Ко́ростень — позакласна, вузлова, сортувальна залізнична станція Коростенської дирекції Південно-Західної залізниці. Головна станція Коростенського залізничного вузла.

Історія Велике значення для розвитку міста Коростеня мало будівництво залізниць. 19 квітня 1899 року імператор Микола II підписав указ, який вирішив долю Коростеня — через містечко повинна була пройти залізниця Київ — Ковель.

У 1902 році завершено будівництво залізниці Київ — Ковель, на якій було споруджено станцію Коростень, що швидко набула важливого значення.

Спочатку станція була проміжною, проте впродовж 1915—1916 років споруджено залізничні лінії Коростень — Житомир, Коростень — Овруч та Коростень — Новоград-Волинський, а станція перетворилася на великий залізничний вузол та створено паровозне депо.

У 1983 році станція Коростень електрифікована змінним струмом (~25 кВ), у 1985 році — завершена електрифікація залізничного вузла.

Зі станції Коростень вирушають вантажні поїзди, навантажені продукцією місцевих підприємств. Найчастіше це продукція постійних вантажовідправників станції — заводу залізобетонних шпал, Коростенського кар'єру, лісгоспу АПК, ДП «Коростенське лісомисливське господарство» та інших підприємств.

6 березня 2022 року, у першій половині дня, в ході повномасштабного вторгнення в Україну, російські окупанти здійснили обстріл залізничної інфраструктури станції Коростень. У зв'язку з обстрілом нічний швидкий поїзд № 95 сполученням Київ — Рахів затримався у дорозі майже на 3 години. Поїзд тримався на безпечній відстані від обстрілів, потерпілих не було, а рухомий склад не постраждав .

25 квітня 2022 року, російські окупанти знову здійснили обстріл залізничної станції Коростень.

15 лютого 2024 року, вперше за часів незалежності України, вийшов на маршрут модернізований на власних потужностях регіональний дизель-поїзд ДР1А-329 сполученням Коростень — Житомир — Вінниця, який сформований у 4-вагонному складі, має 324 посадкові місця 3-го класу та 8 додаткових місць для пасажирів з обмеженими можливостями. Серед інших зручностей — кріплення для перевезення велосипедів, стелажі та полиці для багажу, порти Type-C та USB для зарядки гаджетів, сповивальні столики у вбиральнях, маршрутні покажчики та інформаційні екрани.

В ніч на 22 грудня 2025 року поблизу станції Коростень відбувся схід вантажного поїзда, внаслідок детонації ураженого російського БПЛА. Через «негабарит» по суміжній колії локомотивна бригада нічного швидкого поїзда № 45/46 сполученням Харків — Ужгород екстрено зупинила власний поїзд, але не оминулось без сходження локомотива з колій. Травмовані локомотивні бригади обох поїздів. Через подію із суттєвою затримкою був перенаправлений поїзд № 45/46 на сусідню станцію, який вирушив об'їзним маршрутом. Низка наступних поїздів також було перенаправлено об'їзними маршрутами через станції Шепетівку, Козятин I, Фастів I. Затримки в русі поїздів склали понад 3 годин. Наступного дня стало відомо, що «шахедом» керували з території Білорусі, який раптово атакував рухомий поїзд — оператор побачивши пасажирський поїзд, що рухався, чітко бачив та цілеспрямовано атакував поїзд. Імовірно «шахед» летів атакувати об'єкт енергетики і по дорозі змінив ціль на поїзд, проте промахнувся. Тож за висновками військових фахівців встановлено, що онлайн-керування дрону було здійснено саме з території Білорусі, адже до території рф достатньо далеко. Зокрема іранські «шахеди», регулярно атакують Україну з території Білорусі, використовуючи її повітряний простір як «трамплін» для атаки по території України. Цей інцидент підтверджує, що окупанти почали використовувати дрони з камерами не лише для розвідки чи ураження стаціонарних об'єктів, а й для вільного полюванням за цивільним транспортом. Залізничне сполучення, яке вважалося відносно безпечним, тепер опинилося під прицілом ручного керування операторами російських окупантів.

Вокзал У 1901 році побудований вокзал станції Коростень. Після початку активного використання залізниці, в Коростені відбулося пожвавлення розвитку міської інфраструктури. Вокзал та десять інших дерев'яних будинків, призначених для розміщення залізничних служб та родин керівництва, створили першу в Коростені площу та нову вулицю, які отримали назву — Вокзальна. У 1978 році вулиця Вокзальна була перейменована іменем чергового станції Коростень, активіста РСДРП, організатора більшовицьких виступів в УНР та Українській Державі, командира більшовицького бронепоїзда Лук'яна Табукашвілі.

Вокзальна вулиця розпочиналась від невеликого лісу (нині — парк імені Тараса Шевченка) та простягалась більш як на версту до переїзду через залізничну колію (нині — повертає і закінчується в районі міського будинку культури) та зливалась з Петроградською вулицею. Вокзальне шосе, як називали на початку ХХ століття цю вулицю, по всій довжині було прикрашено стовпчиками з рейок, заввишки півтора аршина, пофарбованими світло сірою фарбою. З лівої сторони від вокзалу було збудоване паровозне депо на 6 стоянок та висока вантажна рампа з пакгаузами, які мали вихід на Вокзальну вулицю, і для такого містечка, яким був тоді Іскорость, справляли досить певне враження на гостей міста.

Згодом заповзятий німецький підприємець Остерман поблизу переїзду збудував механічні майстерні і приземкувату будівлю — казарму для робітників, що працювали в майстернях, а інший німецький підприємець Ябс — поруч збудував готель.

У роки Першої світової війни військове відомство спорудило на вулиці чимало дерев'яних бараків для розміщення солдат. Це місце отримало неофіційну назву — Барачна площа, яка стала лобним місцем у буремний період 1917 року. Саме на ній в Коростені було проголошено встановлення радянської влади. І саме на цій вулиці відбулось перше засідання революційного комітету у 1918 році на чолі з Лук'яном Табукашвілі у приватному будинку по вул. Музейна, 14 (колишня — вул. Крупської), який, до речі, зберігся і понині.

До 1921 року містецевість по Вокзальній вулиці мали різні назви: містечко — Іскорость, а залізнична станція з селищем — Коростень. Згодом, бараки по вул. Вокзальній частково згоріли, а інші — частково розібрані. На звільненій площі було збудоване двоповерхове приміщення залізничної школи та адміністративна будівля (нині в ній розміщено управління Коростенської дирекції). Такими Вокзальна площа і вулиця залишались до Другої світової війни, яка внесла свої «конструктивні особливості» в ці місця. Вони стали останнім місцем, яке закарбувалось в пам'яті чимало коростенців, коли залишали місто у липні 1941 року, так і для радянських воїнів із батальйону капітана Цурканюка, що звільняв цей район від німецько-фашистських загарбників у листопаді 1943 року.

Стратегічне значення залізниці для воюючих сторін зумовило її постійне і жорстоке бомбардування. Останній наліт авіації люфтваффе на станцію Коростень відбувся в ніч на 10 липня 1944 року. Наслідки були жахливими. Про кількість загиблих під час них свідчать численні меморіальні дошки на пантеоні слави по вулиці Івана Франка.

Під час Другої світової війни вокзал був частково зруйнований, але зусиллями місцевих будівельників був відновлений і вражав своєю неповторною архітектурою до грудня 1983 року.

23 січня 1984 року відкритий сучасний залізничний вокзал станції Коростень.

Інфраструктура

На станції розташований пункт контролю на державному кордоні України з Білоруссю, а також локомотивне, вагонне депо, колійно-машинна станція № 122.

9 квітня 2018 року бригада електромеханіків з ремонту залізничної контактної мережі, які працюють у Коростенській дистанції електропостачання (відокремлений підрозділ регіональної філії «Південно-Західна залізниця»), на станції Коростень під час наданого вікна встановили секційний ізолятор (ІСМ-1М) для електричного розділення секцій контактної мережі. Цей прилад замінив фізично застарілий ізолятор попереднього покоління. Ізолятори серії ІСМ-1М застосовуються для поділу електричної контактної мережі на окремі експлуатаційні дільниці з надійною ізоляцією між ними. Також вони забезпечують плавний перехід полозів струмоприймачів електрорухомого складу, що рухається під контактним проводом зі швидкістю до 120 км/год.

Пасажирське сполучення Приміське сполучення Станція Коростень забезпечує приміське сполучення з Києвом, Житомиром, Звягелем, Козятином, Малином, Овручем, Олевськом, Товкачівським, Шепетівкою. Курсує також регіональний дизель-поїзд № 889/890 сполученням Коростень — Вінниця (без пільг, час в дорозі складає близько 3,5 години).

Внутрішньодержавне сполучення З 13 січня 2026 року, за рішенням «Укрзалізниці», пасажирські поїзди далекого сполучення тимчасово припинили курсування за напрямком Київ-Пасажирський — Коростень — Звягель I — Шепетівка через російські обстріли, пошкодження інфраструктури та рухомого складу.

Поїзди далекого сполучення курсували до багатьох міст України, зокрема до Києва, Житомира, Івано-Франківська, Львова, Ковеля, Луцька, Полтави, Рахова, Рівного, Солотвино, Трускавця, Ужгорода, Харкова, Черкас.

Міжнародне сполучення До 16 березня 2020 року через станцію курсували поїзди формування Білоруської та Молдовської залізниць до Барановичей, Санкт-Петербурга, Кишинева, Мінська, Вільнюса та Риги, які були скасовані через запобігання розповсюдження захворювань на COVID-19.

З 23 грудня 2016 року до Польщі через станцію Коростень курсував денний швидкісний поїзд Інтерсіті+ № 705/706 Київ — Перемишль (час в дорозі складав близько 6 годин, вартість квитка залежала від курсу валют і дня тижня і становила приблизно 350 гривень), який на станції Перемишль-Головний був узгоджений з польським поїздом до Вроцлава через Краків.

Галерея

Див. також Житомирська залізниця

Примітки

Джерела

Посилання