Робе́рто Донадо́ні (; 9 вересня 1963, Чизано-Бергамаско) — італійський футболіст, півзахисник. Після завершення ігрової кар'єри — футбольний тренер, протягом 2006—2008 років очолював тренерський штаб національної збірної Італії.
Як гравець насамперед відомий виступами за клуб «Мілан», а також збірну Італії.
Шестиразовий чемпіон Італії. Чотириразовий володар Суперкубка Італії з футболу. Триразовий переможець Кубка/Ліги чемпіонів УЄФА. Триразовий володар Суперкубка УЄФА. Дворазовий володар Міжконтинентального кубка.
Ранні роки Роберто Донадоні народився 9 вересня 1963 року в Чизано-Бергамаско, розташованому за 16 км від Лекко і 18 км від Бергамо, у селянській родині, яка володіла наділом землі й корівником. Як і багато інших сімей у провінційних містечках Італії, сім'я Донадоні була багатодітною (у батька Роберто було 11 братів і сестер, а в матері, Джакоміни, 5 сестер). Сам Роберто був четвертою дитиною, у нього є старші брати Джорджо і Джільйолі, а також сестра Марія Роза. Частина населення Чизано-Бергамаско зайнята сільським господарством, тут вирощують кукурудзу й виноград. До сих пір улюбленим місцем відпочинку Роберто є природа, а сам він каже, що «задихається» в місті.
У дев'ятирічному віці Донадоні разом зі своїми братами став гравцем місцевої спортивної школи команди «Чізанезе», яка змагалася на полі позаду церковного приходу з такими ж командами з місцевих хлопчаків. Брат, Роберто Джорджо, був найкращим гравцем клубу, але, отримавши одного разу травму, за порадою батька сімейства вирішив у майбутньому працювати у банківському секторі й зосередився на досягненні цієї мети, а Роберто продовжив заняття спортом. У 12 років у Донадоні, який проявляв непогані футбольні здібності, з'явилися перші бутси, Adidas Рівера.
На заваді футбольній кар'єрі Роберто спочатку був його маленький зріст: у 14 років він становив усього лише 145 см, але з часом Роберто підріс, і проблема зникла сама по собі.
Клубна кар'єра
Кар'єра в «Аталанті» Свою професіональну кар'єру Роберто розпочав у клубі «Аталанта» після того, як гру молодого Донадоні помітив один із тренерів молоді клубу, Рафаелло Боніфакьо. Щоби грати за молодь «Аталанти», на тренування, які проходили на колишньому полі військової частини, Донадоні їхав на автобусі 18 км, а потім йшов пішки від автобусної зупинки ще півкілометра. Його автобус після тренування йшов о 18.00, а якщо Роберто не встигав на нього, то йому доводилося чекати наступного рейсу о 21.00.
У 1982 році Донадоні дебютував за основний склад «Аталанти». У цей час клуб перебував у серії В. Донадоні вдалося швидко увійти до основи команди, і в першому ж сезоні він вийшов на поле у 18-ти матчах. Через рік клуб посів перше місце в другому італійському дивізіоні й вийшов у Серію А, у тому числі й завдяки Роберто, який провів 26 матчів і забив 2 м'ячі. У Серії А Роберто дебютував 16 вересня 1984 року в матчі з клубом «Інтернаціонале», який завершився з рахунком 1:1, а після закінчення чемпіонату клуб зайняв 10-е місце, ставши найбільш «нічийною» командою ліги, поділивши очки з суперниками 18 разів. В останньому сезоні в складі «Аталанти» Донадоні зумів забити свій перший м'яч у Серії А. Це сталося на 31-й хвилині зустрічі з «Пізою», на 75-й хвилині суперник зрівняв рахунок, а гра так і завершилася з рахунком 1:1. Усього в першості Роберто забив за «Аталанту» 3 м'ячі, а клуб зайняв 8-е місце. Цікаво, що вже в наступному сезоні після відходу Донадоні з команди, «Аталанта» вилетіла в Серію В. Уже в середині сезону з агентом Донадоні щодо переходу Роберто почали контрактувати провідні італійські клуби, такі, як «Мілан», «Рома», «Інтер» та «Ювентус». Римський клуб майже домовився про трансфер Донадоні, проте в останній момент змінив рішення й уклав договір про перехід молодого хавбека, який був вихованцем школи «Роми», Паоло Балдіері з «Пізи».
Кар'єра в «Мілані» Улітку 1986 року Донадоні був викуплений за 3,5 млрд лір «Міланом», клубом, за який він вболівав з дитинства. Це була скандальна угода, тому що футболіст уже дав особисту згоду й підтвердження в пресі на перехід до «Ювентуса», несподівано підписавши контракт із прямим конкурентом туринського клубу. Донадоні став першим придбанням нового президента команди, Сільвіо Берлусконі, причому придбання футболіста не обговорювалася з головним тренером клубу, Нільсом Лідгольмом. Перший матч у футболці «россонері» Донадоні зіграв 27 липня проти «Віпітено». Зустріч завершилася з рахунком 6:0 на користь «россонері». У серпневих міжсезонних матчах Донадоні кілька разів у пресі висловився, що «Мілан» грав досить повільно, за що отримав догану від Лідгольма, який назвав слова Роберто провінційними. 24 серпня Роберто дебютував в офіційній грі на Кубок Італії проти клубу «Самбенедеттезе», яку міланісти виграли з рахунком 1:0. 14 вересня Донадоні вперше зіграв за «Мілан» у Серії А. Щоправда, гра для червоно-чорного клубу виявилася невдалою: клуб вдома програв «Асколі» 0:1. Лідгольм відразу почав робити ставку на Донадоні, на позиції лівого центрального півзахисника, де Роберто, разом з іншим новачком клубу — Данієле Массаро, мав «закривати» центр поля. У зв'язці двох центральних півзахисників, Донадоні був більш націленим на атаку, а Массаро на оборону команди.
Надалі Роберто, який звик грати в центрі поля, був переведений на правий фланг півзахисту. Цьому сприяв новий головний тренер клубу, Арріго Саккі, який з'явився влітку 1987 року та почав вимагати від своїх підопічних чудової фізичної форми. Донадоні, який з дитинства звик до великих фізичних навантажень, ідеально підходив на роль крайнього півзахисника, футболіста, якому витривалість надзвичайно необхідна. Вболівальники «Мілана» захоплювалися дуже непоступливим стилем гри Донадоні на полі: він вступав у єдиноборство навіть ціною травм і забоїв, за що його прозвали «Кісткою».
Арріго Саккі був прихильником революційної на той час схеми 4-4-2, до того ж він сповідував ідеї «тотального футболу», в якому всі гравці й захищаються, й атакують. Але особливе значення Саккі надавав роботі гравців без м'яча й пресингу по всій ширині поля. У футбол, який проповідував Саккі, непоступливий Донадоні вписувався ідеально, до того ж, Роберто дуже любив підключатися до атак. У першому ж сезоні роботи Саккі з командою «Мілан» переміг у чемпіонаті Італії, і Донадоні став одним із творців цієї перемоги, створивши разом з Анджело Коломбо й Карло Анчелотті «кулак» у центрі поля. 3 січня 1988 року на 78-й хвилині він забив четвертий м'яч у ворота чемпіона попереднього року — «Наполі», встановивши остаточний рахунок зустрічі, 4:1 на користь «міланістів». Усього в чемпіонаті сезону 1987—1988 років Донадоні забив 4 м'ячі. «Скудетто» 1988 року стало 11-м в історії «Мілана» й першим трофеєм у кар'єрі Роберто Донадоні.
У наступному році «Мілан» домігся ще більш разючих результатів — він виграв Кубок європейських чемпіонів. На одній з ранніх стадій турніру, у матчі «Мілана» з клубом «Црвена Звезда», Донадоні отримав удар по голові після зіткнення з гравцем команди суперника й знепритомнів на полі, після чого йому знадобилася термінова допомога лікаря «Мілана», Джанні Монті. У півфінальному матчі змагання, який проходив 19 квітня 1989 року, міланці «розгромили» мадридський «Реал» з рахунком 5:0. Роберто Донадоні став одним з найкращих гравців зустрічі, він зробив гольову передачу на Рууда Гулліта й забив останній м'яч у цій грі. У тому ж році клуб став найкращою командою світу, перемігши у фіналі Міжконтинентального кубка клуб «Атлетіко Насьйональ». Попри успіхи на міжнародній арені, у національній першості клуб зайняв лише 3-тє місце, а Донадоні забив лише один м'яч (у ворота «Фіорентини»), цьому також сприяла травма Роберто, отримана ним у листопаді, й операція, яка слідувала за нею.
Через рік «Мілан» знову вдало виступив у Кубку чемпіонів, здобувши перемогу в турнірі. Проте Донадоні у півфінальних матчах та у фіналі участі не брав через дискваліфікацію, яку він отримав за «пряму» червону картку на 102-й хвилині переможного (2:0) домашнього поєдинку матчі-відповіді 1/4 фіналу проти «Мехелену». У тому ж році «Мілан» вдруге поспіль переміг у Міжконтинентальному кубку. У чемпіонаті клуб зайняв друге місце, пропустивши вперед лише «Наполі», при цьому команда стала найрезультативнішою в лізі, забивши 56 м'ячів, 4 з яких на рахунку Донадоні. Найважливіший гол Роберто забив 3 грудня, вразивши ворота «Болоньї» і принісши перемогу своїй команді.
Сезон 1990/91 років став для міланського клубу й самого Донадоні «провальним». Невдачі переслідували команду як на європейській арені, так і в першості Італії. Слідом за цими невдачами в лютому 1991 року відбулася відставка головного тренера клубу, Арріго Саккі. На місце Саккі прийшов Фабіо Капелло, тренер, якого Роберто згодом назвав своїм наставником і вчителем.
З Капелло, як і з Саккі, «Мілан» у перший же сезон виграв першість Італії, не програвши жодного матчу, а Роберто більше зосередився на грі в обороні й асистуванні партнерам, включаючи Марко Ван Бастена, найкращого бомбардира сезону. А в сезоні 1992/93 років клуб зробив «дубль», перемігши в чемпіонаті й Кубку Італії. Капелло у тому сезоні варіював склад, а тому гравців, які зіграли більш як 10 матчів у чемпіонаті набралося 20 чоловік. Сам Донадоні провів 20 поєдинків, частину з яких на незвичному для себе лівому фланзі півзахисту, поступившись місцем в основному складі Звонимиру Бобану. Через рік «Мілан» виграв відразу 5 трофеїв — чемпіонат, Кубок і Суперкубок Італії, а також Лігу чемпіонів і Суперкубок УЄФА. У сезоні 1994/95 років був провідним виконавцем міланського клубу, проте «Мілан» не зумів завоювати жодного трофею.
У сезоні 1995/96 років Донадоні став поступатися своїм місцем в основному складі молодому Ераніо. А після відходу Капелло, з яким «Мілан» виграв ще один чемпіонат Італії, Роберто вирішив піти зі складу «россонері».
Усього, у складі «Мілана», Донадоні виступав протягом 10 років, вигравши з клубом майже всі клубні трофеї — чемпіонат та Кубок Італії, Кубок чемпіонів, Міжконтинентальний кубок, Суперкубок Європи й Італії. За «Мілан» Донадоні провів 361 матч і забив 23 м'ячі.
Останні роки кар'єри Після чемпіонату світу 1994 року, Донадоні, як і багато інших гравців, які завершували кар'єру, спокусився заробітками, а також новими можливостями, які надавали клуби МЛС (найвищий дивізіон футбольного чемпіонату для США та Канади). Роберто, у лютому 1996 року, перейшов у клуб «Нью-Йорк Метростарс», підписавши піврічний контракт напередодні чемпіонату Європи, і таким чином ставши єдиним учасником турніру, який належав клубу МЛС (на той час провів 2 гриПерша гра Донадоні припала на матч з клубом «Тампа», у яких відзначився нереалізованим буллітом), і першим легіонером в історії збірної Італії. Донадоні переїхав у північноамериканський клуб, попри те, що йому пропонував контракт «Реал» Мадрид, але Роберто не бажав навіть можливості того, щоб вийти на гру проти «Мілана».