрім кабіни пілотів, схеми розміщення десанту, розмірів та не мав заднього вантажного люку. Мі-24А — перша серійна модифікація. Не мав кулеметно-гарматного озброєння. Обладнувався антеною УКХ радіостанції Р-860. Всього випущено 240 гелікоптерів такої модифікації. Виробництво тривало до 1974 року. Мі-24Б — основна відмінність від Мі-24А полягала у встановленні чотириствольного кулемету ЯкБ-12,7 калібру 12,7 мм, покращенні систем наведення і керування озброєнням та усуненням інших недоліків, що виявилися в ході експлуатації попередніх версій гелікоптера. Мі-24В (виріб 242) — наймасовіший варіант Мі-24, з рухомою кулеметної установкою УСПУ-24 з кулеметом ЯкБ-12,7. Гелікоптер Мі-24В з 4 ПТКР 9М113 «Штурм-В» і з системою наведення «Радуга-Ш» прийнятий на озброєння 29 березня 1976 року. У 1986 році прийнято на озброєння модернізований варіант з 16 ПТКР «Штурм-В». Приціл АСП-17В. Двигуни ТВ3-117В. У складі озброєння з'явилися блоки Б8В20-А з НАР С-8, блоки Б13Л1 з НАР С-13 і АПУ-68УМ3 з важкими НАР С-24Б. Випускався в 1976—1986 роках. Виготовлено близько 1000 гелікоптерів. Мі-24Д (виріб 246) — перехідний варіант до Мі-24В. Відрізнявся роздільними кабінами екіпажу, рульовим гвинтом зліва, складом озброєння по типу Мі-24Б. У 1973—1977 роках в Арсеньєве і Ростові-на-Дону виготовлено 340 вертольотів. Мі-24ВП (виріб 258) — Мі-24В з гарматою ГШ-23Л (боєкомплект 460 снарядів) в рухомій установці НППУ-23, новим БРЕО і озброєнням. На пізньосерійних вертольотах з'явилися восьмипозиційний АПУ-4 (уніфіковані з Мі-8МТ) для ПТКР «Атака-В» (таким чином загальна кількість ПТКР доведено до 12-ти, зі збереженням на пілонах двох блоків Б8В20-А з 20-ю 80-мм НАР С-8 різних модифікацій в кожному блоці). При цьому опціональне озброєння РПП ближнього бою Р-60М ставало обов'язковим. У 1989 році встигли випустити 25 машин. Мі-24У — навчально-тренувальна модифікація Мі-24А. Не мав протитанкового озброєння та випускався обмеженою партією. Мі-24П (виріб 243) — варіант Мі-24В, але з нерухомо закріпленою гарматою ГШ-30К, розміщеною на правому борту в установці НПУ-30, боєкомплект — 250 снарядів. Кулемет демонтований. Серійно випускався в 1981—1989 рр. Всього виготовлено близько 620 одиниць Многоцелевой ударный вертолет Ми-24П. Мі-24ПУ-1 — українська модернізація Мі-24П. Встановлено модернізовані двигуни ТВЗ-117ВМА-СБМ1В-02, станція оптико-електронної протидії «Адрос» КТ-01АВ, система збору та реєстрації польотної інформації БУР-4-1-07, модернізований авіаційний стрілецький приціл АСП-17ВПМ-В, лазерна система формування прицільної марки ФПМ-01кв, супутникова навігаційна система GPS МАР-695, ультракороткохвильова радіостанція KY-196В, аварійний радіомаяк ЄВС-406AFHM, а також радіолокаційний відповідач GTX-327 з датчиком висоти АК-350. Прийнято на озброєння ЗС України в 2012 році. У червні 2014 року в Україні було завершено переобладнання трьох гелікоптерів Мі-24ПУ-1, вартість модернізації одного гелікоптера становила 3 млн гривень. Мі-24К (виріб 201) — розвідник-коректувальник, з системою спостереження «Ірис», цифровим розвідувально-коректувальних комплексом «Рута» та аерофотоапаратом АФА-100 для перспективної зйомки в правому борту кабіни. Мі-24Р (виріб 2462) — гелікоптер РХБ-розвідки з рухомою кулеметної установкою УСПУ-24 з кулеметом ЯкБ-12,7, з підвищеною системою життєзабезпечення. Пускові установки на пілонах ПТКР демонтовані, на їх місце встановлено екскаватори забору ґрунту (по 3 ковша). На першому тримачі штатно встановлений підвісний контейнер з додатковою апаратурою, на хвостовій балці встановлено пусковий пристрій для ракет СГТ. До складу екіпажу введені два хіміка-розвідника. Брав участь в ліквідації аварії на ЧАЕС (Оцінка рівня зараження місцевості). Випущено 160 машин. Мі-25 — експортний варіант Мі-24, який відрізнявся дещо іншим складом бортового обладнання. Вертоліт призначався для поставок в держави, що не входили до складу країн Варшавського договору. Мі-35 — експортний варіант Мі-24, який був розроблений вже в сучасній Росії. Постачався на озброєння в Венесуелу та М'янму. Мі-35М — шасі у Мі-35М не забираються, що на відміну від Мі-24 забезпечує поглинання енергії при падінні на шасі. Встановлено ОПС-24Н з гіростабілізованою оптико-електронною станцією ГОЕС-​​324 і лазерний далекомір. Встановлено новий автомат перекосу. Втулка і лопаті несучого гвинта, Х-подібний рульовий гвинт запозичені від Мі-28Н, супутникова навігація ГЛОНАСС. Гелікоптер також відрізняється укороченим крилом (4 точки підвіски) і висотними двигунами «Клімов» ВК-2500-02 виробництва «Мотор Січ». Мі-24 Super Hind — глибока модернізація гелікоптера південноафриканською компанією Advanced Technologies and Engineering (ATE). Одна з останніх серійних модернізацій цієї машини. Було прийнято на озброєння в Азербайджані та Алжирі.

Модернізація Мі-24

Україна

Українські збройні сили мають досить велику кількість гелікоптерів Мі-24, які перейшли у спадок від радянської армії. Тому модернізація цих машин є одним з найважливіших питань у вирішенні проблем української штурмової авіації. Саме тому ряд вітчизняних підприємств спільними зусиллями модернізували до якісно нового рівня гелікоптер Мі-24П. Основою модернізації стала заміна застарілих радянських двигунів на сучасні газотурбінні силові установки українського виробництва ТВ3-117ВМА-СБМ1В. Виробником цих двигунів є всесвітньо відоме підприємство «Мотор Січ», яке до цього вже постачало двигуни для літаків АНТК ім. Антонова. Також суттєво були допрацьовані та встановлені нові системи керування озброєнням, що в рази підвищило ефективність гелікоптера в бою. Станом на лютий 2012 року завершено державні випробування модернізованого зразка Мі-24П на базі Державного науково-випробувального центру ЗС України, що в Криму.

25 травня 2012 року на озброєння Збройних сил України, після глибокої модернізації, було прийнято гелікоптер Мі-24ПУ1. Відповідний указ підписав Міністр оборони України Дмитро СаламатінВертоліт вогневої підтримки Мі-24ПУ1 прийнятий на озброєння Збройних Сил України.

Македонія Після закінчення бойових дій обслуговування старіючої (більшість гелікоптерів були випущені на початку 1980-х років) авіатехніки стало великою проблемою для бюджету Македонії. Тільки чотири останніх отриманих Мі-24 пройшли ремонт на авіаремзаводі «Авіакон» в Україні, в результаті чого термін їх експлуатації до наступного ремонту був продовжений на сім-дев'ять років (процедура продовження ресурсу двигунів була проведена на ремзаводі в Луганську).

Техніка, що залишилася, пройшла лише огляд на місці, який виявив необхідність придбання запчастин. На додаток до цього, в 2003 р стало очевидно, що деякі Мі-24 і, принаймні, два Мі-8 використають свій міжремонтний ресурс ще до досягнення терміну планового ремонту. У середині 2005 два Мі-24В були відправлені на український завод «Авіакон» для продовження ресурсу (повернулися до Македонії в жовтні).

Проте керівництву Македонії було ясно, що все це лише напівзаходи. Потрібно було поступово модернізувати парк Мі-24. Після недовгих пошуків вибрали партнера — ним стала ізраїльська компанія Elbit Systems, яка співпрацювала з українським «Авіакон». Саме в Україні були модернізовані два Мі-24В (MAF-201, заводський № 20127 і MAF-205, заводський № 19977 — обидва 1984 випуску), представлені публіці в день 17-річчя ПС країни — 14 червня 2009 року.

Програма модернізації отримала кодову назву Alexander. Перш за все, гелікоптери отримали можливість застосування вночі. Для цього була встановлена система ANVIS / HUD-24. Крім того, машини оснастили сучасним обладнанням GPS, американськими радіостанціями Rockwell Collins Talon RT-8200, а також пристроями інтеграції з НАТОвськими системами.